56.Англійська література 17 століття.

У другій половині XVI ст. в атмосфері швидкого зростання могутності країни й великого національного піднесення гуманістична культура в Англії досягає повної зрілості. Відбувається інтенсивний розвиток філософської думки,

найвищим досягненням якої стала філософська система Френсіса Бекона, швидко розвивається гуманістична література, збагачуючись змістом та ідеями, новими жанрами й поетичними формами. Такий стан, однак, тривав не довго. Уже

в першому десятилітті XVII ст. історичні умови значно змінюються: різко загострюються соціальні суперечності, посилюється політична реакція, антигуманістична войовничість пуританства. Все це вплинуло на розвиток пізнього англій-

ського гуманізму і зумовило його кризу.У період Зрілого Відродження в англійській літературі розвивалася поезія,

проза і драматургія.Після виступу Уайета і Серрея з 50-х років почався стрімкий розвиток гуманістичної поезії, найвищим досягненням якої в останні два десятиліття XVI ст.стала творчість Сіднея, Спенсераі.Шекспіра.Філіп. В останній чверті XVI—на початку XVII ст. провідним і найбільш розвинутим жанром англійської літератури була драма. Вона засвоїла досвід античноїта континентальної ренесансної драматургії, але цілком зберегла національний6характер і нерозривний зв'язок з народною театральною традицією. Розвиткові драматургії великою мірою сприяло швидке зростання, починаючи з 70-х років, кількості постійних професійних театрів, які використовували форму середньовічного міського масового театру, удосконалюючи її. Постійні театри сталидоступними широким колам глядачів різних суспільних верств і перетворилисяна розвагу загальнонародного характеру. Це активізувало творчість драматургів, спонукало до поширення тематики, пошуку нових жанрів, художньогоудосконалення драми. Особливо значну роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра — «університетські уми». Саме вони створили для англійськихтеатрів багатий і різноманітний репертуар і своєю діяльністю підготували геніальну драматургію Шекспіра.

57) Джон Донн і «метафізична поезія».

Джон Донн (12 лютого 1572, Лондон — † 31 березня 1631) народився в католицькій родині. Виховувався у дусі католицизму. Вчився в Оксфордському йКембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.

Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню. Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. Лише у 1609 році багатий батько дружини Донна визнав законним їх шлюб. Джон багато займався богослов'ям. Донн помер 31 березня 1631. Безпосередньо перед смертю він прочитав власну похоронну проповідь і заповів створити власний портрет-надгробок у савані.

Метафізична (філософсько-релігійна) поезія – це поезія, що черпала зміст, поетичні мотиви з церковного богослужіння, апокрифічних легенд, житій святих, проповідей. Популярними були гімними і псалми на честь Трійці, Ісуса Христа, Богородиці, апостолів, святих. Жанрові різновиди: вінці (цикли молитовних епіграм), ліричні медитації молитовного, покаяльного, напучувального змісту, роздуми на релігійно-філософські теми.

58)Творчість Мільтона(1608-1674) Мільтон народився в сім’ї заможного лондонського нотаріуса, близького до пуританських кіл. Батько поета, людина різнобічних інтересів, тонкий цінитель мистецтва, зумів дати синові блискуче утворення. Закінчивши одну із кращих лондонських шкіл, Мільтон надійшов у Кембриджський університет. В 1629 р. він одержав ступінь бакалавра, а ще три роки через – магістра мистецтв. Перший період творчої діяльності Мільтона, що включає роки «навчання й мандрів», збігається з передреволюційними десятиліттями (20-30-і роки). У цей період відбувається становлення поета, формуються його смаки й переконання. Мільтона пробує сили в ліричному й драматичному жанрах: пише вірші «на випадок», урочисті елегії латинською мовою, сонети, вірші на релігійні теми, невеликі п’єси-маски.

Головна особливість творчості молодого Мільтона – сполучення мотивів життєрадісної, барвистої поезії Відродження з пуританською серйозністю й дидактикою. У пуританізмі його залучають проповідь аскетизму, духовної стійкості, критика розбещеності двору й монархової сваволі. Однак вороже відношення пуритан до мистецтва й театру було чужо Мільтонові. У вірші «До Шекспіра» він славить геній великого драматурга, підкреслюючи тим самим свій духовний зв’язок з його спадщиною

Все написане Мільтоном за піввіку, при безсумнівній майстерності, мерхне поруч із його шедевром – поемою «Загублений рай».