43) Боротьба зунр проти польської агресії

21 листопада 1918 р. внаслідок кровопролитних боїв польські війська захопили Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а з кінця грудня УНРада і уряд ЗУНР знаходились у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). 22 січня 1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення Акту про Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. ЗУНР отримала назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗО УНР, ЗОУНР). У січні-травні 1919 р., незважаючи на постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції Українська Галицька Армія контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини. У середині лютого 1919 р. УГА розпочала Вовчухівську операцію. Але наприкінці лютого 1919 р. успішний наступ української армії був припинений на вимогу Паризької мирної конференції, яка для переговорів з урядом ЗО УНР про умови перемир'я з Польщею вислала комісію. Місія поставила вимогу негайного припинення воєнних дій і запропонувала демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40 % Східної Галичини (Львів і Дрогобицький нафтовий басейн) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв. 13 травня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти зробила нову спробу укласти перемир'я між воюючими сторонами. На цей раз пропозиції міжсоюзницької комісії, були прийняті українською стороною. Проте умови перемир'я, за якими Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, були відкинуті польським урядом. В цих умовах 15 травня 1919 р. на український фронт у Галичині та Волині була кинута сформована і озброєна у Франції 80-тисячна польська армія , яка (в планах Антанти) призначалась лише для боротьби проти більшовиків. У зв'язку з критичним становищем ЗО УНР 9 червня 1919 р. уряд С.Голубовича склав свої повноваження, а Виділ УНРади передав всю повноту військової і цивільної влади Є.Петрушевичу, який отримав титул диктатора ЗО УНР. Для виконання покладених на нього функцій Є.Петрушевич створив при собі тимчасовий виконавчий орган — Раду Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. 7-28 червня 1919 р. УГА під командуванням О. Грекова провела Чортківську офензиву, внаслідок якої значна частина Галичини була визволена від польських військ. Проте нестача зброї і боєприпасів змусила УГА протягом червня-липня 1919 р. відступити на старі позиції.\16-18 червня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Антанта визнала право Польщі на окупацію Східної Галичини.

44) Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.

Центральна Рада з’явилася на міжнародній арені саме в той момент, коли мала це зробити: вона об’єднала різні національні маси, взяла владу в країні в свої руки, зуміла голосно оголосити українців "нацією, що відроджується". Проголошення І Універсалу — перший важкий, але реальний крок до відновлення української державності. Четвертий Універсал Центральної Ради завершив складний і нелегкий процес становлення у ті роки Української державності, українського національно-визвольного руху, який нарешті залишив ідею автономії з Росією. Цим універсалом Україна домоглася міжнародного визнання. Здобутки: 1. Створено передумови для національно-культурного розвитку України; 2. Національні меншини отримали право національно-персональної автономії; 3. Були продовжені державотворчі традиції українського народу; 4. Залучення до політичного життя великих мас українства, набуття досвіду політичної боротьби; 5. Пробудження національної самосвідомості; 6. Розпочато процес соціально-економічних перетворень; 7. Демократизація суспільно-політичного життя; 8. Було закладено основи мирної зовнішньої політики України;Прорахунки: 1. Складність політичного і соціального становища в Україні, викликана громадянською та російсько-українською війнами та глибокою соціальною революцією; 2. Захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин; 3. Відсутність єдиного національного фронту всіх українців-патріотів у боротьбі за державність; 4. Непослідовність і нерішучість Центральної Ради в різних сферах суспільно-політичної діяльності; 5. Ігнорування такого важливого чинника в державотворчому процесі, як армія; 6. Проросійські настрої переважної більшості міського населення, що створювали умови для організації більшовиками та іншими ліво-радикалами диверсій і збройних повстань; 7. Несприятливі міжнародні умови (Перша світова війна, гострі суперечки між провідними світовими державами за сфери впливу тощо); 8. Ставка Центральної Ради на союз з Німеччиною, війська якої згодом її ж розігнали та ін; 9. Не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпечити порядок і законність.