16.Фізичні основи збагачення

При збагаченні використовують відмінності у фізичних властивостях компонентів, що розділяються. У відповідності з цими відмінностями застосовують такі методи збагачення:

Властивості мінералів	Методи збагачення
Колір,блиск,радіоактивне випромінювання Форма Крупність Твердість Коефіцієнт тертя Щільність Фізико-хімічні властивості поверхні мінералів Магнітна сприятливість Електропровідність	Породовідбірка,рудорозбірка,радіометричне сортування За формою За крупністю За твердістю За тертям Гравітаційні методи збагачення(відсадка, збагачення у важких середовищах, та інш.) Флотація Магнітна сепарація Електричні методи збагачення

Методи збагачення складаються з процесів:

Процес збагачення-відділення одних мінералів від інших. В одну операцію неможливо отримати одразу кінцеві продукти, тому вони піддаються до збагаченню. Операції,які призначенні для зменшення втрат цінного компоненту з хвостами називають контрольними. Операції, які призначені для підвищення якості продукта називають перечищенням.

17. Класифікація мінералів за магнітними властивостями

Магнітні властивості мінералів – сукупність властивостей, що характеризують здатність мінералів і гірських порід намагнічуватися у зовнішньому магнітному полі.

Мінерали поділяються на діамагнетики (напр., кварц, кальцит, польові шпати, самородне срібло і золото, флюорит і ін.), парамагнетики (залізовмісні силікати, хлорит, слюда і ін.), антиферомагнетики (гематит, ґетит і ін.), феромагнетики (самородне залізо, нікель і ін.) і феримагнетики (магнетит, титаномагнетит, маґномагнетит, хроміт і ін.).

До слабкомагнітних належать діа- і парамагнітні мінерали, до сильномагнітних – феромагнітні і феримагнітні мінерали. До осн. характеристик М.в. належать магнітна сприйнятливість, намагніченість, точка Кюрі і точка Нееля та коерцитивна сила. У точці Кюрі відбувається перехід речовини з феромагнітного в парамагнітний стан, намагніченість практично зникає. Т-ра переходу речовини з антиферомагнітного в парамагнітний стан називається т-рою Нееля.

За магнітною сприйнятливістю мінерали і руди поділяють на такі групи:

1. Сильномагнітні або феромагнітні, що мають питому магнітну сприйнятливість речовини χ>3,8·10-5 м3/кг (це ферити, магнетит, титаномагнетит, франклініт, іоцит, моноклінний піротин і ін.).

2. Слабкомагнітні або парамагнітні мінерали з питомою магнітною сприйнятливістю в сотні і тисячі раз меншою – від χ=7,5·10-6 до χ=1,26·10-7 м3/кг. До цієї групи відносять оксиди, гідроксиди і карбонати заліза і манґану, ільменіт, вольфраміт.

3. Немагнітні і діамагнітні мінерали, що володіють магнітною сприйнятливістю χ<1,26·10-7 м3/кг або для діамагнітних мінералів χ<0.

Сильномагнітні руди збагачують на сепараторах зі слабким магнітним полем напруженістю до 120 кА/м (пряма сепарація); слабкомагнітні – сильним полем напруженістю 1000 кА/м і більше, а немагнітні – в сильному полі, заповненому феромагнітною рідиною або суспензією, тобто вилучення виштовхуванням (зворотна магнітна сепарація).

З усіх елементів періодичної системи яскраво вираженим феромагнетизмом володіють тільки три метали: залізо, нікель і кобальт, 55 елементів мають парамагнітні властивості, причому 16 елементів є парамагнетиками в чистому вигляді, але в сполуках – діамагнетиками (оксиґен, натрій, магній, алюміній, цирконій, олово і ін.); 7 елементів виявляють властивість парамагнетиків, коли один або більше атомів знаходяться в сполуках (азот, калій, мідь, рубідій, золото, титан).

Вивчення М.в. дозволяє судити про умови утворення і перетворення мінералів і гірських порід, про природу магнітних аномалій Землі. На М.в. основані магнітна розвідка і археомагнетизм, методи магнітного збагачення корисних копалин.