
- •Івано - Франківський національний технічний університет нафти і газу
- •Д.Ф. Тимків, с.Ф. Кукурудз, в.Р.Процюк, р.Г. Онацко.
- •Глава 1. Графічний інтерфейс . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
- •Глава 2. Математичні вирази. Обчислення значень
- •Глава 3. Графіка в Mathcad . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
- •Глава 9. Розв’язок диференціальних рівнянь . . . . . . 153
- •Глава 1. Графічний інтерфейс
- •1.1. Структура робочого вікна
- •1.2. Панель меню File
- •1.3. Меню Edit
- •1.4. Меню View
- •1.5. Меню Insert
- •1.6. Меню Format
- •1.7. Меню Tools
- •1.8. Меню Symbolics
- •1.9. Меню Windows
- •1.10. Меню Help
- •1.11. Панель форматування
- •1.12. Налаштування інтерфейсу користувача
- •1.13. Налаштування параметрів документа
- •Глава 2. Математичні вирази. Обчислення значень функції
- •2.1. Обчислення значення виразів
- •2.2. Форматування чисел
- •2.3. Комплексні числа
- •2.4. Системи числення
- •2.5. Стандартні математичні функції
- •2.6. Введення тексту
- •2.7. Редагування виразів
- •Завдання для практичної роботи №1 Математичн і вирази. Обчислення значень функції
- •3. Графіка в Mathcad
- •3.1. Побудова графіків
- •3.2. Створення двовимірних графіків
- •3.3. Відображення значень масиву
- •3.4. Форматування графіків
- •3.5. Графіки в полярній системі координат
- •3.6. Основні методи роботи з графіками
- •3.7. Ствлорення тривимірних графіків
- •Глава 4. Матриці та вектори
- •4.1. Матриці
- •4.2. Звертання до елементів масивів
- •4.3. Налаштування початкового індексу масиву
- •4.4. Операції з масивами
- •4.5. Перетворення масивів
- •Глава 5. Розв’язок рівнянь та систем
- •5.1. Розв’язок алгебраїчних рівнянь
- •5.2. Розв’язок систем рівнянь. Розв’язок нелінійної системи рівнянь
- •Глава 6. Обчислення похідних та інтегралів
- •6.1. Обчислення похідних
- •6.2. Обчислення інтегралів
- •Глава 7. Символьні обчислення
- •7.1. Команди меню Symbolics
- •7.2. Символьні операції з виокремленими виразами
- •7.3. Символьні операції з виокремленими змінними
- •7.4. Символьні операції з виокремленими матрицями
- •7.5. Символьні операції інтегральних перетворень
- •7.6. Команди підменю Evaluate
- •7.6.1. Команда Symbolicaly
- •7.6.2. Команда Floating Point
- •7.7.3. Команда Factor
- •7.7.4. Команда Collect
- •7.7.5. Обчислення коефіцієнтів поліномів
- •7.8. Математичні операції з виокремленими змінними
- •7.8.1. Диференціювання
- •7.8.2. Інтегрування
- •7.8.3. Розв’язок рівнянь
- •7.8.4. Підстановка
- •7.8.5. Розкладання в ряд Тейлора
- •7.8.6. Розкладання на правильні дроби
- •7.9. Матричні операції
- •7.10. Інтегральні перетворення
- •7.11. Розв’язок рівнянь та систем
- •7.12. Обчислення нескінченних сум та добутків
- •7.13. Обчислення границь
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для практичної роботи №6 Символьні обчислення
- •Глава 8. Програмування в середовищі Mathcad
- •8.1. Особливості прогорамування
- •8.2. Що таке програма?
- •8.3. Створення програми (Add Line).
- •8.3.1. Оператор програмування Add Line
- •8.3.2. Оператор локального присвоєння
- •8.3.3. Оператор умовного переходу
- •8.3.4. Otherwise – оператор альтернативного вибору
- •8.3.5. Оператор циклу з параметром (лічильний цикл)
- •8.3.6. Оператор циклу з передумовою
- •8.3.7. Оператор дострокової зупинки циклу
- •8.3.8. Оператор Continue
- •8.3.9. Оператор повідомлення про помилку
- •8.3.10. Оператор return
- •8.4. Рекурсія
- •8.5. Пошук помилок в програмах
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для практичної роботи №7 Розв’язок диференціальних рівнянь
- •Глава 9. Розв’язок диференціальних рівнянь
- •9.1. Звичайні диференціальні рівняння
- •9.2. Метод Ейлера для диференціальних рівнянь першого порядку
- •9.3. Розв’язок систем звичайних диференціальних рівнянь
- •9.4. Розв’язок диференціальних рівнянь методом Рунге–Кутти
- •9.5. Розв’язок диференціальних рівнянь другого порядку
- •9.6. Розв’язок крєвої задачі
- •9.7. Розв’язок звичайних диференціальних рівнянь в Mathcad
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для практичної роботи №8 Розв’язок диференціальних рівнянь
- •Перелік використаних джерел
4.4. Операції з масивами
В Mathcad поряд з арифметичними операціями з масивами (рис.4.7.) можна виконувати такі операції, як транспонування, обертання, визначення матриці тощо.
Рис.4.7. Арифметичні операції з масивами
Операція транспонування матриць полягає в тому, що рядки та стовпці міняються місцями. Транспонування матриці всікується встановленням праворуч вверху біля імені матриці літери Т. Це виконується спеціальною піктограмою (М) палітри Matrix або комбінацією клавіш <Ctrl> + <1>.
Знаходження оберненої матриці полягає в тому, що обернена матриця, будучи помножена на вихідну, в результаті дає одиничну матрицю. Це справедливо для не виродженої квадратної матриці. Ця процедура еквівалентна зведеню вихідної матриці до мінус першого степеня. На палітрі Matrix є піктограма (Х-1), що дозволяє знайти обернену матрицю, рис.4.8.
Рис.4.8. Транспонування матриці, обчислення оберненої матриці
Для визначення детермінанта матриці необхідно ім’я матриці охопити прямими дужками, що виконується комбінацією клавіш <Shift> + <\> , або скористатися піктограмою |Х| на палітрі Matrix.
Обчислення
векторного добутку матриць можна
виконати з допомогою спеціального
оператора, який вводиться натисненням
клавіш <Ctrl> + <8>
або скористатися піктограмою
(
)
палітри Matrix.
Для обчислення суми елементів вектора
слід скористатися акордом клавіш <Ctrl>
+ <4>.
Певний
інтерес представляє собою процедура
векторизації. Хай масив є аргументом
деякої функції, яка визначена для
скалярних аргументів. Застосовуючи
функцію векторизації, можна обчислити
значення функції для кожного елемента
заданого масиву. У результаті отримати
масив тих же розмірів, що і заданий, а
його елементи є результатом обчислення
функції для аргумента, який знаходиться
в вихідному масиві на відповідному
місці. Для виконання векторизації на
палітрі є спеціальна піктограма (
),
також можна скористатися комбінацією
клавіш <Ctrl> + < –
>. Перед застосуванням
векторизації до певного виразу цей
вираз має бути виокремлений, рис.4.9.
Рис.4.9. Процедура векторизації
4.5. Перетворення масивів
Інколи потрібно мати доступ не до одного елемента масиву, а до його фрагмента, зокрема до рядків чи стовпців масиву.
Для виокремлення в матриці стовпця є оператор на палітрі Мatrix (піктограма з кутовими дужками). Можна також скористатися акордом клавіш <Ctrl> + <6>. У результаті до назви матриці, з якої витягується стовпець, з’являється структурний заповнювач, де вводять верхній індекс. Це число є індексом стовпця матриці, до якого здійснюється доступ, рис.4.10.
Якщо потрібно витягнути рядок з масиву, тоді спочатку матрицю транспонують, а потім звертаються до стовпця транспонованої матриці. Результат буде вектором-стовпцем. Для того, щоб отримати вектор-рядок, одержаний вектор-стовпець треба транспонувати, рис.4.10.
Рис.4.10. Звертання до рядків та стовпців масиву
При потребі додавання рядків чи стовпців матриці, потрібно виокремити елемент матриці. Рядки будуть додаватися під рядком виокремленого елемента, а стовпці додаються праворуч від стовпця цього елемента. Після виокремлення елемента необхідно виконати команду Insert | Matrix. У діалоговому вікні Insert | Matrix в полі Rows вказати число рядків, які необхідно вставити, а полі Сolumns – стовпців та клацнути на кнопці Insert. У результаті отримаємо матрицю змінних розмірів.
Вилучення рядків та стопців виконується практично так само, лише у вікні Insert Matrix слід клацнути не на кнопці Insert, а на кнопці Delete.
Для створення матриць шляхом їх об’єднання застосовують функції stack (А,В) і argument (А,В). Функція stack (А,В) додає матрицю В знизу матриці А, очевидно, що матриця В має мати однакову кількість стовпців з матрицею А.
Функція argument (А,В) додає матрицю В праворуч матриці А, матриці А і В повинні мати однакову кількість рядків.
Функція submatrix (А, n1, n2, m1, m2) дозволяє витягнути під матрицю В з деякої матриці А. Аргументи n1, n2 це початковий і кінцевий рядки під матриці В, які витягуються з матриці А, а аргументи m1, m2 – початкові і кінцеві стовпці підматриці В.
Наприклад: В = submatrix (А, 2, 4, 1.3), тут матриця А хай має розмірність 6 х 6.
Для створення матриці, елементи якої визначаються через індекси, можна скористатися функцією matrix ( ). Функція має три аргументи: перші два – це число рядків і стовпців, потім назва функції, за якою обчислюються елементи матриці, рис.4.11.
Рис.4.11. Створення матриці з допомогoю функції Matrix ( )
Тут i та j – індекси елемента матриці, за замовчуванням кількість рядків і = 0,1,2,…, М - 1, а стовпців j = 0,1,2,…, N -1.
Деякі функції призначені для визначення розмірів масивів, табл.4.1.
Функція та її аргументи |
Опис |
Cols (A) |
Повертає число стовпців матриці А. |
Rows (A) |
Повертає число рядків матриці А. |
Last (V) |
Повертає індекс останнього елемента вектора V. |
Length (V) |
Повертає число елементів вектора V. |
Питання для самоконтролю
Яку послідовність дій треба виконати, щоб створити матрицю?
Яку послідовність дій треба виконати, щоб створити вектор-стовпець та вектор-рядок ?
З якої цифри за замовчуванням починаються індекси елементів масивів ?
Як виконати налаштування початкового значення індексу масивів ?
Як згенерувати матрицю, елементи якої обчислюються за функціональною залежністю ?
Як відобразити значення масиву як матрицю будь-яких розмірів ?
Які арифметичні операції над масивами можна проводити? Наведіть приклад.
Як знайти обернену матрицю ?
Як виконати транспонування матриці ?
Як обчислити визначник матриці та векторний добуток?
В чому полягає суть векторизації ?
Як виокремити стовпець матриці ?
Як виокремити рядок матриці ?
Яка послідовність дій при додаванні рядків чи стовпців в матрицю ?
Яка послідовність дій при вилученні рядків чи стовпців матриці ?
Які функції застосовуються при об’єднанні матриць ?
Як створювати матрицю з допомогою функції matrix ( ) ?
Для чого використовується функція submatrix ( ) ?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ №3
Матриці та вектори
Мета роботи. Набути практичні навички зі створення масивів та виведення елементів масивів та виведення елементів масивів при різних значеннях системної змінної ORIGIN. Виконати операції з матрицями та векторами: додавання, множення, зведення до степеня, векторизації, транспонування та знаходження оберненої матриці. Створювати матриці за допомогою функції Matrix ( ), вилучення субматриці. Обчислення векторного та скалярного добутків векторів.
Хід роботи.
Сформувати матрицю А та вектор В. Значення елементів матриці та вектора взяти з табл.1.
2. Вивести на екран по два елементи матриці А та вектора В при значеннях системної змінної ORIGIN = 0 та ORIGIN = 1.
3. Транспонувати матрицю А та обчислити обернену матрицю і перемножити обернену матрицю на вихідну.
4. Перетворити вектор-стовпець В на вектор-рядок В1.
5. Виконати звертання до першого та другого стовпців матриці А.
6. Створити матрицю А1, долучивши до матриці А вектор-стовпець В, та матрицю А2, долучивши до матриці А вектор-рядок В1.
7. Створити матрицю А3, елементами якої є значення функції cos( ) від елементів матриці А, при цьому використати процедуру векторизації.
8. Сформувати матрицю Розміром 5 х 6, скориставшись функцією Matrix ( ). Залежність для визначення елементів матриці вибрати самостійно.
9. Вилучити з матриці D під матрицю Е розміром 2 х 3, скориставшись функцією Submatrix ( ).
10. Перемножити матрицю А на матрицю Е, обчислити визначник матриці D, звести матрицю Е до квадрату.
11. Створити вектори В2 та В3, елементами яких є другий та четвертий стовпець матриці D, та обчислити векторний та скалярний добуток цих векторів.