1.Державне управління як система, що розвивається( рівні управління,принципи, функці, методи)

Принципи державного управління - це основоположні засади, керівні настанови, що визначають найважливіші правила, за якими управління здійснюється і організується.

Прийнято виділяти такі групи принципів державного управління:

1) соціально-політичні — демократизм, участь населення в управлінській діяльності держави (народність); рівноправність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність;

2)  організаційні принципи побудови апарату державного управління — галузевий, функціональний, територіальний;

3) організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління — нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, поділ управлінської праці; відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність.

Соціально-політичні принципи — це найзагальніші принципи державно-управлінської сфери. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі функціонуючі в державі управлінські структури. Багато з них міститься у Конституції України (вони дістали назву конституційних) та інших законодавчих актах.

Організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління застосовуються для визначення змісту діяльності конкретних управлінських структур. Додержання цих принципів дає змогу ефективніше використовувати потенціал державних службовців, персоналу науково-дослідних установ, технічних працівників.

Функції державного управління — це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави.

Управлінські функції органів державної влади — це юридично виражені управляючі впливи окремих органів державної влади, які вони мають право і зобов'язані здійснювати щодо певних об'єктів управління або компонентів певних структур.

Функції державного управління й управлінські функції органів державної влади у зв'язку зі специфікою їх параметрів поділяються на види. Так, за критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції державного управління поділяють на загальні й спеціальні.

Загальними є функції управління, які відображають сутнісні моменти державного управління, його об'єктивно необхідні взаємозв'язки і мають місце практично в будь-якій управлінській взаємодії органів державної влади з об'єктами управління. За характером і послідовністю дій до загальних функцій управління доцільно віднести такі: аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, робота з персоналом, облік, контроль.

Спеціальні функції управління відображають особливий зміст окремих впливів, зумовлений різноманітністю багатьох взаємодіючих в управлінні компонентів. Вони реалізуються, як правило, в окремих сферах, галузях або на ділянках державного управління і визначаються в основному запитами об'єктів управління (економічних, духовних тощо).

Залежно від спрямованості й місця впливу можна виділити внутрішні й зовнішні функції управління.

Внутрішні функції державного управління уособлюють управління всередині державної управлінської системи й зумовлені багаторівневою і різнокомпонентною побудовою держави як суб'єкта управління.

Методи державного управління — це різноманітні способи, засоби, прийоми безпосереднього впливу органів управління і їх посадових осіб на об'єкти управління з метою виконання поставлених перед ними завдань та функцій.

В основі всіх методів державного управління лежать два універсальних методи державної і суспільної діяльності — переконання і примус. Ці методи пронизують всі інші форми і методи управління. Переконання становить систему заходів виховного і заохочувального характеру, спрямованих на формування у об'єктів управління звички добровільно виконувати вимоги правових норм. До таких заходів належать роз'яснення, виховання, заохочення, критика тощо. Заходи державного примусу застосовуються тоді, коли вичерпано інші засоби впливу на відповідних суб'єктів.

Залежно від змісту впливу розрізняють адміністративні і економічні методи (прямого і непрямого впливу). Адміністративні методи виражаються в прийнятті рішень, обов'язкових для об'єкта управління, недотримання яких тягне адміністративну або дисциплінарну відповідальність. Економічні методи полягають у створенні таких умов для об'єктів управління, за яких вони самі вибирають належний варіант поведінки під впливом економічних (матеріальних) стимулів.

За ступенем впливу методи державного управління поділяються на регулювання, загальне керівництво і безпосереднє управління. Під регулюванням розуміється визначення загальної політики щодо відповідної галузі управління і її реалізація в нормативних актах, тобто мається на увазі правове регулювання. Загальне керівництво означає практичне втілення в життя державної політики шляхом планування і прогнозування розвитку, координації діяльності, здійснення контролю, надання допомоги тощо. Безпосереднє управління полягає в прямому і систематичному впливі на об'єкти управління відповідно до поставлених мети і завдань.