7. Ярослав Мудрий, Володимир Мономах як культурні діячі.

Культурно-освітня діяльність Ярослава, його заходи, спрямовані на стабілізацію внутрішнього життя, були надзвичайно вдалими. Вони сприяли нечуваному культурному піднесенню Руської держави, посилили міжнародний авторитет Київської Русі. Своєю зваженою культурно-освітньою політикою князь Ярослав зажив шанобливого ставлення нащадків, які стали називати його Мудрим.

Будівництво. У «Повісті минулих літ» розповідається про наказ князя закласти на честь перемоги над печенігами на місці битви величний храм – Софію Київську (розписаний яскравими фресками, оздоблений мозаїкою він вражав сучасників оздобленістбю та довершеністю форм). Софія стала символом поєднання божественного начала й державної влади. Тут проводилися урочисті державні церемонії. Розповіддю про спорудження храму літописець наче узагальнив величезні будівельні роботи, що велися в Києві з наказу Ярослава.

Книжність. Ярослав був фундатором книжності й ученості на Русі. В Києві та багатьох інших містах було створено скрипторії – книжкові майстерні, в яких переписували церковні книжки, а також трактати з історії, філософії, права, природничих наук. З ініціативи Ярослава в Києві було створено перший літописний звід.

Освіта. За правління Ярослава на давньоруських землях виникло багато шкіл. Осередком освіти були церкви і монастирі. Так, у Софії Київській діяли бібліотека і школа, де навчали дітей із заможних родин, а також перекладалися іноземні твори, переписувалися книги, велося літописання.

Утвердження християнства. Було засновано Київську митрополію, що підпорядковувалася київському патріарху. У 1051р було обрано першого митрополита русина – Іларіона. Було створено головний монастир Русі – Печерський та інші монастирі.

Законодавство. Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди. Збірник складався впродовж кількох поколінь.

Володимир мономах вбачав як головну мету свого князювання зміцнення великокнязівської влади та посилення державної єдності Русі. Князь мав незаперечний авторитет, а також використовував шлюби для налагодження стосунків між руськими князями.

Законодавство. На нараді в с. Берестовому було ухвалено «Устав», що являв собою доповнення до «Руської правди». Ним було поліпшене становище міщан та селян, обмежено дії лихварів та землевласників (визначався порядок стягнення боргів і відсотків за позиками), заохочено купців, передбачено пільги для тих, хто втратив майно під час війни чи пожежі.

Будівництво. Правління Володимира Мономаха стало часом розбудови Києва. У столиці, зокрема, було збудовано міст через Дніпро.

Повчання Володимира Мономаха. Визначна пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1377 р. у кількох неповних частинах. З літературного погляду — це зразок популярного в античній та середньовічній літературі жанру повчань і одночасно перша в давній українській літературі спроба життєписної розповіді. «Повчання» — оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів.