8. Гравітаційні методи збагачення. Області їх застосування

гравітаційне збагачення корисних копалин – процес і дія збагачення корисних копалин, що ґрунтується на використанні гравітаційного поля, в якому мінерали відокремлюються від пустої породи внаслідок різниці їх густини і розміру частинок.

Здійснюється у водному, повітряному або важкому середовищі, в шлюзах, сепараторах, гідроциклонах, відсаджувальних машинах, на концентраційних столах і т.ін. Сучасна теорія Г.з. розглядає його як процес встановлення рівноваги і досягнення мінімуму потенц. енергії системою частинок, що перебувають в полі тяжіння в стані нестійкої рівноваги. Швидкість гравітац. розділення оцінюється за зниженням центру тяжіння системи, а його ефективність - за зменшенням потенц. енергії суміші. В основі розрахунків лежить визначення відносн. швидкостей переміщення частинок різної густини, розмірів і форми в середовищах різної густини і в'язкості (у повітрі - сухе або пневматичне Г.з., та в рідині - мокре Г.з.).

Область застосування

Г.з. - осн. метод збагачення вугілля, сланців, розсипного золота, каситериту, вольфраміту, рутилу, ільменіту, циркону, монациту, танталіту, колумбіту і інш., а також один з рівноцінних методів збагачення руд чорних металів (Fe, Mn, Cr), рідкісних металів, а також фосфатів, алмазів і інш. неметаліч. корисних копалин. Гравітац. методами збагачується понад 4 млрд. т на рік, тобто половина від загальної кількості корисних копалин, що збагачуються. Це наслідок таких переваг методу, як дешевизна, простота апаратури, можливість розділення часток широкого діапазону крупності (від 0,1-2 до 250-300 мм), порівняна легкість очищення скидних вод і можливість здійснення замкненого водопостачання збагачувальної ф-ки.

Основні процеси гравітаційного збагачення:Промивка,Відсадка,Ґвинтова сепарація,Збагачення корисних копалин у аеросуспензіях,Збагачення корисних копалин у важких середовищах,Концентраційний стіл,Рівнопадіння.

9. Методика визначення мінімальної кількості власних проб при випробуванні.

При виконанні окремих операцій випробування необхідно приймати масу та кількість

порцій такими, які відповідають х-ці даного мат-лу за неоднорідністю, гран.складом та інш. Для визначення необхідної кількості порцій ф-лу представляють у вигляді:

n= (t*σ/m)**2

t – коефіцієнт надійності випробування, який відповідає заданому рівню ймовірності (звичайно Р=0,95, а t=2);

σ – середнє квадратичне відхилення;

m – похибка відбору проби.

Стандартне відхилення визначається експериментально для кожного сорту руди за діючим ДСТУ,одночасно з відбором товарних проб. У залежності від маси партії руди у графі «неоднорідна» обирається кількість порцій від партії. Потім порції окремо обробляють та аналізують. Рекомендується визначати σ не менше 10 разів та її в-ну для кожного сорту руди визначати як середнє арифметичне значення стандартних відхилень,отриманих з ряду визначень.

10. Ситовий аналіз

– визначення гранулометричного складу подрібнених матеріалів просіюванням через набір стандартних сит з отворами різних розмірів.

Гранулометричний склад – кількісне розподілення класів крупності у вихідному матеріалі. Визначення гранулометричного складу полягає у розділенні маси корисної копалини на класи, обмежені вузькими межами крупності.

Методика проведення ситового аналізу:

Достовірність х-ки вих. мат-лу за крупністю залежить в першу чергу від маси проби, м-ду її відбора та точності ситового аналізу.

Маса проби руди для гран.аналізу розрах-ся за емпіричною ф-лою:

М=0,02d² + 0.5d

d – максимальний кусок зерна, мм.

Просіювання дрібнозернистих мат-лів (крупністю до 6мм) здійсн-ся за допомогою механічних встряхувачів. Просіювання продовжується 10-30 хв. Дрібний і вологий мат-л потребує більше часу для просіювання. Ситовий аналіз застос. для мат-лу крупніше 0.04мм.