40. Класифікація органів держави.

Державні органи можуть бути класифіковані за різними крите­ріями. Залежно від способу утворення, часом функціонування тощо, розрізняють такі види органів держави:

1) за місцем у системі державного апарату:

Первинні - що формуються безпосередньо народом як джере­лом влади і мають представницький характер;

Вторинні -що формуються первинними органами, походять від них і підзвітні їм;

2) за способом утворення:

Виборні - які обираються населенням чи представницькими ор­ганами;

Призначувані - що призначаються главою держави чи вище­стоящими органами;

Успадковані - які передаються монархом у спадщину;(нема в Укр)

3) за часом функціонування:

Постійні - які створюються без обмеження строку дії для вико­нання основних завдань держави;

Тимчасові - які створюються для вирішення невідкладних за­вдань, викликаних надзвичайними обставинами;

4) за способом прийняття рішень:

Одноособові - в яких рішення приймаються керівником особис­то, який несе за нього персональну відповідальність;

Колегіальні - в яких рішення приймаються після обговорення шляхом голосування (простою чи кваліфікованою більшістю голосів);

5) за територіальними межами діяльності:

Центральні - рішення яких поширюються на всю територію та населення держави;

федеральні (характерно для федеративної держави), рішення яких поширюються на її суб'єктів;

місцеві - рішення яких поширюються на певну адміністратив­но-територіальну одиницю;

6) за змістом, напрямом діяльності:

законодавчі органи - які мають представницький характер та правотворчі функції;

виконавчі органи - які здійснюють виконавчорозпорядчі функції;

судові органи - які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя;

контрольнонаглядові органи - які здійснюють контрольнонаглядові функції;

40. Органи держави і органи місцевого самоврядування.

Соціальна природа адміністративно-територіальних утворень у державах різна, тому є відмінності у місцевих системах влади і управління. Можна виокремити два шляхи утворення публічної влади в адміністративно-територіальних одиницях:

o природний - поселення, міста, села, селища, що виникають внаслідок історичного природного (общинного) групування людей для спільного життя (знизу) - обираються органи самоврядування, що займаються місцевими справами (Велика Британія, США);

* штучний - райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (згори) - призначаються центром (президентом, урядом) агенти держави (губернатор, префект, голова районної адміністрації), що здійснюють управління на місцях.

Найбільш поширеною є змішана система влади й управління, що поєднує місцеві державні органи (пряме державне управління) і органи місцевого самоврядування (Франція, Україна і т. ін.), які діють на основі розподілу компетенції та відповідальності.

Місцеві державні органи - система органів державної виконавчої влади на місцях, які перебувають В ієрархічній супідрядності Один з одним і з центральними державними органами та здійснюють цілеспрямовано-організуючий владний вплив у межах норм права на регулювання і контролювання відносин, що складаються у процесі виконання функцій держави у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Місцеві державні органи не мають самостійних прав і повноважень, відмінних і відокремлених від повноважень центральних органів держави.

Органи місцевого самоврядування - відносно самостійні виборні органи публічної влади і громадського управління, що реалізують гарантовані законом права (можливості) територіальних спільностей громадян самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересів населення. Органи місцевого самоврядування (на відміну від місцевих державних органів) ієрархічно не підпорядковані іншим суб'єктам влади.

Види органів місцевого самоврядування в Україні:

1) ради - мають представницький напрямок публічної владної діяльності, здійснюваний на сесіях тривалістю один день, які скликаються від одного разу на тиждень до одного разу на місяць. Можуть бути ради різних територіальних громад: сільські, селищні, міські, а також районні та обласні, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст;

2) виконавчі комітети рад - мають виконавчий напрямок публічної владної діяльності, що здійснюється постійно. Ради та їх виконкоми поєднані в одне ціле одним керівником - головою ради.

Напрями діяльності органів місцевого самоврядування: нормотворча, правозастосовна, контроль за правозастосуванням, представництво інтересів місцевого населення.

Спільне у діяльності місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування: 1) здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність; 2) мають владні повноваження; 3) їх влада є публічною; 4) влада реалізується постійно і безперервно; 5) використовують у разі потреби засоби адміністративного примусу; 6) діяльність відбувається в нормотворчих і правозастосовних формах (видаються нормативні акти, приймаються індивідуальні рішення); 7) мають межі діяльності (відповідно до компетенції органів і посадових осіб), що встановлені законом.

Відмінне в діяльності органів місцевого самоврядування порівняно з місцевими державними органами:

1) є відносно самостійною публічною владою територіальної громади;

2) ґрунтуються на окремій формі власності - комунальній (муніципальній);

3) мають самоврядні територіальні межі дії;

4) мають самостійну систему владних суб'єктів (виконкоми, голови рад), що наділені певним обсягом владних повноважень;

5) здійснюють функції комунального (муніципального) управління, головним чином у сфері соціального життя територіальної громади (у тому числі виконують делеговані повноваження органами місцевого державного управління) на основі затверджених відповідними радами програм соціально-економічного і культурного розвитку та цільових програм з інших питань самоврядування;

6) спираються на власну нормативну базу - комунальне (муніципальне) законодавство.