1. Давньоєгипетська цивілізація.

Невідомо, Єгипет чи Шумер був колискою найдавнішої світової цивілізації (історики сперечаються). Безперечно одне - централізована держава вперше в історії виникла на північному сході Африки (в Шумері ніколи не було централізованої держави).

У давнину Єгиптом називали вузьку долину р. Ніл (від І порогу до дельти (включно), де впадає у Середземне море, найдовша у світі. Долину називають Верхнім Єгиптом (завжди економічно сильнішій), а дельту - Нижнім .

Головне джерело - твір жерця Манефона (4-3 ст. до н.е.). Двотомна «Історія Єгипту». Автор об'єднав кілька сотень фараонів у ЗО династій та ,+ усю історію на Стародавнє, Середнє та Нове Царства (за ознакою спорідненості або особливостям внутрішньої політики). Його класифікація лягла в основу сучасної періодизації на Раннє, Стародавнє, Середнє, Нове та Пізнє Царства. Складається з 2 доперехідних 3 перехідних періодів.

• Історія стародавнього Єгипту - період з моменту появи державних утворень (др. пол. IV тис, до н.е.) до падіння незалежності єгипетської держави і включення її до складу Персії (VI ст. до н.е., 525 р.). .

Джерела: Документи і юридичні тексти у складі кількох крупних архівів, що збереглися. Архів, знайдений у храмі царя Неферірклра ( V династія, 25 - 24 ст. до н.е.); архів м. Ахетатона (суч. с. Телль-ель-Амарна).

Особливості деспотії: давньосхідна деспотія - необмежена монархія, монархія особливого типу, коли абсолютна влада правителя - це традиція. Держава виступає верховним організатором системи штучного зрошення, необхідної для нормального господарського життя у країні. Оскільки держава активно втручається у господарське життя країни => величезний бюрократичний апарат (+ різноманітні ранги). Важлива особливість д.д. - особливе положення голови держави - правителя-деспота. Цар не тільки носій усієї повноти влади (законодавчої, виконавчої та судової), - але визнавався надлюдиною, ставлеником богів, їхнім нащадком. Обожнення особистості царя - важлива риса д.д. Проте ступінь обожнення різна у різних країнах. У Єгипті абсолютне обожествління царя. Фараон претендував також на духовне керівництво і на владу над Отже: абсолютне обожествління фараона + величезний бюрократичний апарат + залежний статус общини (держава швидко її поглинула, общинники стали т.зв. «царськими людьми» (особисто вільні, але повністю залежні від держави). '

«царські люди»: особисто вільні, але повністю підпорядковані державі, виконували масштабні роботи (іригація, польові роботи, будівництво - видавався продуктовий пайок). Раби перекривали за масштабами їхню працю тимчасово, коли держава на певний час ставала імперією (завоювання значної кількості людей), Нове Царство. Володар усіх земель - тільки фараон (може обмежити чиї завгодно права).

Основні віхи історії:

На початку Раннього царства (33-32 ст до н е) виникає писемність (господарські потреби, 33 ст.) Фараон, який на початку Раннього ц. об'єднав Верхній і Нижній Єгипет (номи), Міна (Менес), засновник І династії, засновник І столиці Мемфісу.

Єгипет довгий час залишався у мідно-кам'яному віці, коли сусіди (Месопотамія) уже перейшли в епоху бронзи (причина - відсутність олова). Технології застарілі, а темпи економічного розвитку швидкі.

Стародавнє царство (28-23 ст до н е)

1-й перехідний період 23-21 ст до н е

Середнє царство - епоха бронзи (21-18 ст до н е.). Наприкінці періоду (17 ст.) Єгипет завойований племенем гіксосів (з Палестини). За деякими даними - 200 років. Колісниці. Меттухотет – об’єднання; АменехметІ – розквіт.

2-й перехідний період (18-16 ст до н е) Засновник 18-ї династії вигнав гіксосів з країни.

Початок Нового царства (16-11 ст до н е)- розквіт єгипетської цивілізації (5 століть). Економічний стрибок. Імперія (Тутмос III). Кордони - карта. Палестина, Сирія, Фінікія (Синай раніше) - до 4-го порога на півдні. Реорганізація армії. Припадає спроба запровадження монотеїзму - релігійно- політична реформа Ехнатона (сер. 14 ст.). Спрямована проти фіванського жрецтва (бог Амон), яке політично та економічно надто посилилося. Культ сонячного диску Атона (фараон проголосив себе його сином). Не мала успіху. Після смерті фараона згорнута.

3-й перехідний період (11-10 ст до н е)

У період Пізнього царства Єгипет вступив у залізний вік (9-7 ст.) - Перше тисячоліття до н.е.

Кінець 6 ст. (525 р.) Єгипет завойований Персією - цар Камбіз. Перське панування - до 4 ст. до н.е.

332 р. до Єгипту вступили війська О.Македонського, прийняв титул фараона. З цього періоду Єгипет входить до культурно-історичних меж античного світу і вступає у новий, елліністичний етап своєї історії.

Єгипетська культура - особливості: Географічна ізольованість Єгипту = майже відсутні запозичення. Культурі притаманний глибокий консерватизм . Головний принцип - збереження і наслідування традиційним канонам і художнім прийомам.

Релігія велику роль грав заупокійний культ. Ра, Осіріс, Гсс кіда. Амон, Маат тощо. Багато зооморфних божеств.

Наукові досягнення^-

1. Календар (заснований на спостереженнях за небесними світилами +режимів розливу Нілу). Рік =3 сезони по 4 місяця кожний. Місяць скл з 3 декад по 10 днів. У році 36 декад, до останнього місяця + 5 днів →(астрон і календ рік співпадали = 365 днів). Новий рік 19. 07, день сходу найбільшої зірки Сіріуса + початок розливу. Доба -24 годин*.

2. Водяний і сонячний годинних.

3. Зірки об'єднані у сузір'я (імена тварин - контури (бик, скорпіон, крокодил), створені каталоги зірок.

4. Система числення близька до десятинної (І, 10, 100, 1 000... 1 000 000) - господарські потреби.

5. Перший в історії опис мозку (асоціювали пошкодження мозку із порушенням функції інших частин тіла (єгиптянам відомі паралічі кінцівок при пораненнях голови).

2.Україна в роки Другої світової війни.

22 червня 1941 р. Німеччина починає агресію проти СРСР. Групи армій, що йшли на СРСРза планом Барбаросси: Північ, Центр та Південь.(розраховувалося закінчення війни перемогою у короткий термін) На У. йшла група Південь. У 1941 р Червона армія відступала. Після падіння Києва німці дуже швидко захопили всю У. У загарбницьких планах фашистської Німеччини У приділялося особливе місце. План «Ост»: гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з У мільйони чоловік, заселити її німецькими колоністами. У. повинна була назавжди стати аграрною колонією. Частина укр. земель намічалося передати союзникам Німеччини. План бліцкригу ставив перед групою армій «Південь» задачу нанесення блискавичного удару в напрямку Києва і створення сприятливих умов для настання всередину У. В полон потрапило 1,3 чоловік.Під час окупації було евакуйовано з території СРСР 1500 підприємств та 10млн. Чоловік. З території У. було евакуйована третя частина всіх евакуйованих підприємств та людей. ОУН. В 1938 році вбито Є. Коновальця.

Окупація території України гітлерівськими військами 

22 червня 1941 р. – бомбардування німецькою авіацією українських міст, бої на кордонах. 

23 – 29 червня 1941 р. – найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне. 

30 червня – 11 липня 1941 р. – відступ Червоної армії на обох фронтах: на Півдні німецько-румунські війська захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України взяли Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва. 

11 липня – 22 вересня 1941 р. – Київська оборонна операція, у результаті понад 600 тис. чол. опинилися в оточенні. У цій операції загинули командувач фронту М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальник штабу фронту В. Тупикод. 

19 вересня 1941 р. – гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу провести евакуацію на схід людей і великих підприємств Лівобережжя та Донбасу. 

5 серпня – 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси тривала протягом 73 днів. Для посилення оборони Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога евакуювались з-під Одеси. 

25 жовтня 1941 р. – гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня під ворожою окупацією опинилася також значна частина Донбасу. 

30 жовтня 1941 – 4 липня 1942 р. - героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів. 

16 листопада 1941 р. – радянські війська залишили Крим (крім невеликої ділянки з Севастополем). 

Кінець 1941 р. – війська Південно-Західного фронту закріпилися на лінії Вовчанськ-Балаклея-Красний Лиман, а Південного – на лінії Артемівськ-Шахтарське-Большекрєпінська. 

Виникають 2 фракції: ОУН-М (А. Мельник); ОУН-Б (С. Бандера). ОУН з радістю зустріли німців, бо вважали, що німці допоможуть створити незалежну У. Але це не входило в плани фашистів. Вони бачили ОУН як диверсійну організацію в тилу Рад. армії. Серед німців не було єдиної точки зору, як саме ставитися до ОУН. Партійний апарат на чолі з Борманом не хотів зв’язуватися з ОУН. 30 червня 1941 р. ОУН-Б проголосила про утворення укр. незалежної держави. Німці не знали про це, але реакція була швидкою: Бандеру кинули у в’язницю, де він просидів всю війну; заарештовано й розстріляно багато членів ОУН-Б. Таким чином ОУН була змушена піти у підпілля.

Рейхскомісаріат У. Очолював Е. Кох у м. Рівне. Почалися репресії проти воєнних та євреїв. 180 концтаборів, де було знищено 850 тис. євреїв. У. постачала 85 % продовольчих товарів для німців. Існували остарбайтери – це були українці та інші, яких вивозили до Німеччини та інших країн-союзниць Німеччини на примусові роботи. (з У. 2,3 млн. чоловік). Бойові дії Червоної Армії на У укладалися тяжко. Помилки і прорахунки. Озлоблені бої, на всій території республіки (оборона Одеси, Києва, Севастополя). Через чотирьох місяця після початку війни велика частина України була захоплена ворогом.

22 липня 1942 р. – остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області (нині Луганської), але ціною величезних жертв, героїчного опору народу німецький план «блискавичної війни» був зірваний. 

Наслідки 2 св в.

- людські втрати становили 8 млн. осіб; - матеріальні втрати становили 42% від втрат СРСР; - зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств; - об’єднання всіх українських земель у межах СРСР.