умовного палива, з них нафта – 1325,7 млн. т. (15,7%), газовий конденсат – 380,5 млн. т (4,5%), газ вільний – 6435,7 млн. т (76,5%), газ розчинений – 275,9 млрд. м3 (3,3%). Видобуток здійснюється у трьох нафтогазоносних районах – Прикарпатському, Дніпровсько-Донецькому і Причорноморському.
Україна відноситься до числа країн, у яких власний видобуток нафти не забезпечує потреби промисловості. Власні нафтові ресурси задовольняють потребу внутрішнього ринку лише на 15%, з природного газу – на 22%. Основна частина нафти для нафтопереробної промисловості імпортується. Постачанням нафти на Україну займається близько 400 фірм. Основна частина сирої нафти надходить з Росії і Казахстану (75 і 13 відсотків відповідно). Окремі партії нафти поставляються з інших країн (Туркменістан, Узбекистан та ін.).
Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопровід Одеса — Броди створюють технічні можливості для імпорту нафти, як каспійської, так і з країн Перської затоки та Північної і Західної Африки.
Сучасна нафтопереробна промисловість України представлена шістьма нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51 — 54 млн т нафти на рік (це перевищує аналогічні потужності Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини взяті разом). Найпотужніші підприємства нафтопереробної промисловості України розташовані в Кременчуку, Лисичанську і Херсоні. Ці заводи виробляють 50 видів нафтопродуктів (всього відомо понад 300 найменувань цих продуктів). В умовах економічної кризи кінця ХХ ст., що вразила постсоціалістичні країни, завантаженість вітчизняних нафтопереробних заводів знаходиться на рівні 25 %.
Контрольні запитання.
1. Назвіть основні групи автомобільних експлуатаційних матеріалів.
2. Які сировинні джерела використовуються для одержання палива і
мастил?
3. Який приблизний елементарний склад паливних корисних копалин?
4. На які групи можна поділити рідке паливо за призначенням?
5. Які найперші згадки про використання нафти?
6. Коли і де почалось видобування нафти у Західній Україні?
7. Який сьогоднішній стан нафтової галузі України?
Розділ 1. Автомобільне пальне, мастильні матеріали та рідини
Тема 1 Характеристика використання пально-мастильних матеріалів.
1. Основні завдання, які ставляться при вивченні предмету.
2. Основні питання курсу.
3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.
4. Класифікація палив.
5. Заглиблення в історію розвитку паливної галузі.
6. Сьогоднішній стан нафтової галузі України.
7 Загальні відомості про нафту.
1. Основний зміст дисципліни « Автомобільні експлуатаційні матеріали».
Матеріали ,що використовуються при експлуатації автомобільного транспорту умовно можна поділити на групи, зображені на класифікаційній схемі (рис.1)
Автомобільні
експлуатаційні матеріали
Конструкційні
метали
Конструк-ційні
неметали
Технологічні
Пально-мастильні
матеріали і спецрідинии
Пальне
Мастильні матеріали
Спецрідини
2. Основні питання курсу.
Протягом семестру нами будуть розглянуті такі питання:
- Характеристика використання паливо--мастильних матеріалів
- Короткі відомості про переробку нафти.
- Паливо для карбюраторних та інжекторних двигунів внутрішнього
згоряння
- Паливо для дизельних двигунів внутрішнього згоряння.
- Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згоряння.
- Експлуатаційні властивості олив та методи оцінки.
- Пластичні (консистентні) мастила.
- Спеціальні технічні рідини для автотранспорту
- Організація раціонального використання пально-мастильни
матеріалів
- Гумові, лакофарбові та інші неметалічні матеріали.
- Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.
3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.
Для одержання пального та мастил використовуються різні сировинні джерела, в першу чергу, нафта і газ. Серед паливних корисних копалин нафта та газ мають перевагу, передусім, технологією переробки та простотою використання продуктів переробки, більш високою калорійністю.
4. Класифікація палив.
Паливо – це горюча речовина (основна складова частина якого – вуглець), що здатна до виділення ймовірно більшої кількості тепла, розвиваючи при цьому високу температуру. Крім того, паливо при згорянні не повинне виділяти токсичних сполук. Таким чином, до палива можна віднести не усі речовини, які здатні горіти. Паливо може знаходитися у надрах землі у готовому виді або бути отримане штучно. Палива, в свою чергу, підрозділяють по чотирьох загальних признаках на групи, сорт, марки і види:
по походженню – на природні і штучні;
по хімічному складу – на вуглеводні і не вуглеводні;
по агрегатному стану – на газоподібні, рідкі й тверді
в залежності від області застосування
Нафта – основна сировина для отримання палив і олив.
Нафта – горюча масляниста рідина, що добувається з надр землі, від темно-бурого до ясно-жовтого кольору з характерним запахом. Нафта – суміш рідких вуглеводнів, атоми вуглецю яких складають основу складних молекул, з'єднаних з воднем і між собою у ланцюгові, кільцеві, гіллясті та інші форми (парафінові, нафтенові і ароматичні), у якій розчинені газоподібні і тверді вуглеводні. У невеликих кількостях містить сірчисті та азотисті з'єднання, органічні кислоти і деякі інші хімічні сполуки.
Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає можливість переробити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші матеріали високої якості. Палива, одержані з нафти, мають високу теплоту згоряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж.