7. Конституційні засади побудови структур державного управління в Україні

Реалізація принципу розподілу влади покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або органу шляхом впровадження системи взаємних стримань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади. Поділяється не сама влада, а механізм її здійснення. Він структурується за функціональною та суб'єктною ознаками. Функціональний поділ влади означає виділення основних функціональних видів діяльності держави — законотворення, правозастосування та правосуддя. Суб’єктний поділ означає організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і судових з притаманною їм компетенцією, тобто державно-владними повноваженнями. Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління державними справами. Їй властиві такі ознаки: організаційний характер; безперервне здійснення скрізь, де функціонують колективи людей; предметність; примусовість, опора на силу. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Структурною ланкою виконавчої вертикалі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні комітети (державні служби) і ЦОВВ зі спеціальним статусом. Наступним організаційно-правовим рівнем органів виконавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Функції виконавчої влади також здійснюють місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств і інших ЦОВВ. Органи виконавчої влади забезпечують управління економічною й соціальною сферами всієї країни, вирішення всіх інших управлінських справ. Судова влада є частиною доктрини поділу влади в правовій державі. Основу судової влади в Україні становлять суди, різні за своєю компетентністю і юрисдикцією. Система судів загальної юрисдикції забезпечує захист прав і свобод громадян через розгляд цивільних, кримінальних і інших справ. Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Стаття 125 Конституції передбачає створення в Україні судів спеціальної юрисдикції. До судів спеціальної юрисдикції належать військові, господарські, адміністративні суди. До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входить Конституційний Суд України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції, що вирішує питання про відповідність законів і інших правових актів Конституції України. Судову владу, єдину з гілок влади в Україні, держава наділила правом використовувати примусові повноваження державної влади. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. З принципу поділу влади випливає, що Верховна Рада не розглядається як орган вищого рівня щодо інших органів державної влади та щодо органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України складається з однієї палати, обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. До складу Верховної Ради України входять 450 народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років (ст.76). Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Голову, першого заступника і заступника голови Верховної Ради. На Верховну Раду покладене виконання таких функцій у сфері державного управління:  прийняття законів;  затвердження Державного бюджету України й внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;  визначення основ внутрішньої й зовнішньої політики;  затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;  розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програм діяльності Кабінету Міністрів України;  здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно Конституції й закону;  затвердження рішень про надання Україною позичок, економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позичок, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх виконанням;  затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових основ вилучення об'єктів права приватної власності і т.ін.(ст.85) Конституція України закріпила за Верховною Радою такі повноваження щодо формування структур виконавчої й судової влади: — призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; — усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому ст. 111 Конституції; — призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей; — призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; — призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; — призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; — призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; — призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;; — призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України — надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади; — призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України; — обрання суддів безстроково; — затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;  — призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; — призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;. 2. Інститут Президента і державне управління. У президентських республіках президент є главою держави і главою виконавчої влади, в республіках парламентського типу — тільки главою держави, але не уряду, в республіках змішаного типу — тільки главою держави, але з великими юридичними і реальними повноваженнями щодо керівниц¬тва урядом. Як глава держави Президент виступає у вирішенні внутрішніх проблем країни і від її імені в міжнародних відносинах, забезпечує єдність держави. Специфічним є відношення поста Президента до виконавчої влади. Президента можна віднести до виконавчої влади лише функціонально, у зв'язку з певним обсягом повноважень, але він не належить до неї структурно як окрема структурна ланка органів виконавчої влади. Вимоги: 35 років, проживає 10 років перед днем виборів, володія держ мовою. Конституція України встановлює недоторканність Президента під час виконання ним своїх повноважень. Повноваження Президента закріплені в Конституції України: — повноваження в сфері законодавства;— повноваження щодо діяльності Верховної Ради; — повноваження, пов'язані із призначенням на посади й звільненням з посад деяких членів Кабінету Міністрів і інших посадових осіб;— установчі повноваження;— повноваження в сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки й оборони країни; — повноваження в галузі правосуддя;— повноваження, пов'язані з наданням громадянства України і його позбавленням, наданням пристановища в Україні;

— представницькі повноваження. Президент:  вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;  вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду і звільняє з посади за згодою ВР Генерального прокурора;  призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Нацбанку України;   призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;   вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;  призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;   призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;   призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;  зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;   скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;   вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;  має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;   припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією. Президент є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки й оборони України. Діяльність Президента забезпечує низка дорадчих, консультативних і допоміжних інституцій, які Президент України має право формувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом. Серед найважливіших — Рада національної безпеки й оборони України й Секретаріат Президента. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони, який вносить пропозиції Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони, координує і здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади в цій сфері у мирний час і в умовах воєнного або надзвичайного стану. Склад РНБО України формує Президент.  До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Через цей орган Президент може активно взаємодіяти на організаційному і функціональному рівнях з міністерствами «силових» відомств, що підсилює його роль у державному механізмі.  Секретаріат Президента України є постійно діючим органом і утворений Президентом для здійснення його повноважень. Загальне керівництво Секретаріатом здійснює Глава Секретаріату, який призначається та звільняється з посади Президентом України. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України.