
- •Перелік умовних позначень
- •1. Розвиток бурової справи на україні
- •1.1. Мета і завдання курсу
- •1.2. Розвиток бурової справи на Україні
- •2. Класифікація свердловин за призначенням. Конструкція свердловин
- •2.1. Класифікація свердловин
- •2.2. Конструкція свердловин
- •3. Основні складові та техніко-економічні показники будівництва свердловин
- •3.1. Основні складові процесу будівництва свердловин
- •3.2. Основні техніко-економічні показники будівництва свердловин
- •4. Способи і режимибуріння свердловин
- •4.1. Способи буріння свердловин
- •4.2. Режими буріння свердловин
- •5. Фізико-механічні властивості гірських порід
- •5.1. Загальні відомості про гірські породи.
- •5.2.Фізико-механічні властивості гірських порід
- •6. Породоруйнуючий інструмент
- •6.1. Призначення та класифікація породоруйнуючих інструментів
- •6.4. Бурові долота спеціального призначення
- •7. Промивання свердловин
- •7.1. Функції промивальної рідини та вимоги до неї
- •7.3. Властивості промивальних рідин
- •8. Бурильна колона
- •8.1. Умови роботи бурильної колони
- •8.2. Конструктивні особливості елементів бурильної колони
- •8.2.1. Бурильні труби та з'єднуючі муфти
- •8.2.2. Бурильні замки
- •8.2.3. Обважнені бурильні труби
- •8.2.4. Ведучі бурильні труби
- •8.2.5. Перехідники
- •8.3. Технологічне оснащення бурильної колони
- •9. Кріплення свердловин
- •9.1. Мета і способи кріплення свердловин
- •9.2. Обсадні труби та їх з’єднання
- •9.3. Оснащення обсадних колон
- •10 Цементування свердловин
- •10.1. Мета цементування свердловин
- •10.2. Способи первинного цементування
- •10.2.1. Одноступінчасте цементування
- •10.3. Тампонажні матеріали
- •10.3.1. Призначення тампонажних матеріалів та вимоги до них
- •10.3.2. Класифікація тампонажних матеріалів
- •11 Первинне розкриття та випробування продуктивних пластів
- •11.1. Способи первинного розкриття продуктивних пластів
- •11.2. Суть, способи та задачі випробування перспективних горизонтів
- •12 Умови залягання покладів вуглеводнів. Елементи фізики нафтового пласта
- •12.1. Умови залягання покладів вуглеводнів
- •12.2. Колекторські властивості теригенних (уламкових) гірських порід
- •12.3. Колекторські властивості карбонатних (тріщинуватих) порід
- •13 Режими роботи нафтових і газових покладів
- •13.1. Джерела і характеристики пластової енергії
- •13.2. Режими роботи нафтових і газових покладів
- •13.3. Нафтовилучення із пластів
- •14. Освоєння і дослідження свердловин
- •14.1. Освоєння свердловин
- •14.2. Методи дослідження пластів і продуктивності свердловин
- •14.3. Дослідження нафтових свердловин на приплив при сталому режимі
- •15. Системи розробки нафтових і газових родовищ
- •15.1. Виділення експлуатаційних об’єктів
- •15.2. Системи розробки багатопластових родовищ
- •15.3. Системи розробки експлуатаційних об’єктів (покладів)
- •16. Методи підвищення нафто- і газовіддачі пластів
- •16.1. Фактори, що впливають на повноту вилучення нафти й газу з покладів
- •16.2. Методи збільшення нафтовіддачі пластів
- •16.3. Газо- і конденсатовіддача газових і газоконденсатних покладів
- •17. Способи експлуатації нафтових і газових свердловин
- •17.1. Фонтанна і газліфтна експлуатація свердловин
- •17.1.1. Способи підйому нафти на поверхню
- •17.1.2. Зміна тисків по глибині свердловин при різних способах експлуатації
- •17.1.3. Обладнання свердловин
- •17.1.4. Газліфтна експлуатація свердловин і застосовуване обладнання
- •17.2. Експлуатація свердловин глибинонасосними установками
- •17.2.1. Устрій та обладнання штангових насосних установок
- •17.2.2. Експлуатація свердловин заглибленими відцентровими електронасосами
- •17.2.3. Інші види безштангових насосів, що застосовуються при експлуатації нафтових свердловин
- •17.3. Вибір раціонального способу експлуатації свердловин
- •17.4. Обладнання та експлуатація газових свердловин
- •17.4.1. |Конструкція свердловин
- •17.4.2. Режим експлуатації газових свердловин
- •18. Методи підвищення продуктивності свердловин
- •18.1.Кислотна обробка пласта
- •18.2. Гідравлічний розрив пластів
- •18.3. Гідропіскоструминна перфорація
- •18.4. Теплофізичні методи впливу
- •18.5. Імпульсно-ударний і вібраційний вплив
- •19. Боротьба з ускладненнями при експлуатації нафтових і газових свердловин. Підземний ремонт свердловин
- •19.1. Боротьба з ускладненнями при експлуатації нафтових і газових свердловин
- •19.2. Ремонт свердловин
- •Термінологічний словник
- •Список літератури
- •36011, М. Полтава, просп. Першотравневий, 24
18.4. Теплофізичні методи впливу
Теплофізичні методи впливу на привибійну зону (циклічний і стаціонарний електропрогрів, термоакустичні і електромагнітні обробки, циклічний паротепловий вплив) застосовують для поліпшення фільтраційних властивостей порід. Їх призначення – видалення парафіну, смол і солей; періодичний прогрів порід пласта навколо свердловини для збереження фільтраційних властивостей порід; ліквідація наслідків проникнення в пласт фільтрату промивної рідини. Розмір зони з погіршеною проникністю порід і причину зниження фільтраційних властивостей встановлюють за результатами термогідродинамічних досліджень стану і властивостей присвердловинної частини пласта, а також за даними пробних обробок вибоїв контрольних свердловин.
Стаціонарне електропрогрівання здійснюється в процесі розробки родовищ, що містять нафту в'язкістю більшою 50 мПа.с за допомогою електричних нагрівачів, що спускаються в привибійну зону свердловини на кабелі. Електронагрівач встановлюють під глибинним насосом, а кабель кріплять до насосно-компресорних труб.
Циклічний електропрогрів при якому привибійна зона прогрівається періодично. До охолодження порід потоком нафти провідність їх у прогрітій зоні значно зростає. Потім відбувається повторний цикл прогріву порід і т. п. Тривалість і періодичність обробок визначають з урахуванням радіуса, що задається, властивостей пластової системи, потужності електронагрівача, температури у свердловині, яка на вибої підтримується розташованими в корпусі електронагрівача терморегуляторами. За розрахунковими даними при температурі у свердловині 140 0С, потужності електронагрівача 25 кВт і початковій температурі пласта 40 0С для прогріву пісковику на глибину 0,45 –0,5 м до 60 0С потрібно 4 – 5 діб. У цьому випадку ефект від термообробки може продовжуватись кілька місяців.
Термоакустична обробка. Для скорочення часу, необхідного на прогрів пласта до заданої температури, і збільшення ефективності впливу теплову обробку поєднують з акустичною. Хвильове поле, створюване акустичним випромінювачем, сприяє збільшенню температуропровідності пласта, глибини обробки, виносу з пористого середовища частинок парафіну, промивної рідини і її фільтрату, твердих відкладень солей. Глибина зони впливу при цьому досягає 8 м. Застосовувана апаратура складається з ультразвукового генератора і секційного термоакустичного випромінювача, який спускають у свердловину на колоні НКТ або кабелі.
Циклічний паротепловий вплив – періодичне нагнітання у пласт по насосно-компресорних трубах сухого пару (до 3000 т). Цей спосіб використовують при глибині свердловини до 1000 м і в'язкості нафти більшою 50 мПа.с. Пласт вдається прогріти на відстань до 30 м. Після відновлення експлуатації підвищена температура у пласті зберігається протягом 2 – 3 місяців за рахунок накопичених запасів тепла під час нагнітання пару.
18.5. Імпульсно-ударний і вібраційний вплив
Провідність пласта у привибійній зоні можна підвищити шляхом впливу на породи потужними ударними хвилями, що генеруються під час вибуху на вибої глибинних бомб і зарядів вибухових речовин (ВР) спеціального призначення. Утворювана при цьому мережа тріщин в твердих породах поряд із супутніми вибуху тепловими ефектами і фізико-хімічними змінами властивостей нафти під впливом продуктів вибуху, що проникають у пори пласта, створюють умови, які сприяють поліпшенню припливу нафти і газу в свердловини. Один з варіантів імпульсно-ударного впливу на пласт – розрив його пороховими газами, що здійснюється спеціальними снарядами АДС і генераторами тиску ПГД-БК.
Елементи снаряда АДС, з'єднані у вигляді гірлянди, приводяться в дію за допомогою спіралей розжарювання, вмонтованих в тіло елементів-шашок. Час згоряння заряду становить близько 200 с. При цьому тиск на вибої зростає до 100 МПа. Крім того, виділяється значна кількість тепла. Температура біля стінки свердловини сягає 180 – 250 0С. Щоб збільшити інтенсивність ударного імпульсу, необхідного для розриву пласта, застосовують заряди з меншим часом згоряння.
Продукти згоряння, що містять двоокис вуглецю, соляну кислоту, воду, хлор, оксиди азоту, проникаючи у пласт під тиском порохових газів, знижують в'язкість нафти, розчиняють карбонатні складові породи, руйнують адсорбційні шари на межах розділу. Все це в сукупності здійснює комплексну термогазохімічну і імпульсну дію на пласт, що сприяє збільшенню дебітів свердловин.
Заряди генераторів тиску типу ПГД-БК складаються з декількох шашок масою до 10 кг кожна. Під час вибуху у зв'язку з невеликим часом згоряння заряду тиск на вибої може зростати до 250 МПа внаслідок проявлення інерції рідини у свердловині навіть тоді коли пласти роз'єднані пакером. Під впливом імпульсу тиску стовп рідини у свердловині після вибуху коливається з затухаючою амплітудою, створюючи на привибійну зону пласта змінні навантаження, що сприяють утворенню та розкриттю тріщин і виносу у свердловину забруднюючих пори частинок. Перенесення зваженої речовини у тріщинах під впливом хвильових процесів і деяке зрушення утворених блоків один відносно іншого в результаті впливу імпульсу тиску запобігають повному змиканню тріщин після зниження тиску.
Потужний вплив на пласт можна здійснювати при внутрішньопластових вибухах рідких ВР, введених у пласт.
Інтенсивні коливальні процеси у привибійній зоні можна здійснювати за допомогою електрогідравлічного ефекту. При цьому на парі електродів, що знаходяться в рідині, створюється висока електрична напруга і в результаті відбувається «пробій» рідкого середовища. Утворений газовий міхур під впливом гідростатичного тиску рідини зникає (зачиняється) з ефектом гідравлічного удару і змінного навантаження на пласт. Далі відбувається новий «пробій» з утворенням нової хвилі коливальних процесів. В результаті електрогідравлічного ефекту на пласт діє комплекс ударних, теплових, електромагнітних та інших видів випромінювань. Після електрогідравлічного впливу продуктивність свердловин може зрости до двох разів у зв'язку з утворенням тріщин і очищенням пор пласта від води і зважених часток.
Найпростіший метод імпульсно-ударного впливу на пласт – метод імплозії. Сутність його полягає в тому, що на вибій свердловини на трубах спускають спеціальний пристрій з камерою низького тиску. На вибої вхід у камеру раптово відкривається, і в неї під впливом гідростатичного тиску спрямовується свердловинна рідина. Тиск на вибої при цьому спочатку швидко знижується, а потім знову зростає, створюючи ударний імпульс. Деякі конструкції пристроїв дозволяють багаторазово здійснювати процес імплозії без підйому обладнання на поверхню.
Безперервні коливальні процеси можна генерувати у привибійній зоні пласта також за допомогою гідравлічних вібраторів, що спускаються на трубах і приводяться в дію прокачуванням через них робочої рідини (нафти). У гідравлічних вібраторах типу ГВЗ імпульси тиску на вибої виникають внаслідок того, що турбіна, яка обертається під впливом потоку рідини, поперемінно перекриває і відкриває вихід її з корпусу вібратора. У залежності від витрат рідини і параметрів вібратора імпульси тиску на вибої можуть досягати декількох мегапаскалей. Вібратор генерує хвильові процеси, що супроводжуються «диханням» тріщин, виносом у свердловину забруднюючих частинок і води з пор пласта, зниженням в'язкості пластової нафти.