3.Охарактеризуйте перші підручники з історії та методику роботи з ними.

15-17 ст-Азбуковники(1-ші підр), братські, козацькі школи. 1721-Прокоповича(Питер)-поч вивч іст-ю, 1705- Москва, гімназія-в навч плані є історія(в осн світова) Підручники -питання та відповіді на них. (учень вчив відповіді, а вчитель контролював), навчальної функції у вчителя не було. Ломоносов запропонував вивчення вітчизняної історії як окремий предмет. Підготував підручник в 1760 р. „Древняя российская история". 1802р-створ мін-во. Карамзін, вважав, що історію рухають верхи. «Ист народа принадлежит государю»На цих ідеях засн. 1 підр-1835-Кайданов параграфи, теми,, докум-в, не всюди пит. Вчит контрол навч процес.

Період сер. 19 ст. - криза самодержавної системи, що проявилася у вільнодумстві. В 50 рр. ідея створення нового підручника. . Замовлення - проф. Іловайському. 61-62 рр.З'являється новий метод викладання історії - репетиторство (кожний з пунктів парагр учень мав вивч і розповісти без коментув)+старод.іст.-більше часу

Соловйов намагався поєднати вивчення історії у гімназії та у вузі Видав „Учебную книгу по русской истори". Вважав, що вчитель має пояснювати всі складні місця , всі підручники мають бути доступними і зрозумілими, Але, писав дуже складно для розуміння школярів, не було ілюстрацій, великий об"єм, пояснення фактів-14 перевидань.+підр „Русская летопись" для молодших школярів (в змісті - літописи, документи).

На поч.. 20 ст. - виданий підручник під ред. Коваленко „оповідання з укр.. історії для початкових шкіл", «Іст Укр-Руси»Груш. Крип"якевич - „Коротка історія України, Чайківський -Всесвітня історія" в 2-х частинах. 1920 р. - під ред. Покровського „Русская история в самом сжатом очерке".

СРСР: вже поділ на періоди. Шестаков: «Корот курс ист СРСР»-для поч..шк.-отрим премію.1940-«з істСРСР» 8-10-Панкратов.Ст світу-Мішулін, Сер віків-Єфімов.45-Хвостов,Зубов-нова іст. Без пит. і док,але є ілюст

Б 19.

1. Великі географічні відкриття 15-17ст.

Причини: невпинне зростання в Європі товарного виробництва, нестача цінних металів і коштовного каміння, зростання попиту на прянощі, а також прагнення європейських купців контролювати основні торгові шляхи. У зв'язку з розпадом монгольської держави припинив діяти караванний шлях із Європи в Китай та Індію через Середню Азію й Монголію. Турецькі завоювання в Малій Азії та на Балканах закрили шлях на Схід, а араби контролювали шляхи через Червоне море й Перську затоку. Отже, різко зменшилося значення Середземноморського басейну, через який в основному велася європейська торгівля зі східними країнами.

Передумови: По-перше, вагомі здобутки в галузі мореплавства й накопичення географічних знань. Розроблено новий тип судна — каравелу, яка завдяки удосконаленій системі вітрил могла рухатися не тільки за напрямком вітру, а й проти вітру, досягаючи швидкості 22 км/год.По-друге, утвердження в науці думки про те, що Земля має форму кулі, а суша омивається єдиним океаном. Отже, пливучи на захід, можна дістатися берегів такої бажаної для європейців Індії та інших східних країн.По-третє, морська подорож у західному напрямку була можлива лише невідомим тоді Атлантичним океаном, який омивав країни Піренейського півостроваІспанію та Португалію. Таке вигідне географічне положення сприяло тому, що ці країни почали першими освоювати незвідані океанські простори.

На середину XV ст. найбільш активні пошуки проводили португальці. До 1445 р. вони обстежили західно-африканське узбережжя майже до екватора. У 1471 р. досягли сучасної Гвінеї, а у 1486 р. Бартоломеу Діаш (1450- 1500) доплив до Південної Африки і відкрив мис Доброї Надії. У 1497 р. Васко да Гама (1469-1524), обігнувши Африканський континент із півдня, досяг Індії в районі Калькутти. Так було відкрито морський шлях до Індії. Відкриття морського шляху до Індії дало поштовх західноєвропейцям розпочати активне освоєння просторів Атлантичного океану в пошуках не тільки східних, а й західних шляхів до Індії. У 1492 р. генуезець Христофор Колумб (1451 1506), виходячи з теорії кулястості землі, поплив у Індію на захід і відкрив наприкінці того ж року неподалік від Американського континенту Багамські острови, а потім Гаїті й Кубу. Під час третьої подорожі 1498-1499 рр. X. Колумб відкриває береги Південної Америки.

Протягом 1498-1499 рр. іспанські мореплавці досягли берегів Бразилії, а італійський космограф Амеріго Веспуччі (1452- 1512), який брав участь у цій експедиції, детально описав цю землю, зробив контурну карту берегів, і з 1507 р. картографи Європи називають "Землею Амеріго" цю землю, яка пізніше набула загальної назви "Америка".

З відкриттям нового континенту між Іспанією і Португалією розпочалася боротьба за заморські володіння. У 1494 р. ці країни уклали між собою Тордесільяський договір, згідно з яким території на захід від островів Зеленого Мису належали іспанцям, а на схід --португальцям. Цей договір відкрив широкий шлях португальським та іспанським мореплавцям для пошуку нових земель та їх колонізації. Для більш детального вивчення Американського континенту і нововідкритого океану в 1519 р. іспанці організували експедицію на чолі з Фернаном Магелланом (1480-1521). Він протягом 1519-1522 рр. здійснив навколосвітню подорож, під час якої відкрив Вогняну Землю, Південну Америку, Філіппінські острови тощо, а також Індійський океан. Нові відкриття було оплачено дорогою ціною: із 265 членів експедиції і п'яти кораблів до Іспанії повернулися на одному судні лише 18 осіб.

Подорож Магеллана остаточно довела Європі, що земля кругла, і дала можливість наступним мореплавцям, зокрема англійцю Френсісу Дрейку в 1577-1580 рр., вже більш ґрунтовно вивчити нові землі, моря й океани, що мало надзвичайно велике як наукове, так і суспільно-економічне значення.

Наступне століття проходило у завоюваннях Мексики, Центр. Та Півд. Америки (так звана конкіста)-іспанці-за баг-вом.