13.Ознаки держави, що відрізняють її від суспільної влади первісного суспільства.

Держава виникає як особлива територіальна, політична і структурна організація суспільства. Вона відрізняється від соціальної організації первісного ладу за такими ознаками.

1. Держава має свою територію, окреслену кордонами. На єдиному територіальному просторі здійснюється госпо¬дарське і політичне життя. Населення об'єднується і поділяється за територіальним принципом. Постійне населення даної території підтримує стійкий зв'язок з державою у вигляді підданства чи громадянства і користується її захистом як всередині, так і за межами країни. Органи держави мають територіальні межі здійснення своїх пов¬новажень; управляють певними територіями. Первіснообщинний лад мав у своїй основі сукупність сімей¬них общин, об'єднаних кровнородинними зв'язками.

2. Держава характеризується наявністю публічної політичної влади, яка не співпадає з суспільством. У суспільстві виокремлюється верства населення, яка не ви¬робляє матеріальних чи духовних благ, а тільки займається управлінськими справами і наділяється для цього владними пов¬новаженнями. З ускладненням суспільних функцій відбувається кількісне зростання професійних управлінців, влада набуває інституціолізованого характеру, тобто здійснюється за допомо¬гою окремих органів і установ. Як самостійні виокремлюються органи примушуван¬ня. Необхідність захисту і охорони державних кордонів потребувала формування армії. Складається нова ієрархічна структура — апарат держави, пер¬винна бюрократія. Публічна влада концентрується в містах, де проживають всі члени бюрократичного апарату, і розширює сфе¬ру своєї діяльності. Управління ж у родовій общині ще не відокремлювалося від су-спільства, рішення приймалися і виконувалися членами роду доб¬ровільно, не було спеціальних засобів і апарату примушування.

3. Для утримання державних чиновників, армії, поліції, фінансування загально соціальних функцій держави необхідні ма¬теріальні засоби. Спочатку це був додатковий продукт, у подальшому суспіль¬ство перейшло до регулярного збору данини, а ще пізніше — до введення і сплати податків. При первіснообщинному ладі подібних матеріальних засобів не було.

14.Сутність держави та її еволюція. Класове та загальносоціальне у сутності держави.

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання, без яких не може функціонувати жодне суспільство.

Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:1) класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу; 2) загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Загальносоціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з громадянським суспільством.

Співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки і інтересів усього суспільства за різних історичних часів не однаково. Як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу. Поступово у ряді цивілізованих держав Заходу в зв'язку із розвитком громадянського суспільства усе більшого значення набувають загальносоціальний аспект державної діяльності, завдання забезпечення суспільного блага. У наші дні цей аспект відіграє істотну роль у неокапіта-лістичних і неосоціалістичних державах, у тому числі в Україні.

Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, твердження прав і свобод особи. У сучасних цивілізованих державах не стало чітко виражених класів, соціальні суперечності втратили антагоністичний характер, зріс загальний життєвий рівень населення.

Зміст діяльності держави набув нових якостей:1) держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства; 2) держава у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та інститути, як поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін. 3) держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян; 4) на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всіх верств суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Сутність й цієї держави не позбавлена класового аспекту, проте він не настільки виражений, як в експлуататорських державах — рабовласницьких, феодальних, буржуазних.

У сучасних державах ці аспекти аж ніяк не обов'язково протилежні один одному. Соціальна правова держава припускає наявність громадянського суспільства, де громадянин — суб'єкт права — є вільною, автономною особою.