- •2.Етапи розвитку психології як науки
- •3.Проблема предмету психології
- •4.Зв’язок психології з іншими науками (філософією, анатомією, фізіологією, педагогікою, технічними науками)
- •5.Структура сучасної психології. Характеристика її галузей
- •6.Методи наукової психології
- •7.Спостереження як метод психологічного дослідження, його види. Вимоги та сфера застосування
- •8.Організаційні методи наукового дослідження (порівняльний, лонгітюдний, комплексний)
- •2) Тести здібностей
- •4) Тести якостей особистості.
6.Методи наукової психології
Наука - це перш за все дослідження. Методи, шляхи, засоби, за допомогою яких видобуваються наукові факти, є дуже важливими для будь-якої науки, але для психології вони мають особливе значення. Практичні результати психологічних досліджень допомагають людині пізнати себе, навчитися керувати собою.
Основними принципами психологічного дослідження є наступні:
- принцип детермінізму (причинної обумовленості): не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають;
- принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку;
- принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв'язок з іншими проявами;
- принцип об'єктивності: знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін.
За умови дотримання вказаних принципів та правильної організації результати психологічного дослідження матимуть наукову і практичну цінність.
Психологічне дослідження складається з етапів:
Найстарішим методом у психології є метод інтроспекції (самоспостереження). Тепер є допоміжним. Використовується при дослідженні інтересів, уявлень, почуттів людини тощо
Кожна наука застосовує певні методи дослідження. Психологія широко використовує основні та допоміжні методи.
7.Спостереження як метод психологічного дослідження, його види. Вимоги та сфера застосування
Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні. Це - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і поступово ставати рисою особистості - спостережливістю.
З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередкованішою структура спостереження. Найголовнішими, найнеобхіднішими є такі його аспекти, як:
а) задум;
б) гіпотеза;
в) система методів;
г) обробка результатів;
д) їх контроль.
Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення спостереження.
Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму, система методів спостереження, об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, залучення інших методів дослідження, наприклад, експерименту).
Методи спостереження:
Польове (у реальних умовах) і лабораторне (у штучно створених умовах).
Пряме (безпосередньо під час подій, що відбуваються) і непряме (за результатами подій, що відбулися).
Відкрите й приховане.
Структуроване (за чітко визначеною схемою) і неструктуроване (без чіткого плану).
Людське (спостерігач — людина) і механічне (за допомогою електронних чи механічних пристроїв).
Існує принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер. На противагу Йому наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування психологічної характеристики особистості.
Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фотоапарата, кіноапарата, магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати його, порівнювати його результати з висновками попередніх спостережень.
У науковій психології використовується також метод самоспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. У процесі самоспостереження людина спирається на рефлексію, тобто на розмірковування та переживання щодо власних психічних станів і якостей особистості. Однак при цьому слід ураховувати схильність людини до суб'єктивізму і додатково застосовувати інші методи.
Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фотоапарата, кіноапарата, магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати його, порівнювати його результати з висновками попередніх спостережень.
Об'єктивності потрібно дотримуватись протягом усього процесу дослідження. Об'єктивність має бути визначальним чинником вірогідних висновків.
Спостереження використовується і разом з іншими методами вивчення психічних процесів та властивостей особистості (наприклад експеримент)
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях. Історично спостереження стає складовою частиною трудової діяльності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці спостереження широко застосовується до різних аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спостереження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості іт. ін.).
