Термінологічний словник

Геотермічний ступінь – відстань по вертикалі, на якій температура гірських порід закономірно підвищується на 1 ⁰С (середнє значення геотермічного ступеня 33 м).

Гідрофільність – здатність деяких речовин змочуватися водою.

Дебіт свердловини – кількість флюїду (нафти, газу, газоконденсату, води), що відбирається за одиницю часу. Вимірюється в л/сек, м³/год., м³/добу.

Дифу́зія – процес випадкового невпорядкованого переміщення частинок під впливом хаотичних сил, зумовлених тепловим рухом і взаємодією з іншими частками; або перенесення речовини, зумовлене вирівнюванням її концентрації у спочатку неоднорідній системі.

Ефе́кт Жаме́на – явище виникання додаткового поверхневого опору переміщенню нафти, насиченої газом, по тонкопоровому пласту під час проходження через звужені місця порових каналів. Газована рідина (рідина з бульбашками газу) вузькими капілярними каналами рухається повільніше, ніж рідина без бульбашок. Суть явища полягає в зміні поверхневого натягу й капілярності. Деформація бульбашок газу викликає перепад тиску

,

який протидіє рухові рідини, сповільнює його,

де σ – поверхневий натяг на межі рідкої і газової фаз, Н/м; r₁, r₂ – радіуси кривини краплі з протилежних сторін, м; θ – крайовий кут змочування. Отже, з боку меншого радіуса кривини r₁ капілярний тиск буде більший, ніж з протилежного, де радіус r₂ – більший. Це створює додатковий опір у порах, на подолання якого треба прикласти тиск Δp.

Желонка – посудина циліндричної форми, якою вичерпують рідину і зруйновану породу, пісок, бруд на поверхню із свердловини під час буріння, очищення від піщаних пробок, доставляють у свердловину цементний розчин, здійснюють пробний відбір рідини із пласта при освоєнні свердловин.

Зв’язана вода (похоронена, залишкова, реліктова) – частина підземних вод, яка фізично або хімічно утримується твердою речовиною гірських порід. На відміну від води вільної (гравітаційної) зв'язана вода нерухома або слабкорухома. Вона поділяється на воду в твердій речовині породи і воду в порах. До зв'язаної води в твердій речовині належить вода, яка входить в структуру твердої речовини: кристалізаційна, конституційна, цеолітна.

Інгібі́тор – речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій (окиснення, полімеризації, корозії металів), біохімічних і фізіологічних процесів.

Коефіцієнт експлуатації – відношення фактичного часу експлуатації свердловини до календарного часу.

Лубрикатор – герметизуючий пристрій, який застосовується для герметизації гирла нафтогазових свердловин при спуску в них глибинних приладів і інструментів у процесі проведенні геофізичних і гідродинамічних досліджень.

Меркаптани – органічні похідні сірководню – сірчисті аналоги спиртів (інша назва тіоспирти), з загальною формулою RSH, де R – вуглеводневий радикал.

Мінерали групи алюмосилікатів – монтморилоніт, каолініт, галуазит, кварц, кальцит, доломіт, ангідрит та гіпс.

Міцелярний розчин – розчин поверхнево-активних речовин (ПАР), в якому великі молекулярні (йонні) асоціати (міцели) перебувають у термодинамічній рівновазі з неасоційованими молекулами (йонами).

У міцелярних розчинах з високополярним, звичайно водним, розчинюючим (дисперсійним) середовищем внутрішню частину міцел утворюють гідрофобні, а зовнішню частину – гідрофільні групи, у неполярних вуглеводневих середовищ усередині міцел зосереджені гідрофільні групи, ззовні – гідрофобні.

Нафтогазова промисловість України – галузь важкої промисловості, підприємства якої розвідують, видобувають і переробляють нафту та газ, транспортують і зберігають їх.

Пептиза́ція – розщеплювання агрегатів (грудок, пластівців, згустків), що виникли при коагуляції дисперсних систем, на первинні частинки під дією рідкого середовища (наприклад, води) або спеціальних речовин – пептизаторів.

Приведений тиск – тиск у пласті, віднесений до умовної площини (як правило рівня моря).

Режим покладу – прояв рушійних сил (переважаючого виду пластової енергії) в процесі розробки родовища, які зумовлюють приплив рідин і газів до видобувних свердловин.

Субкапілярні пори – пори діаметром менші 0,2 мкм.

Тиксотро́пія – здатність деяких структурованих дисперсних систем мимоволі відновлювати зруйновану механічною дією початкову структуру.