30. Форми державного (політичного) режиму.

Політичний (державний) режим указує на сукупність прийомів і засобів здійснення державної влади. Вони дуже різні і конкретизують основні показники форми державного правлін¬ня й устрою в конкретній країні. Загальними показниками будь-якого політичного режиму є: а) ступінь захищеності і забезпеченості гарантіями прав і сво¬бод громадян; б)способи легітимації державної влади; в)співвідношення правових і не правових способів здійснення владних функцій; г)методи, інтенсивність і правова обґрунтованість викорис¬тання силових структур, інших ресурсів влади; ґ) механізм ідеологічного тиску.

Типи політичного режиму традиційно поділяють на демокра¬тичні і недемократичні (авторитарні). Це важливо для вичленення їх основних показників.

Демократичний режим — стан політичного життя суспіль¬ства, при ЯКОМУ державна влада здійснюється на основі прин¬ципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у фор¬муванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання праві свобод людини. Політичний режим є демократичним настільки, наскільки держа¬ва гарантує людині прояви її свободи у трьох аспектах: як індивіду (особистості); як соціальному суб'єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства); як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована. Ознаки: а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою

їх прав і свобод; б)виборність представницьких органів влади населенням; в)юридично визначена строковість повноважень представницьких органів; г)розвинена система демократичних інститутів; ґ) пряма участь громадян у вирішенні загальних справ; д)реальне здійснення поділу державної влади; є) політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин.

Демократичний режим має кілька основних різновидів: лібе¬рально-демократичний, радикально-демократичний, національно-демократичний та ін.

Недемократичні режими — це режими, за яких державна вла¬да здійснюється шляхом обмеження і порушення формально про¬голошених прав і свобод людини. Ознаки: а)формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення; б)надмірна централізація державної влади; в)тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади; г)застосування примусових методів управління; ґ) протиправне використання силових структур; д)у деяких випадках авторитаризм може досягати крайнощів у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя.

До антидемократичного типу в історії держав належали такі його різновиди, як деспотичний (тобто режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних ос¬нов, повній безправності підданих); тиранічний (панування жорст¬ких способів здійснення влади при режимі одноособового прав¬ління в античних державах); військово-диктаторський; расист¬ський; фашистський, мусульмансько-фундаментальний та ін.

Усі перелічені режими, як і тоталітарний, мають авторитар¬ний характер. Він лише проявляється в них різною мірою. Авто¬ритарний режим заслуговує особливої уваги: саме за його умов інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно визнається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи. При тоталітарному режимі (крайня фор¬ма авторитарного) особливо помітні методи силового ідео¬логічного тиску, політична опозиція недопустима, зрощення державного апарату з партійним, жорстку централізація управління. протизаконне використання силових структур держави, міліта¬ризація державної політики, підміна державних і правових ме¬ханізмів створенням неконституційних органів.

Однак у реальному житті в будь-якому політичному режимі завжди проявляються поєднання рис авторитарності і демокра¬тизму, тобто «чистих» режимів практично не існує.