5.Лікарські препарати пуринових алкалоїдів.
Кофеїн (Соffеіnuт) , Кофеїн моногідрат (Соffеіnum monohydricum)
1,3,7-Триметил-3,7-дигідро- 1H-пурин-2,6-діон
1,3,7-триметилксантин
Кофеїн-бензоат натрію (Coffeinum-natrii benzoas)
Кофеїн - кристалічний порошок або шовковисті кристали білого кольору; легко сублімуються. Помірно розчинний у воді, легко розчинний у киплячій воді, мало розчинний в етанолі і ефірі. Розчиняється у концентрованих розчинах лужних бензоатів або саліцилатів. Дуже слабка основа, утворює з кислотами нестійкі солі за рахунок азоту в положенні 9.
Кофеїн натрію бензоат – білий порошок, без запаху, гіркуватий на смак.
Легко розчинний у воді, мало розчинний в етанолі. Містить 38-40% кофеїну.
Добувають змішуванням і випарюванням досухого водних розчинів, що містять еквімолекулярні кількості кофеїну і натрію бензоату.
Групова фармакопейна реакція - реакція на ксантини (мурексидна проба або реакція на алкалоїди пуринового ряду):
Ідентифікація кофеїну
1. За фізико-хімічними константами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопія.
2. Реакція з розчином калію йодиду йодованим у присутності HCl розв.- утворюється коричневий осад (перйодид С8Н10N4О2•J2•HJ), який розчиняється при нейтралізації розчином NaOH розв.
3. Мурексидна проба.
4. Нефармакопейна реакція - з розчином таніну утворюється білий осад, розчинний в надлишку реактиву.
5. Реакція з ацетилацетоном і диметиламінобензальдегідом. Розчин субстанції у суміші ацетилацетону і розчину NaOH розв. нагрівають на водяній бані, охолоджують, додають розчин диметиламінобензальдегіду і ще раз нагрівають. Охолоджують і додають воду - з'являється інтенсивне синє забарвлення:
Кофеїну моногідрат дає всі реакції на кофеїн після попереднього висушування при 100-105°С.
Ідентифікація кофеїну натрію-бензоату
1. Кофеїн ідентифікують:
а) за температурою плавлення (234-237 °С) після екстрагування хлороформом з лужного розчину;
б) мурексидною пробою;
в) реакцією з розчином таніну;
г) реакцією з розчином йоду;
2. Натрію бензоат підтверджують:
а) за реакцією з розчином феруму (III) хлориду - осад рожево-жовтого кольору;
б) катіон натрію за забарвленням полум'я в жовтий колір.
Кількісне визначення
Кофеїн
1. Ацидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної, оцтового ангідриду та толуолу, пряме титрування. Потенціометрична індикація, контрольний дослід (Е=М.м).
2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль (Е=М.м/4).
Кофеїн натрію-бензоат
1. Вміст кофеїну визначають йодометрично. (Е=М.м/4). У перерахунку на суху речовину його має бути 38,0 - 40,0 %.
2. Натрію бензоат визначають ацидиметрично в присутності змішаного індикатора (розчин метилового оранжевого і метиленового синього у співвідношенні 1:1) та ефіру (для екстрагування кислоти бензойної, що виділяється в процесі титрування) (Е=М.м). Натрію бензоату в перерахунку на суху речовину має бути не менш 58,0 % і не більш 62,0 %.
Зберігання, застосування.
Кофеїн
У сухому, захищеному від світла місці.
Стимулятор ЦНС, кардіотонічний засіб, при спазмах судин; енурезі у дітей, стимулятор психічної і фізичної працездатності, при отруєнні наркотичними препаратами. Випускають у порошку.
Кофеїн моногідрат входить до складу таблеток: Теофедрин, Цитрамон, Цитропак, Аскофен, Кофіцил, Кофетамін, Беналгін, Колдрекс, Солпадеїн, Панадол-екстра. Застосовують у дозах 0,05-0,1 г як стимулятор ЦНС.
Кофеїн натрію-бензоат
У сухому, захищеному від світла місці.
Стимулятор ЦНС і кардіотонічний засіб. Завдяки розчинності у воді використовується у вигляді ін'єкційних розчинів. Випуск - порошок, табл. 0,1 і 0,2 г, 0,075 г (дитячий); 10% і 20% р-ни в амп. по 1,0-2,0 мл. Входить до складу табл.: Анапірин, Пенталгін.
Теобромін
Зберігання. У ЩЗК, захищеному від світла місці.
Застосування. Стимулює діяльність серця, дещо розширяє коронарні судини і бронхи, виявляє діуретичну дію. Випускають у порошку і табл. по 0,25 г.
Входить до складу таблеток: Темінал (з амідопірином і фенобарбіталом), Теодибаверин (з папаверином і дибазолом), Теофедрин.
Теофілін
Зберігання. У ЩЗК, захищеному від світла місці.
Застосування. Бронхолітичний, кардіотонічний і діуретичний засіб з помірною дією при застійних явищах серцевого і ниркового походження. Випуск - порошок, табл. по 0,1 і 0,3 г; ампули 2%-5,0; свічки по 0,2 г. Теопек, Теотард, Неофілін, Еуфілін-Здоров’я. Входить до складу табл. Теофедрин.
Пентоксифілін (Pentoxifyllinium) Агапурин, Пентілін, Трентал Синтетичний аналог теоброміну.
3,7-диметил-1-(5’-оксогексил)-3,7-дигідро-1Н-пурин-2,6-діон або 1-(5’-оксогексил)-теоброміну.
Ідентифікація пентоксифіліну
Температура плавлення
ІЧ-спектроскопія
ТШХ
Реакція на ксантини
Кількісне визначення пентоксифіліну
Ацидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної і оцтового ангідриду пряме титрування. Потенціометрична індикація. (Е=М.м).
Застосування пентоксифіліну
Виявляє судинорозширюючу дію, покращує постачання тканин киснем, зменшує агрегацію тромбоцитів і знижує в'язкість крові. Застосовують при розладах периферичного кровообігу, атеросклеротичних розладах, ішемічних станах після інфаркту, в офтальмології, при розладах слуху. Випуск – табл. (драже) по 0,1 г, ампули 2%-5,0. Приймають в середину по 0,2 г 3 рази на день після їжі. При гострих розладах периферичного або мозкового кровообігу вводять 0,1 г інтравенозно крапельно в 250-500 мл NaCl або 5% р-ні глюкози.
Синтетичні аналоги теофіліну
Еуфілін (Euphyllinum)
Aminophilline
Теофілін з 1,2-етилендіаміном
Білий, іноді з жовтуватим відтінком кристалічний порошок зі слабким аміачним запахом. На повітрі поглинає вуглекислоту, при цьому зменшується його розчинність. Розчинний у воді; водні розчини мають лужну реакцію.
Ідентифікація еуфіліну
1. Теофілін ідентифікують:
а) за температурою плавлення теофіліну (269 - 274°С) після підкислення HCl до рН 4-5;
б) мурексидною пробою.
2. Етилендіамін підтверджують за реакціями :
а) з розчином купруму (II) сульфату утворює яскраво-фіолетове забарвлення:
б) з 2,4-динітрохлорбензолом – випадає жовтий осад.
Кількісне визначення еуфіліну
1. Етилендіамін визначають ацидиметрично, індикатор - метиловий оранжевий. Е = М.м/2.
Етилендіаміну в еуфіліні має бути 14—18 % або в еуфіліні для ін'єкцій - 18-22 %.
2. Теофілін визначають методом алкаліметрії за замісником після висушування наважки в сушильній шафі при 125-130 °С до зникнення запаху амінів.
Вміст безводного теофіліну в еуфіліні має бути 80,0-85,0 %, в еуфіліні для ін'єкцій - 75-82 %.
Зберігання, застосування еуфіліну
Враховуючи здатність поглинати вуглекислий газ, зберігають у добре закупореній заповненій доверху тарі, оберігаючи від дії світла і вологи.
Спазмолітичний, бронхорозширювальний, діуретичний засіб. При бронхіальній астмі і бронхоспазмах, гіпертензії, серцевій астмі, для для покращення кровообігу мозку, зменшення внутрішньочеревного тиску і набряку мозку при ішемічних інсультах.
Вживають перорально по 0,15г пысля їжі, в/в (2,4%-ні розчини по 5,0) і в/м (24 %-ний розчин по 1 мл).
Дипрофілін (Diprophyllinum.
7-(2',3'-Діоксипропіл)-теофілін
Менш токсичний, ніж теофілін. Використовують при спазмах коронарних судин, серцевій і бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі. Випуск – табл. по 0,2 г; амп. 10%-5,0; свічки по 0,5 г.
Ксантинолу нікотинат (Xantinoli nicotinas) .
7-[2’-Окси-3’-(N'-метил-β-оксиетиламіно)-пропіл]-теофіліну нікотинат
Засіб для покращення периферичного і церебрального кровообігу.
Випуск – таблетки (драже) по 0,15 г; амп. 15%-2,0 і 10,0.