
- •1. Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правової розбудови України.
- •2. Система юридичних наук: поняття та структура.
- •3. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •4. Предмет теорії держави та права, її співвідношення з іншими суспільними науками.
- •5. Методи пізнання держави та права.
- •6. Суспільна влада та соціальні норми в первісному суспільстві.
- •7. Загальні закономірності та різноманітність форм виникнення держави.
- •8. Наукові концепції походження держави та права.
- •9. Особливості виникнення європейських держав.
- •10. Особливості виникнення держав на сході.
- •11. Державна влада: поняття і загальна характеристика.
- •12.Поняття держави. Держава як політична й територіальна організація суспільства.
- •13.Ознаки держави, що відрізняють її від суспільної влади первісного суспільства.
- •14.Сутність держави та її еволюція. Класове та загальносоціальне у сутності держави.
- •15. Функції держави: поняття та класифікація. Еволюція функцій сучасної української держави.
- •17. Правові форми діяльності держави, їх різновиди.
- •18. Україна як суверенна держава.
- •19. Поняття державного суверенітету та його основні риси.
- •20. Україна як демократична, правова, соціальна держава.
- •21. Поняття, структура та суб'єкти політичної системи суспільства.
- •22. Держава в політичній системі суспільства.
- •24. Громадянське суспільство: поняття та загальна характеристика.
- •25. Співвідношення громадянського суспільства та держави.
- •26. Форма держави: поняття та структура.
- •27. Форма державного правління.
- •28. Парламентська, президентська,напівпрезидентська республіки
- •30. Форми державного (політичного) режиму.
- •31. Держави соціально-демократичної орієнтації: поняття, сутність, функції.
- •40. Загальна характеристика місцевого самоврядування в Україні.
- •41. Конституція України, її ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •46.Принципи права:поняття, різновиди та їх роль у правовому регулюванні суспільних відносин.
- •47.Соціальні норми: поняття та види. Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:
- •49.Взаємодія права та моралі в процесі правотворчості.
- •57.Правові аксіоми, презумпції та фікції.
- •75. Дія нпа у просторі та за колом осіб.
- •89.Види правовідносин
- •91. Склад правовідносин
- •105. Юридичний склад правопорушень.
- •106. Юридична відповідальність:поняття, ознаки, види.
- •107. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •108. Обставини, що виключають юридичну відповідальність та звільняють від юридичної відповідальності.
- •109. Поняття і сутність правового регулювання.
- •110. Основні стадії правового регулювання.
17. Правові форми діяльності держави, їх різновиди.
Правові форми діяльності держави — це визначений законом (юридично оформлений) порядок здійснення компетентними органами і особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій.
Ознаки:1. Вони є системою юридично значущих дій, які здійснюються органами держави, посадовими особами та іншими уповноваже¬ними на те суб'єктами. 2. Предметом юридично значущих дій є певне коло юридичних питань, які підлягають вирішенню на користь і для задово¬лення інтересів зацікавлених суб'єктів. 3. Здійснення юридично значущих дій відбувається за допомогою таких юридичних засобів, як розробка прийняття норма¬тивно-правових актів, видання актів тлумачення норм права, прийняття індивідуально-правових актів в порядку застосування норм права тощо. 4. Результати застосування окремих правових форм закріп¬люються у визначених законом юридичних актах. 5. Порядок здійснення юридично значущих дій, як правило, ре¬гулюється процедурно-процесуальними нормами. Він може бути регламентованим детально або ж фраг¬ментарно.
Головними правовими формами здійснення функцій держави є такі:
правотворча діяльність — сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних при¬писів, нормативно-правових актів; за її допомогою держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання;
правозастосовча діяльність — сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій; через них відбу¬вається індивідуалізація загальних правових правил поведінки;
правоохоронна діяльність, предметом якої є ті юридичні пи¬тання, що пов'язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб'єктам права, інтересам суспіль¬ства, правопорядку;
контрольно-наглядова діяльність — здійснення дій по нагля¬ду за відповідністю закону змісту правових актів, їх приписів, а також додержанням, виконанням та застосуванням норм права суб'єктами суспільних відносин;
інтерпретаційно-правова діяльність уповноважених на те дер¬жавою суб'єктів права по офіційному тлумаченню чинних норм права, результатом чого є видання спеціального інтерпретаційного акта;
засновницька (установча) діяльність — сукупність юридично значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебу¬дову державних органів, їх структурних підрозділів та держав¬них установ.
Від правових форм слід відрізняти фактичні (організаційні) форми реалізації функції держави. Вони являють собою такі фак¬тичні дії, які спрямовані на сприяння реалізації функцій держави. Це:
організаційно-господарська діяльність — сукупність поточ¬них господарських, оперативно-технічних дій по матеріальному забезпеченню виконання різних функцій держави;
організаційно-регламентаційна діяльність — здійснення опе¬ративної поточної організаційної роботи по вирішенню тих чи інших конкретно-політичних завдань, техніко-організаційному забезпеченню функціонування різних ланок державного ме-ханізму.
Методи: 1) Метод законності; 2) Метод інформаційного впливу на суспільство полягає в про¬веденні через засоби масової інформації роботи по повідомлен¬ню населення про прийняті державні та правові рішення, по фор¬муванню суспільної думки; 3) Метод переконання зводиться до заохочення суб'єктів суспільних відносин до певних дій, які відповідають їх волі без застосування силового тиску, таким чи¬ном забезпечуючи свободу вибору. 4) рекомендації і заохочення мають місце тоді, коли держава орієнтує й спонукає суб'єктів суспільних відносин до певного варіанту поведінки, який є бажаним з її точки зору. 5) Метод примусу застосовується при порушенні правових норм, їх невиконанні.