26. Форма держави: поняття та структура.

Категорія форми держави дає загальне уявлення про особли¬вості організації державної влади, порядок утворення державних органів і специфіку їх відносин між собою і населенням, про особ¬ливості методів, прийомів, що використовуються державною владою у відносинах з суспільством і його різноманітними інститута¬ми. наукою вироблена універсальна конст¬рукція, що виражена в понятті форми держави для характеристи¬ки численних способів організації влади будь-якої держави. Якщо держава, з точки зору свого головного змісту, — організація політичної влади, то форма держави розкривається через спосіб організації, існування, зовнішній вираз цієї влади в суспільстві.

Аналіз тривалого процесу існування держави дає можливість вирізнити три основних аспекти її організації: юридично визна¬чений порядок створення державних органів і їх відносини між собою і з населенням країни; правове закріплення устрою дер¬жавної влади, її територіальної організації; легітимність прийня¬тих у даній державі методів і прийомів здійснення влади, викори¬стовуваних нею ресурсів.

Таким чином, поняття «форма держави» відбиває єдність, універсальність модельного уявлення про різноманітні прояви загальнополітичної, структурної, територіальної сторін діяльності держави, про юридичну визначеність усіх аспектів ор¬ганізації державної влади. Держава — складно організована сис¬тема, тому кожен з аспектів її форми можна розглядати ізольо¬вано лише на теоретичному рівні: в реальному житті держави во¬ни характеризуються взаємодією і взаємовпливом.

Структура форми держави -- стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.

Аспекти організації державної влади, які становлять поняття «форма держави», розкриваються через способи та порядок утво¬рення і організації вищих органів державної влади, правовий порядок відносин між ними і насе¬ленням - «форма правління дер¬жави». Способи територіального устрою державної влади і організація системи державних органів, що відповідає цьому уст¬рою - «форма державного устрою». Сукупність способів здійснення державної влади, ре¬альна оцінка взаємодіючих і поєднаних нею правових та неправових методів - «політичний (держаний) режим».

Отже, форма держави — це взяті в єдності способи органі¬зації державної влади, її устрою і методів її здійснення. Це ви¬роблена юридичною і політичною науками категорія, що відбиває сукупність і взаємообумовленість трьох найважливіших сторін організації державної влади.

27. Форма державного правління.

Форма правління будь-якої держави вказує: на структуру і повноваження вищих органів державної влади; порядок їх утво¬рення і характер взаємовідносин між ними; ступінь і форми участі громадян у формуванні вищих органів влади; відносини між вищими органами влади і населенням і ступінь впливу насе¬лення на прийняття державних рішень; тривалість повноважень і характер змінюваності вищих оргадів влади; способи легітимації державної влади та її підстави. Традиційно в науці розрізняють дві форми правління — монархію і республіку.

Монархія — це форма державного правління, при якій систе¬му вищих органів влади очолює одна особа — монарх. Державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — монарха і передається у спадок представникам правлячої ди¬настії. Ознаки: 1) безстроковість влади монарха; 2)посідання влади за правом крові (спорідненості) й отриман¬ня її у спадок; 3)монарх є головою держави і здійснює від її імені представ¬ництво; 4) офіційна непідлеглість влади монарха будь-яким іншим суб'єктам.

Залежно від обсягу і характеру повноважень монарха, підстав їх виникнення і взаємовідносин монарха з населенням усі мо¬нархії поділяються на необмежені і обмежені. Необмежена монархія — така форма правління, де влада мо¬нарха не обмежується якимись органами чи законом: монарх відіграє роль єдинодержавного правителя. її різновидом є деспо¬тична монархія — історичний попередник розвиненої необме¬женої класичної монархії, її перший етап. Абсолютна монархія характерна для останнього етапу існування феодальних держав, де відбувається політична і еко¬номічна централізація влади, яка концентрується в руках монар¬ха. Його влада є необмеженою, поділ влади не здійснено, а стано¬во-представницькі установи є фактично безправними.

В обмежених монархіях (різновиди: станово-представницька і конституційна) влада монарха обмежена повноваженнями інших державних органів, що може закріплюватися в конституціях. Станово-представницька монархія — форма правління, при якій влада глави держави обмежена станово-представницькими органами. Конституційні монархії поділяються на два підвиди: ду¬алістичні і парламентські. Дуалістична монархія (перехідний тип монархії) характери¬зується такими ознаками: формальна належність законодавчої влади парламенту; здійснення монархом функцій глави виконав¬чої влади; право монарха формувати уряд, відповідальний перед ним; право накладення абсолютного вето на закони парламенту; право монарха видавати укази, що мають силу закону. Парламентська монархія має такі ознаки: монарх лише фор¬мально зберігає функції глави держави і має виключно представ¬ницькі повноваження; законодавча влада належить парламенту, виконавча — урядові, який формується парламентом і повністю йому підзвітний; монарх позбавлений права самостійно здійсню¬вати функції глави держави; всі акти, які видаються від імені мо¬нарха, створюються виконавчою владою і попередньо схвалені міністрами. Республіка — форма правління, при якій вищі органи держав¬ної влади обираються громадянами-виборцями або формуються загальнонаціональними представницькими (виборними) устано¬вами.

Ознаки: 1) влада вищих органів обмежена строком, закріпленим у кон¬ституційних законах; 2)виборність і періодична змінюваність складу вищого органу законодавчої влади та глави держави (президента); відповідальність глави держави; 3) верховенство актів, які видаються вищим представницьким органом країни.

Республіканське правління в сучасному світі поділяється на парламентські, президентські та змішані республіки. Ознаки парламентських республік: 1) формальне верховенство парламенту, перед яким уряд несе відповідальність за свою політичну діяльність; 2) вибори до парламенту одночасно передбачають_питання формування ним уряду; 3) уряд формується парламентом; 4) виконавча влада існує окремо від президента: на нього по¬кладені номінальні представницькі функції, а реальна влада належить главі уряду; 5) уряд користується підтримкою парламентської більшості і відповідає перед парламентом, який може відправити уряд у відставку і сформувати новий; 6) розвинена багатопартійна система, що виключає концентрацію влади в руках парламенту; 7) особливості виборів президента: він може обиратися пар¬ламентом за правилами парламентської процедури.

Позитивні якості парламентських республік звичайно вбача¬ють у їх здатності частіше встановлювати стабільну демократію і надавати політичному процесу певної гнучкості. Недоліки пов'я¬зуються з нестабільністю виконавчої влади, що виражається в ча¬стих урядових кризах за умови відсутності стабільної правлячої більшості в парламенті.

Ознаки президентської республіки: 1) президент об'єднує повноваження глави держави і глави

уряду (виконавчої влади); 2) позапарламентський метод обрання президента: він оби-рається шляхом загальних виборів; 3) позапарламентський спосіб формування уряду (його очолює або призначає президент); 4) відсутність інституту парламентської відповідальності уряду (він несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом). У зв'язку з цим парламент не має права відкликання уряду: можливий навіть протилежний партійний склад парламенту й уряду; 5)Президент не має права розпустити парламент і призначити нові вибори; 6) президент має право накладати вето на законодавчі рішення парламенту, однак воно може бути скасоване (переборене) більшіс¬тю голосів у парламенті.

Недоліки: президент не зале¬жить від вотуму довіри парламенту, не несе відповідальності пе¬ред ним; часто виникає загроза конфліктів між парламентом і президентом.

Республіки не завжди відповідають ознакам їх «чистих» парламентських і президент-ських форм. Можуть бути створені й інші моделі республіканського правління, що поєднують ознаки як парламентських, так і президентських республік. Специфіка цього механізму і доз¬воляє вирізнити вид президентсько-парламентської республіки. Тут президент відіграє більш важливу роль, аніж у парламент¬ській республіці: він обирається прямими виборами, істотно впливає на формування уряду Однак уряд, з одного боку, залежить від президента, а з друго¬го — відповідальний перед парламентом, може бути замінений президентом. Співвідношення повноважень вищих органів влади може бути різним: 1) президент призначає голову уряду і за його пропозицією одночасно призначає склад уряду; 2) глава держави (президент) пропонує кандидатуру глави уряду, парламент його обирає, а президент призначає на посади і звільняє членів уряду за пропозицією голови уряду; 3) глава держави призначає главу уряду і за його пропозицією — склад уряду, а парламент його схвалює.