3. Поняття та структура методології юридичної науки.

Певна система методів та форм, способів і видів пізнання становить наукову методологію. Під методологією розуміють вчення, науку про методи наукового пізнання і перетворення дійсності.

У пізнавальній і практичній діяльності використовуються різноманітні методи, які можна класифікувати за формами діяльності - на пізнавальні (повсякденні і наукові) та практичні, а за формами мислення — на раціональні й ірраціональні (інтуїтивні). Традиційно в структурі методології юриспруденції виділяються такі взаємозалежні між собою головні складові:

¨ обумовлений предметом юридичної науки і пристосований до нього арсенал пізнавальних засобів — сукупність теоретичних принципів, підходів, наукових методів пізнання державно-правових явищ;

¨ відповідним чином сформульовані теоретичні положення юридичної науки (апарат категорій і понять, положення про особливості, структуру і типологію юридичного знання і т.п.);

¨ процедури, методики і техніка пізнавальної діяльності.

Проте, можливі й інші класифікації складової методології юриспруденції, коли за різними критеріями та підставами виділяються:

¨ її вертикальна (ієрархічна) і горизонтальна (однорівнева) структура;

¨ методи організації (формування) наукового знання і здійснення наукових досліджень;

¨ методи відбиття об'єктів і зміни (перетворення) їхніх наукових образів;

¨ загальні, загальнонаукові, конкретно-наукові, спеціальні методи;

¨ теоретичні й емпіричні частини методології, причому й в одному і в другому випадках можна виділити методи відбиття та перетворення.

Всі ці класифікації методології правознавства не є ізольованими, а взаємопроникають і взаємодіють, збагачують один одного. Тому побудова різноманітних класифікацій або виділення різноманітних структур методології правознавства не є самоціллю, а обумовлена необхідністю встановлення взаємозв'язків між компонентами методології, встановлення їхньої підпорядкованості або зв'язків координації для правильного вибору, упорядкування "арсеналу", "інструментарію" методологічних принципів, прийомів, правил, засобів юридичних досліджень відповідно до природи об'єкта й особливостей певної системи наукового правового знання. Первинними і головними в цьому плані є вертикальна і горизонтальна структура методології юриспруденції.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що в ході наукових досліджень того чи іншого предмету комплексно використовуються різні методи, що передбачає визначення їх послідовності та сполучення. Іноді один метод складає передумови для використання іншого методу, таким чином, складається ціла система послідовних цілеспрямованих дій, які об'єднуються поняттям "дослідницька діяльність".

4. Філософський рівень правової методології.

5. Загальнонаукові методи правового пізнання

Загальнонауко́ві ме́тоди використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. До них належать:

аналіз і синтез; індукція і дедукція;аналогія і моделювання;абстрагування і конкретизація;

системний аналіз.

Загальнонаукові методи, що знаходять застосування у всіх або майже у всіх науках. І своєрідність і відмінність від загальних методів в тому, що вони знаходять застосування не на всіх, а лише на певних етапах процесу пізнання. Наприклад, індукція відіграє провідну роль на емпіричному, а дедукція - на теоретичному рівні пізнання, аналіз переважає на початковій стадії дослідження, а синтез - на заключній і т. д. При цьому в самих загальнонаукових методах знаходять, як правило, свій вияв і заломлення вимоги загальних методів.

Спостереження - це навмисне та цілеспрямоване сприйняття явищ і процесів без прямого втручання в їх перебіг, підпорядковане завданням наукового дослідження. Основні вимоги до наукового спостереження наступні:

1) однозначність мети, задуму;

2) системність в методах спостереження;

3) об'єктивність;

4) можливість контролю або шляхом повторного спостереження, Чи-

бо з допомогою експерименту.

Спостереження використовується, як правило, там, де втручання у досліджуваний процес небажано або неможливо.

Експеремент на відміну від спостереження - це метод пізнання, при якому явища вивчаються в контрольованих і керованих умовах.

Експеримент, як правило, здійснюється на основі теорії або гіпотези, що визначають постановку задачі та інтерпретацію результатів.

Переваги експерименту в порівнянні зі спостереженням полягають у тому, по-перше, що виявляється можливим вивчати явище, так би мовити, у "чистому вигляді", по-друге, можуть варіюватися умови протікання процесу, по-третє, сам експеримент може багаторазово повторюватися.

Розрізняють декілька видів експерименту.

1. Найпростіший вид експерименту - якісний, що встановлює наявність або відсутність пропонованих теорією явищ

2, Більш складним видом є вимірювальний або кількісний експеримент, що встановлює чисельні параметри якого-небудь властивості (або властивостей) предмета, процесу.

3. Особливою різновидом експерименту у фундаментальних науках є уявний експеримент

4. Нарешті: специфічним видом експерименту є соціальний експеримент, який здійснюється з метою впровадження нових форм соціальної організації та оптимізації управління. Сфера соціального експерименту обмежена моральними і правовими нормами