92. Зміст та цільові настанови районного планування території.

Районне планування (районна паніровка) являє собою проектну розробку розвитку території на близьку (5-15) років перспективу, зокрема на покращення її просторової природно-господарської впорядкованості та організації. Планувальний (планіровочний) район – це територія, для якої розробляється проект районного планування. Районному плануванню підлягають території різного функціонального призначення: приміські зони й так звані урбанізовані ареали, промислові райони, рекреаційні зони і райони, сільські райони, прибережні смуги морів (берегові зони). Межі планіровочних районів можуть бути різними: 1) політико-адміністративними – адміністративні райони, області, АР Крим; 2) пркродно-географічними – ландшафтні (фізико-географічні), агрокліматичні, агрогрунтові, геоморфологічні, гідрологічні та ін. райони; 3) соціально-еко-номічними – етнокультурними, власне економічними (за переважаючими господарськими функціями, наприклад, райони різної спеціалізації сільськогосподарського виробництва); 4) комплексними природно-господарськими – агроландшафтні кадастрові райони та ін.

Районна планіровка покликана обґрунтувати основні напрямки соціально-економічного зростання території на засадах сталого розвитку, невиснажливого природокористування, збалансованого використання наявних природних, трудових та виробничих ресурсів, раціональної та екологічно безпечної організації природно-господарського простору. Схема районного планування представляє просторову взаємодію населення та господарства з середовищем в межах району на близьку перспективу, що забезпечує екологічний захист природи і збереження природних ресурсів, створення оптимальних умов життєдіяльності населення, ефективне розміщення виробництва.

93. Планування сільської місцевості. (77 питання)

Планування (планіровка) сільської місцевості може розроблятись для окремих низових адміністративних районів чи для їх певних груп. Планувальні схеми розвитку сільської місцевості можуть розроблятися також для ландшафтних (фізико-географічних) районів, для сільськогосподарських зон, підзон та районів, для земельно-кадастрових районів.

Цільові настанови планування сільськогосподарських районів такі: обґрунтувати й визначити напрямки найбільш ефективного використання території та її агровиробничих ресурсів, зокрема, земельних ресурсів; формувати раціональну систему розселення населення, інфраструктурного облаштування території; повне й ефективне використання наявних трудових ресурсів; підвищення економічного рівня життя населення та розвиток соціальної інфраструктури; обґрунтування раціонального розміщення всіх видів господарської діяльності в межах планувального району, у т. ч. сільськогосподарського виробництва, промисловості, виробничої інфраструктури, сфери обслуговування, духовної діяльності.

Планування (планіровка) сільської місцевості має на меті загальне покращення якості життя населення сільської місцевості, цілеспрямоване розв'язання головних соціально-економічних проблем, забезпечення збалансованого й екологічно безпечного розвитку господарства. Зокрема, необхідно:

1. Інвентаризувати природні умови і ресурси території (планувального району), дати кадастрову оцінку її агровиробничого потенціалу, зокрема – земельних ресурсів. Визначити напрямки раціонального й невиснажливого природокористування, заходи з охорони, відновлення та збереження головних видів природних ресурсів.

2. Проаналізувати землеволодіння та землекористування в межах планувального району, виявити головні тенденції змін землеволодіння та землекористування, пов’язані з сучасною аграрною політикою в країні та земельною реформою. Встановити основні види сільськогосподарського використання земель, типові системи землеробства, характерні сівозміни й короткі ротації сільськогосподарських культур. Обґрунтувати можливість переходу до агроландшафтної системи організації території з ландшафтно-контурними та контурно-меліоративними системами землеробства.

3. Вивчити населення району, його статево-вікову структуру, основні тенденції руху населення. Характеризувати трудові ресурси району, їх віковий і освітньо-кваліфікаційний склад, умови використання, подолання проблем неповної зайнятості населення та прихованого безробіття.

4. Проаналізувати соціальну інфраструктуру планувального району та його сферу послуг. Оцінити рівень задоволення попиту населення на різні види послуг. Обгрунтувати напрямки і нові організаційно-економічні форми розвитку соціальної інфраструктури та сфери послуг планувального району.

5. Дослідити розселення населення району, характеризувати локальну чи субрегіональну систему розселення та її участь у системах розселення більш високих рангів – обласній, регіональній, національній. Показати сучасні тенденції розвитку системи розселення та її можливі зрушення.

6. Характеризувати наявні системи виробничої інфраструктури району –транспортну, електро-, водо-, газопостачання, зв’язку, будівельної індустрії. Визначити напрямки та обсяги їх розвитку, реконструкції й модернізації для повного забезпечення потреб району.

7. Дослідити сільськогосподарське виробництво планувального району за його організаційно-економічними формами, структурою і спеціалізацією виробництва у районі в цілому та за окремими господарствами. Характеризувати головні галузі і напрямки сільськогосподарського виробництва за їх обсягами та економічною ефективністю. Показати можливість і необхідність впровадження сучасних технологій сільськогосподарського виробництва, зокрема у зрошуваному землеробстві.

8. Проаналізувати наявні підприємства з перероблення сільськогосподарської продукції та її реалізації. Характеризувати сучасні форми агропромислової та агропромислово-фінансової інтеграції. Інвентаризувати наявну агросервісну інфраструктуру (товарні біржі, консалтингові, лізингові й посередницькі фірми, агробанки, іпотечні банки, наукове обслуговування та ін.).

9. Характеризувати загальну територіальну організацію сільської місцевості за співвідношенням систем розселення, виробничої та соціальної інфраструктури, сільськогосподарського виробництва та агропромислових формувань, інших промислових, транспортних, рекреаційних підприємств. Показати типові форми територіальної організації сільськогосподарських підприємств та напрямки їх можливої модернізації.

10. Оцінити загальний рівень антропогенно-техногенних навантажень на природне середовище в районі. Представити каркас антропогенно-техногенних навантажень на територію за просторовим розподілом населених пунктів і транспортних комунікацій, промислових підприємств і ―гарячих точок‖ (місця скидання стічних вод, звалища, тваринницькі ферми, склади добрив і отрутохімікатів, місця заховання падіжної худоби тощо). У таблицях 43 – 45 наведені санітарні паспорти деяких видів ―горячих точок‖ – звалищ побутових і промислових відходів, асенізаційних полів (полів фільтрації). В разі необхідності такі паспорти розробляють і для інших видів гарячих точок. Обґрунтувати напрямки і методи зменшення антропогенно-техногенних навантажень у районі та його головних ―гарячих точках‖.

11. Обґрунтувати природний каркас екологічної безпеки планувального району у вигляді: – наявних об’єктів природоохоронного фонду; – деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь, що потребують консервації та переведення їх у природні вгіддя; – лісових і рекреаційних земель; – водно-болотних угідь; – земель водного фонду різних категорій.