35. Вплив Першої світової війни на формування українського націо¬нального руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.

Воєнне протистояння обох імперій — Росії та Австро-Угорщини, що супроводжувалось ма¬совими репресіями проти українців, розкололо національно свідоме українство на прибічників і противників війни як серед українців воюю¬чих сторін, так і в межах Російської та Австро-Угорської імперій. Відверто проавстрійську по¬зицію зайняла утворена в серпні 1914 р. у Львові Головна Українська Рада (ГУР), до складу якої входили радикальна, соціал-демократична, націонал-демократична партії. Вона закликала ук-раїнців підтримати воєнні зусилля Австро-Угор¬щини проти Росії. Очолив Раду К. Левицький. У травні 1915 р. Головна Українська Рада у Відні реорганізувалася в Загаль¬ну Українську Раду, яка була єдиним і найвищим представницьким органом українського народу Східної Галичини. Рада вимагала від австрійського уряду впровадження української адміністрації і шкіл у приєднаних районах Холмщини та Волині, згоди на поділ Галичини на українську і польську частини та утворення Українського університету у Львові. Німецька та австро-угорська влада не підтримали ідеї незалежної України, але задовольнили низку друго¬рядних вимог, зокрема, про організацію окремих таборів для військовополо¬нених українців, де засновували школи, бібліотеки, церкви, які активно зай¬малися вихованням національної самосвідомості українців, непримиренної ненависті до Російської імперії як поневолювачки і гнобительки українського народу. Згодом із числа українських полонених у Німеччині та Австро-Угор¬щині було створено відповідно дві дивізії — «синьожупанну » і «сірожупанну» (названі за кольором форми). На початку війни емігранти-москвофіли з Галичини організували в Києві «Карпато-русский освободительний комитет». Він закликав галичан вітати російську армію як визволительку, допомагав організовувати владні структу¬ри під час окупації Галичини. Проавстрійські та пронімецькі настрої СВУ не знайшли відгуку в Східній Україні. Представники всіх національних меншин у Думі висловили лояль¬ність до російського уряду. У зв'язку з тим, що українці не мали свого пред¬ставництва в Думі, редактор журналу «Украинская жизнь», що виходив у Москві, С. Петлюра видав декларацію із закликом до українців чесно викону¬вати свій обов'язок перед російською державою. У питаннях зовнішньої полі¬тики С. Петлюра закликав орієнтуватися на Антанту. Товариство українських поступовців (ТУП) зайняло очікувальну позицію, не ставши на платформу С. Петлюри чи СВУ. Але навіть лояльність українсь¬ких діячів до російського самодержавства не пом'якшувала його упередженос¬ті до України. Це переконувало українців, що тільки в межах національного руху можна розв'язати українське питання.

36. За яких умов відбувалось формування легіону Українських січових стрільців. Розкрийте бойовий шлях УСС. “Січові стрільці-ІІ” готувались під проводом Романа Дашкевича, Миколи Никорука, Степана Фенюка, Юліана Чайківського і Олени Степанівної. У Бориславі, Тустановичах і Ясениці Сільній працювали Клим Гутковський, Лев Лепкий, Григорій Коссак, в Сокалі – Осип Семенюк. Крім цього, існував “Мазепинський курс мілітарний”, в якому навчались спочатку 30, а пізніше 80 чоловік. Перший випуск (20 чоловік) курсу відбувся в травні 1914 р.Обидва військові товариства “Січових стрільців” об’єднались в одне у березні 1914 року, яке очолив комітет у складі В.Старосольського, І.Чмоли, М.Гаврилка, О.Степанівної.“Стрілецьких куренях” військової справи навчали Степан Шухевич, Семен Горук, Іван Бачинський (у Львові), Володимир Сроковський і Ілько Цьокан (на Золочівщині), Іван Іванець (в с.Раменові). У серпні-вересні 1914 на Галичині із добровольців створено легіон УСС. До легіону входили юнаки воєнезированих українських організацій: "Сокіл", "Січ", "Пласт", які були створені 28 червня 1914. У місто Стрий на Львівщину прибуло 28 тис добровольців, але австро-угорський уряд дозволив на формування 2,5 тис легіону. Військову присягу солдати давали два рази. Перший раз на вірність Австро-Угорщині, а другий Україні. І курінь УСС очолив Д. Вітовський.25 вересня 1914 року УСС захищали Ужоцький та Верецький перевал Карпатських гір від дивізії кубанських козаків. Отримавши підкріплення з Балканського фронту, цісарська Південна армія у жовтні перейшла у наступ через Карпатські перевали і відбила у росіян міста Борислав, Дрогобич, Стрий. Але невдовзі, Командиру О. Брусилову вдалося відновити становище і відкинути УСС до Карпат. У березні 1915 стрілецькі сотні виходять на схили гори Маківка. Генерал Іванов підтягує важку артилерію і кидає у наступ кавалерійську дивізію генерала Олексія Каледіна та дрібні піхотні частини. Найбільшої напруги бої досягли 1 травня. Витримати позиції січовикам не вдалося. 1 – 3 травня 1915 битва на горі Маківка.

37.Що передувало початку української революції? За яких умов відбулось утворення Центральної Ради. Навесні 1917 р. продовжувалася активізація суспільно-політичного життя в Україні. Це було зумовлено оголошенням Центральною Радою про скликання Всеукраїнського національного конг¬ресу. Таким чином, із київської міської органі¬зації Рада перетворювалась на всеукраїнський політичний центр.Від різних українських політичних, громадсь¬ких, культурно-освітніх і професійних організа¬цій на конгрес прибуло близько 900 делегатів. Це було небачене досі зібрання українців. У перший же день роботи конгресу вони виступили за національно-територіальну авто¬номію України. Делегати конгресу обрали 118 членів Української Центральної Ради. Головою УЦР став М. Грушевський, а його заступниками — В. Винниченко і С. Єфремов. У цьому напрямку і розвивався на¬ціонально-демократичний рух в Україні весною і влітку 1917 р.Про силу рішень конгресу свідчать резолюції Всеукраїнського військового зїзду (травень 1917 р.). З'їзд у категоричній формі зажадав від Тимчасового уряду надати Україні національно-територіальну автономію. Делегати з'їзду оголосили боротьбу за українізацію військових частин і обрали Український військовий комітет, який у повному складі ввійшов до УЦР.Підтримка військових надала рішучості Раді. Для переговорів з Тимчасовим урядом до Петрограда було направлено делегацію на чолі із заступниками головами УЦР. Мета цієї місії — переконати Тимчасовий уряд у доцільності надання Україні автономії. Але в умовах двовладдя в російській столиці не вдалося досяг¬ти порозуміння ні з Тимчасовим урядом, ні з Петроградською радою робітничих депутатів. Такий результат переговорів переконав діячів УЦР у необхідності по¬глиблення української революції. Ідея встановлення автономії без згоди у Петрограді набула надзвичайної популярності. Загальні збори Української Центральної Ради (3 червня 1917 р.) постановили негайно приступити до закладання підвалин автономного ладу в Україні. Через тиждень, 10 червня, УЦР оприлюднила свій І Універсал. Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, «не розриваючи з державою російською, хай народ український па снопі землі має право сам порядкувати своїм життям ». 38.Проголошення автономії України. Охарактеризуйте та дайте оцінку І-му та ІІ-му Універсалам Центральної Ради. Навесні 1917 р. продовжувалася активізація суспільно-політичного життя в Україні. Це було зумовлено оголошенням Центральною Радою про скликання Всеукраїнського національного конгресу. Таким чином, із київської міської організації Рада перетворювалась на всеукраїнський політичний центр.Від різних українських політичних, громадсь¬ких, культурно-освітніх і професійних організа¬цій на конгрес прибуло близько 900 делегатів. Це було небачене досі зібрання українців. У перший же день роботи конгресу вони виступили за національно-територіальну авто¬номію України. Делегати конгресу обрали 118 членів Української Центральної Ради. Головою УЦР став М. Грушевський, а його заступниками — В. Винниченко і С. Єфремов. У повному складі УЦР збиралася на загальні збори , а основна робота велася у Малій Раді. Загальні збори Української Центральної Ради (3 червня 1917 р.) постановили негайно приступити до закладання підвалин автономного ладу в Україні. Через тиждень, 10 червня, УЦР оприлюднила свій І Універсал. Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, «не розриваючи з державою російською, хай народ український па снопі землі має право сам порядкувати своїм життям ». І універсал ЦР 10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії… народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат. Умови: - Проголошення автономії України в складі Росії;- Джерелом влади в Україні є український народ;- Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);- Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;- Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій. .ІІ універсал ЦР 3 липня (16 — за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України. Умови -Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;-Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;-Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;-Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради…

39. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради. У жовтні 1917 р. спалахнув черговий конф¬лікт між Центральною Радою та Тимчасовим урядом. Тимчасовий уряд планував притягну¬ти до судової відповідальності членів Генераль¬ного Секретаріату. Але такий перебіг подій був перерваний виступом більшовиків у Петрограді 25 жовтня. Другий Всеросійський з'їзд Рад утворив російський уряд на чолі з В. Ульяновим-Леніним. З'їзд прийняв два важливі документи: Декрет про мир та Декрет про землю. Діставши перемогу в Петрограді, більшовики нама¬гаються взяти владу в інших містах колишньої Російської імперії.Дізнавшись про події в Петрограді, УЦР негайно створила Комітет з охо¬рони революції в Україні. 27 жовтня 191 7р. Генеральний Секретаріат про¬голосив, що буде рішуче протистояти будь-яким спробам підтримки більшо¬вицького перевороту на місцях. Раду народних комісарів — уряд, створений більшовиками, Секретаріат визнавав як уряд центральних районів Росії. Це загострило відносини між УЦР та більшовиками.Таким чином, у листопаді 1917р. у Києві сформувалися три ворогуючі табори. 10 тис. озброєних прихильників скасування Тимчасового уряду згру¬пувалися навколо штабу Київського військового округу (КВО). Більшовики спирались на Ради робітничих і солдатських депутатів і мали 6 тис. озброєних осіб. Центральна Рада мала у своєму розпорядженні близько 8 тис. озброєних прибічників. Керівництво УЦР, вбачаючи небезпеку для України в діях більшовиків, на засіданні Малої Ради, яке розпочалось 6 листопада 1917р., проголосило III Універсал (7 листопада).Він проголошував широку програму перетворень:—уся влада належить УЦР і Генеральному Секретаріату України;—скасовувалося право приватної власності на землю — вона визнавалась власністю всього трудового народу й передавалася йому без викупу;—Центральна Рада зобов'язувалась негайно подбати про мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;—проголошувалися свобода слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, а також недоторканість особи і помешкання;—скасовувалася смертна кара;—упроваджувався 8-годинний робочий день і контроль над виробниц¬твом;—підтверджувалося право національно-територіальної автономії.