2. Загальна методологія наукових досліджень

Основним завданням вищої школи в сучасних умовах є підготовка всебічно розвинених, здатних безперервно вчитись, поповнювати та поглиблювати свої знання фахівців. Сутність такого вчення – навчати думати, самостійно вчитись, адаптуватись до суспільства, яке постійно змінюється, підвищувати свій теоретичний та професійний рівень.

Для магістрів, як початківців у наукових дослідженнях дуже важливо не лише добре знати основні положення, які характеризують магістерську квaлiфiкaцiйна роботу, а й мати найзагальніше уявлення про методологію наукової творчості. Як показує навчальна практика у вищих навчальних закладах, у дослідників на перших порах оволодіння навиками наукової роботи виникає найбільше питань методологічного характеру.

Будь-яке наукове дослідження - від творчого замислу до остаточного оформлення наукової праці - здійснюється суто індивідуально. Але все ж можна визначити i деякі загальні методологічні підходи до його проведення.

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути в сутність явищ i процесів, які вивчаються. Це можливо при умові цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду цього об’єкта впродовж виникнення i розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.

Відомо, що нові наукові результати i раніше нагромаджені знання знаходяться у діалектичній взаємодії. Краще й прогресивніше, iз старого переходить у нове i дає йому силу та дієвість. Іноді забуте старе знову відроджується на новій науковій основі i живе ніби друге життя, але в іншому, більш досконалому вигляді.

Вивчати в науковому розумінні - це значить вести наукові дослідження, ніби заглядаючи в майбутнє. Уявлення, фантазія, мрія, які спираються на реальні дослідження науки, є важливими факторами наукового дослідження.

Наукове вивчення зобов’язує не лише добросовісно відображати або просто описувати, а й визначати відношення об’єкта, що вивчається, до того, що відомо або з досвіду, або iз попереднього вивчення, тобто визначати i виражати якість невідомого за допомогою відомого в тих випадках, в яких воно icнує. Науково вивчати - це значить вести пошук причинного зв'язку між розглядуваними явищами, фактами i подіями. Це означає не лише дивитися, а й бачити, помічати важливі складові, велике в малому, не відхиляючись від визначеної головної лінії дослідження. Так досліджується і проблема наукової роботи.

При науковому дослідженні важливо все. Концентруючи увагу на основних питаннях теми, неможна не враховувати фактів, які, на перший погляд, видаються малозначними. У науці не досить встановити якийсь новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позиції науки, показати загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження - завжди творчий процес, в основі якого лежить певний задум, ідея. У філософському визначенні ідея являє собою продукт людської думки, форму відображення дійсності ідея відрізняється від інших форм мислення i наукового знання тим, що в ній не тільки відображено об’єкт вивчення, а й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання i практичного перетворення дійсності.

Ідеї народжуються iз практики, спостереження навколишнього світу i потреб життя. У їх основі лежать реальні факти i події. Життя висуває конкретні завдання, але не завжди відразу знаходяться продуктивні ідеї для їx вирішення. Тоді на допомогу приходить здатність дослідника пропонувати новий, цілком незвичний аспект дослідження.

Нова ідея - не просто зміна уявлення про об’єкт дослідження шляхом глибокого обґрунтування – це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних i перевірених рішень. При цьому отримання нових знань відбувається за такою схемою: парадигма - парадокс - нова парадигма. Можна стверджувати, що розвиток науки - це зміна відмінних парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню i несе принципово новий результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.

Наукове дослідження - трудомісткий і складний процес, який вимагає постійної високої напруги. Якщо дослідження виконується байдуже, воно перетворюється у ремісництво і ніколи не дає нічого істотного. Недаремно наукову творчість порівнюють із подвигом. Вона вимагає напруження всієї енергії людини, її думок та ідей.

Тому, успішне виконання магістерської роботи залежить від уміння вибрати найрезультативніші методи дослідження, оскільки саме вони дають змогу досягти поставленої у роботі мети.

Магістерська робота - кваліфікаційна наукова робота випускника магістратури. Виконується особисто і подається до прилюдного захисту у вигляді спеціально структурно підготовленого рукопису у твердому переплетенні.

Дослідження - 1) особливий вид діяльності, що вимагає особливих здібностей і навичок, спеціальної підготовки та витрат ресурсів; 2) процес вивчення певного об'єкта з метою встановлення закономірності його виникнення, розвитку та перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Об'єкт дослідження - матеріальна або ідеальна система, яка підлягає дослідженню (органи місцевого самоврядування, заклади, організації, інші економічні та організаційні системи).

Предмет дослідження - властивості, характеристики об'єкта дослідження у вигляді структури системи, закономірностей взаємодії елементів системи, закономірностей розвитку, якості системи тощо.

Ціль (мета) - бажаний, можливий та необхідний стан об'єкта дослідження як керованої соціально-економічної системи, що повинен бути досягнутий. Це той кінцевий результат, що визначає напрям та способи дій об'єкта.

Проблема - сукупність складних теоретичних та практичних задач, вирішення яких назріло в суспільстві. Це відображення протиріч між суспільною потребою в знанні та відомими шляхами його отримання, між знанням і незнанням.

Метод (від гр. metodos – "шлях дослідження або пізнання", "теорія", "вчення") – спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта.

З розвитком науки відбувається розвиток і диференціація методів, що приводить до виникнення вчення про методи – методології. В науковому методі поєднуються в історично визначеній формі об'єктивні і суб'єктивні моменти людської діяльності. Об'єктивний бік методу становлять пізнані закономірності реального світу, відтворені в найповнішому і систематизованому вигляді у наукових теоріях. Практичне оволодіння історично передує теорії. З часом безліч разів повторювані практичні дії закріплюються в свідомості як метод, засіб досягнення певних результатів, тому із суб'єктивного боку метод постає як сукупність правил, прийомів пізнання і перетворення дійсності. Сучасна система методів настільки ж різноманітна, як і сама наука. Розрізняють експериментальні і теоретичні, евристичні й алгоритмічні методи. Інша класифікація спирається на різні якісні та кількісні методи вивчення реальності.

Методологія - філософське вчення про методи пізнання та перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання, духовної творчості та практики.

У науковому дослідженні та доведенні своїх тверджень можна використовувати наступні методи.

Аналогія - продуктивний творчий метод. Багато відкриттів зроблено на підставі аналогії, шляхом перенесення властивостей і ознак з одного предмета на інший. Поділяється на математичну, фізичну, біологічну та інші, за методами – на емпіричну й теоретичну. На основі аналогії (схожості різнорідних явищ) можна розробити стратегію пошуку, побудувати гіпотезу, прогнозувати хід розвитку системи тощо.

Аналіз - прийом, коли об'єкт уявно чи реально розчленовується на складові елементи; кожний з них може досліджуватися окремо. Є різні види аналізу залежно від специфіки об'єкта. Найбільш розповсюджений нині в науці системний аналіз, коли об'єкт розглядається як структурно організована система, де всі елементи взаємопов'язані. Особливим видом є логічний аналіз, підхід до знання на підставі законів логіки, з'ясування істинності чи хибності суджень у тексті, логічні експлікації понять тощо.

Синтез - уявне поєднання частин об'єкта, розчленованого у процесі аналізу, встановлення зв'язків, пізнання об'єкта як цілого.

Синергетика - метод, що вважає хаос неодмінною характеристикою всіх явищ і процесів. Це – принципова непередбачуваність, ірраціональність, творчий стан. Завдяки йому світ постійно оновлюється, виникає нове ("порядок із хаосу"). Однак можуть загрожувати і катаклізми, оскільки поряд із динамічними законами діють і імовірнісні. Наука вивчає мікросвіт і мегасвіти, які не можна безпосередньо спостерігати. Наочність стає умовною, тому особлива роль приділяється синергетиці, яка розглядає все як одну систему.

Ми вже зазначали, що кожна наука має свої методи дослідження. У сучасному світі науковий прогрес породжує перебудову фундаментальних понять і принципів. Перед людством виникають глобальні проблеми екології, демографії, економіки, інформації, урбанізації, освоєння космосу та інші, для вирішення яких необхідні великомасштабні програми, які реалізуються завдяки взаємозв'язку багатьох наук. Тому розробляються нові методи і засоби, синтез методів різних наук (системний підхід).

Окремо можна виділити філософські методи: діалектика - зіставлення різних поглядів, теорій, підходів; метафізика - виділення окремої якості і її абсолютизація; герменевтика - теорія розуміння, широкої інтерпретації; феноменологія - поглиблене саморозуміння, очищення свідомості від стереотипів і неупереджений погляд на об'єкт.

Способи поєднання наявного знання:

Абстрагування - процес відокремлення певних рис, властивостей, ознак від конкретного об'єкта. Їх умовно відокремлюють від інших, бо саме вони цікаві в певному дослідженні, в певний час. У сучасній логіці – це метод буденного та наукового пізнання, побудова в науці абстрактних об'єктів. Дає змогу детально вивчити окремі характеристики об'єкта, ідеї, закони, теорії (в економіці – товар, гроші, додаткова вартість тощо).

Аксіома - положення, яке береться як вихідне, не підлягає доведенню в даній теорії, з якого виводяться всі інші положення та висновки теорії за заздалегідь фіксованими правилами.

Альтернатива - необхідність вибору одного із двох або декількох можливих рішень, напрямів, варіантів тощо.

Аргументування - логічний процес, суть якого полягає в обґрунтуванні істинності судження.

Дерево цілей - графічне зображення взаємозв'язків та взаємопідпорядкованості цілей і завдань однієї чи декількох систем, в якому складні та комплексні цілі поділяються відповідно до обраних критеріїв на менш складні.

Діаграма - один із способів графічного відображення залежностей між величинами. Розрізняють площинні, лінійні та об'ємні діаграми.

Гіпотеза - особливий тип побудови нового знання. Має значення:

а) як проблематичне знання; як припущення;

б) як ідея, що об'єднує сукупність знань в одне знання.

Гіпотеза полягає у побудові імовірнісного знання щодо фактичних даних про об'єкти, причини їх виникнення, про функціонування, прогнозування. Гіпотези можуть бути версіями, поділяються на основні і допоміжні (робочі). Робочі можуть суперечити одна одній, є конкуруючі гіпотези. Істинність гіпотези перевіряється логічним аналізом, який доводить її логічну несуперечливість. Фактична перевірка здійснюється експериментальним шляхом. Інший спосіб – перевірка наслідків спостереження.

Еклектика - механічне поєднання елементів (ідей, визначень, теорій, поглядів), результатом якого є не нове знання, а механічна сума, яка не дає нічого нового.

Екстраполяція - це:

а) перенесення якісних характеристик з однієї галузі в іншу, з минулого в сучасне й майбутнє;

б) перенесення кількісних характеристик з однієї галузі в іншу;

в) рівняння одного ступеня до іншого в одній галузі науки.

Застосовується в прогнозуванні, при розробці змісту управління економічними процесами.

Емпіричний синтез - творче поєднання даних досвіду, експерименту, як у законах класичної фізики. Дає нове знання на рівні явища, а не сутності.

Теоретичний синтез - органічне об'єднання елементів наукового знання в цілісну систему. У науці він ще називається категоріальним синтезом, тобто категорії поєднуються в цілісну систему. Його можна здійснювати на основі фундаментальної ідеї, фундаментального принципу, закону. Основні форми: теорія і картина світу, цілісна картина досліджуваного об'єкта.

Аналіз і синтез пов'язані між собою, дає змогу проникати в сутність досліджуваного об'єкта.

Експеримент - науково поставлена перевірка штучно викликаного явища в точно заданих умовах, що дає змогу слідкувати за його розвитком, ходом, керувати ним та відтворювати за тих самих умов.

Закон - внутрішній істотний зв'язок явищ, які зумовлюють їх необхідний закономірний зв'язок. Він виражає певний стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріальних об'єктів.

Ідеалізація - один із видів абстрагування. Створюється поняття ідеальних об'єктів, приписування можливих ознак, відсутніх в об'єкта. Результатом є поняття та закони - "логічні конструкти", "чисті" поняття, вільні витвори людського розуму (теорія ймовірності). Такі поняття ефективні для опису суспільних процесів, соціальних явищ тощо.

Ієрархія - розташування частин або елементів цілого (системи) за певним порядком від вищого до нижчого.

Дедукція та індукція - логічні процедури пошуку матеріалу для узагальнення й отримання нових висновків. У творчому процесі взаємопов'язані. Індукція - це факти і ще раз факти (розширення знання). Дедукція - це гіпотеза - факти (демонстрація знання).

Інтерпретація - тлумачення, пояснення, переклад на більш зрозумілу мову певних явищ, фактів реального життя.

Категорія - форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони та відносини досліджуваних об'єктів.

Композиція - склад та структура науково-дослідницької роботи, що розкривають загальний зміст роботи та порядок його викладу.

Конкретизація - метод дослідження предметів у всій їх різнобічності, в якісній різноманітності реального.

Моделювання - творчий метод, який полягає у побудові моделей, за якими досліджуються об'єкти державно-управлінської, соціальної, економічної й інших сфер Моделювання це аналог, метод, зразок, система, теорія, інтерпретація" алгоритм. Де неможливо досліджувати об'єкт безпосередньо створюють аналог-модель. Моделі є матеріальні (фізичні), ідеальні (знакові, символи), аналогові моделюючі пристрої.

Науковий напрям - наука, або комплекс наук, в галузі яких ведуться дослідження. Можна говорити про технічний економічний, соціальний, історичний напрями тощо.

Поняття - думка, що відображає істотні та необхідні ознаки предмета або явища. Поняття бувають загальними, одиничними, збірними, абстрактними та конкретними абсолютними та відносними.

Порівняння - встановлення відмінностей між об'єктами матеріального світу або відношення в них спільного, що здійснюється за допомогою органів чуття, спеціальних пристроїв, прийомів, способів. Це найзагальніший, найуніверсальніший, найлогічніший прийом у пізнавальному процесі.

Принцип - основне вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки, а також внутрішнє переконання людини, що визначає її ставлення до реальної дійсності.

Судження - форма логічного мислення, що фіксує наявність або відсутність у об'єкта будь-якої ознаки, різноманітних станів об'єкта та відносин між ними.

Теорія - основна форма створення й розвитку нового знання в науці. Це гіпотеза, істинність якої підтверджено, концепція, достовірне знання, систематизоване знання. Функції теорії:

- описова – дає опис суб'єкта засобами природної чи штучної мови;

- пояснювальна – дає пояснення фактів, причин, процесу розвитку об'єкта;

- прогнозувальна – з причин передбачає наслідки виникнення нового об'єкта. Для цього вона має бути істинною.

Узагальнення - операція встановлення зв'язків між абстрактним і конкретним, одиничним і загальним через підведення поняття до ближчого роду і розширення його обсягу, перехід від даної множини до більшої множини, яка її в себе включає. Такий процес необхідний для формування гіпотез теорій. Узагальнення буває аналітичним і синтетичним, творчим і нетворчим. Аналітичне – на підставі розумових визначень, поза дослідом. Синтетичне – на основі досліду, його аналізу за певними правилами. Творче узагальнення виділяється рівнем абстракції, пояснення та тлумачення – ступенем ідеалізації, навіть зміною предметної галузі.

Одним із найважливіших критеріїв якості магістерської роботи є застосування сучасних аналітичних методик при дослідженні проблемних питань державного управління. В якості таких аналітичних методик можна, зокрема, використати:

• опрацювання статистичного матеріалу з обчисленням основних його характеристик та їх подальшою інтерпретацією;

• встановлення зв'язків між суспільними чи економічними явищами, засобами кореляційного аналізу;

• дослідження можливих зв'язків та істотності залежності між якісними характеристиками процесів із використанням апарату рангової кореляції;

• побудова, адекватних до ситуації і поставленої мети, математичних моделей та їх аналіз;

• способи прогнозування поведінки економічних систем;

• оцінки ризику різних видів суспільної діяльності й аргументація висновків імовірнісними характеристиками;

• знаходження розв'язків оптимізаційних задач та їх використання для прийняття управлінських рішень;

• логічні підходи до зіставлення, синтезу та структуризації існуючих досягнень у певній галузі;

• складання графіків діяльності; планування витрат, ресурсів та інше за допомогою сіткового моделювання.

Описані вище методики та деякі інші, споріднені з ними, перебувають на межі економіки, управління, логіки та математики і вимагають базових знань з цих наук.

Виконуючи магістерську роботу, доцільно звернути увагу на такі основні напрями застосування інформаційних технологій:

1) ефективний підбір початкових даних та відомостей і перетворення їх у базову для досліджень інформацію;

2. використання для аналізу проблем ефективних пакетів прикладних програм, які повинні відповідати меті та методу дослідження;

3) підвищення інформативності і читабельності вихідних документів (у тому числі й електронних).