Розділ 2 аналіз роботи тов «рукавична фабрика «славутич»

2.1 Аналіз сучасного стану українського ринку засобів індивідуального захисту

Засіб індивідуального захисту – це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. Засоби індивідуального захисту застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту [2].

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання засобів індивідуального захисту визначається "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту". Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Відповідно до ГОСТу 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Однією з ключових особливостей українського ринку засобів індивідуального захисту є перетворення його в останні роки в ринок споживчий. Це в корені змінює стан справ у плані забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. Зникла діюча раніше централізована система розробки, виробництва і розподілу засобів індивідуального захисту, що сприяло як відмиранню деяких актуальних раніше проблем, так і появі нових.

До особливостей молодого українського ринку засобів індивідуального захисту так само слід віднести:

• поява виробів закордонного виробництва, переважно з країн СНД і Європи;

• поступове вирівнювання цін на вітчизняні та зарубіжні вироби;

• низька конкурентоспроможність багатьох засобів індивідуального захисту вітчизняного виробництва та виробництва країн СНД порівняно з європейськими та, як наслідок цього, труднощі українських виробників у виході на ринки Європи та Америки.

Разом з тим, забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту залишається вкрай незадовільною. В Україні вона становить, в середньому 45% при коливаннях на різних підприємствах від 0 до 100%. Особливо незадовільно забезпечені робітники підприємств малого бізнесу.

Асортимент засобів індивідуального захисту, пропонованих сьогодні на українському ринку, змінився за останні роки неоднаково. Знизилася кількість видів спецодягу і засобів індивідуального захисту обличчя та очей вітчизняного виробництва. Разом з тим, розширився асортимент ізолюючих костюмів, засобів індивідуального захисту голови, органів слуху, засобів захисту органів дихання, як за рахунок вітчизняних, так і зарубіжних поставок.

Загальна кількість виробників засобів індивідуального захисту зросла за рахунок появи невеликих підприємств. З'явилися фірми, що займаються спеціалізованої торгівлею засобами індивідуального захисту. Їх кількість постійно зростає, забезпечуючи певну конкуренцію. В даний час тільки в Києві кількість таких фірм наближається до двохсот. Зміни асортименту визначаються не тільки роботою вітчизняних виробників, але і багато в чому, впровадженням на ринок зарубіжних фірм [50].

Частина особливостей українського ринку безпосередньо пов'язана з рівнем якості засобів індивідуального захисту. Як і відносно іншої продукції, якість багато в чому визначається станом нормативної бази, яка містить вимоги до виробів. Відомо, що основні вимоги до засобів індивідуального захисту регламентують державні стандарти України з питань охорони праці та Системи стандартів безпеки праці (ССБТ). Створена, головним чином, в сімдесяті - вісімдесяті роки, ця система характеризується неповнотою. Розглянемо їх стан на прикладі стандартів до засобів індивідуального захисту рук. (ЗІЗР). В даний час в цій області діє 25 стандартів, в той час як у Європейському співтоваристві існує вже 43 аналогічних стандартів (EN). Вітчизняні стандарти об'єднують 5 стандартів на методи випробувань, 7 стандартів технічних умов на конкретні марки виробів і лише єдиний стандарт загальних технічних вимог. Європейські норми містять загальні технічні вимоги по групах виробів і по конкретних видах ЗІЗР. Кожен європейський стандарт, крім власне технічних вимог, включає вимоги до випробувань та маркування. Окремі стандарти на методи випробувань або стандарти технічних умов відсутні.

Європейські стандарти значно молодше вітчизняних: 31 з них затверджено в дев'яності роки і 7 - в період з 2000 по 2004 рік. Серед наших 10 затверджені в сімдесяті, 12 - у вісімдесяті, 3 в дев'яності і лише 4 - у період з 2000 по 2004 рік. Термін дії більшості стандартів закінчився і був автоматично продовжений без перегляду [48].

Характеристику стандартів завершимо констатацією очевидного факту: вони створювалися як нормативні документи, що забезпечують інтереси виробників, але ніяк не споживачів засобів індивідуального захисту. Звідси результат: лише деякі вітчизняні засоби індивідуального захисту мають якість, здатну робити їх конкурентоспроможними на світовому ринку. Це особливо стосується ергономічних властивостей, тобто таких показників, які найбільшою мірою оцінюються безпосередніми споживачами виробів.

Більшість стандартів застаріли і не відповідають сучасним вимогам, прийнятим в європейській та світовій практиці. Це, а так само відсутність у минулому конкуренції між виробниками, призвело до того, що вітчизняні засоби індивідуального захисту поступаються зарубіжним за зовнішнім виглядом, зручності, а в ряді випадків з безпеки (наприклад, за показником займистості). Можна стверджувати, що стандарти на засоби не відображають багато в чому споживчі властивості виробів, а розраховані на монопольного виробника [33].

Незважаючи на це, дотримання вимог стандартів забезпечує необхідний рівень захисних властивостей виробів. Одним із способів державного нагляду за відповідністю засобів індивідуального захисту стандартам є їх обов'язкова сертифікація. Ставлення до засобів як до допоміжного обладнання дає право галузевим органам сертифікації включати ці вироби в свої області засобів індивідуального захисту. У результаті з'являється небезпека того, що оцінка якості засобів забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників буде проводитися некомпетентними людьми з можливими трагічними наслідками.

Торкаючись сертифікації засобів індивідуального захисту, що ввозяться з-за кордону, слід особливо відзначити переваги сертифікації типу, а не партій виробів. Сертифікат на партію може бути виданий тільки одноразово. Сертифікат на тип видається на підставі результатів лабораторних випробувань продукції та оцінки виробництва і забезпечує необхідну впевненість у відповідності виробу вимогам державних стандартів.

Головною передумовою для збільшення споживання засобів індивідуального захисту і, відповідно, покращення забезпечення ними працівників, є забезпечення економічного зростання в країні. Вихід з кризи дозволяє підприємствам вирішити фінансові проблеми, що, у свою чергу, забезпечує збільшення попиту на засоби індивідуального захисту.

Наслідки цього двоякі. З одного боку, зростає попит на вітчизняні вироби з відповідним збільшенням обсягу їх виробництва. З іншого боку, економічно зміцнілі підприємства можуть віддати перевагу зарубіжним виробам, принаймні, в тих областях, де вони виграють конкурентну боротьбу з вітчизняними за якістю.

Сьогодні на українському ринку засобів індивідуального захисту можна чітко виділити наступні категорії операторів:

• Виробники. Компанії, що входять в цю категорію займаються виробництвом і реалізацією засобів індивідуального захисту. Аналітики включають в цю категорію як «автономні» підприємства, так і спеціалізовані цехи, що працюють на базі великих промислових підприємств.

• Підприємства-посередники. Компанії, що входять в цю категорію не мають в своєму розпорядженні власних виробничих потужностей. Свій бізнес вони будують таким чином: приймають у кінцевого споживача замовлення на виготовлення засобів індивідуального захисту і розміщують його у виробника. До посередницьких підприємств фахівці відносять регіональні представництва вітчизняних виробників.

• Торгуючі підприємства. Ця категорія операторів формується, в основному, з імпортерів і їх регіональних представників. Зважаючи на специфіку продажів, властиву українському ринку, число компаній, що входять в цю категорію відносно невелике.

Великі виробники. За даними маркетологів, кількість таких виробників, що працюють на українському ринку, невелика - в загальному числі компаній-виробників на долю великих підприємств припадає не більше 10%. Однак, не дивлячись на невелику кількість, продукція, що випускається ними, займає левову частку (близько 60%) українського ринку. Їх продукція затребувана великими виробничими підприємствами промислового комплексу, професійно-технічними учбовими закладами.

Середні по величині виробники. Підприємств, що відносяться до цієї категорії, – переважна більшість серед засобів індивідуального захисту (за деякими даними – до 70-80% від загального числа виробників). Їх продукція представлена практично у всіх цінових сегментах – починаючи від дешевої і закінчуючи елітною. Послугами середніх по величині виробників спецодягу користується числена армія представників приватного бізнесу.

Невеликі виробники. Ця категорія виробників формується, як правило, з «новачків» на українському ринку засобів індивідуального захисту. Поступово, із розширенням кола клієнтури і нарощуванням об'ємів виробництва, невеликі підприємства трансформуються в середні, а на їх місце приходять нові виробники.

Ринок спецодягу та засобів індивідуального захисту буде продовжувати рости. Але темпи зростання не однакові в сегментах ринку. Так, темп росту засобів індивідуального захисту складає приблизно 40% і в найближчі роки збережеться на високому рівні.

Стримуючі фактори ринку засобів індивідуального захисту:

• можливий загальний спад або стагнація в економіці країни через відтік інвестицій, пов'язаний з недружніми діями держави по відношенню до малого та середнього бізнесу;

• прихід європейських компаній;

• конкуренти з південно-східної Азії;

• посилення конкуренції на внутрішньому ринку.