3.3. Напрями та шляхи забезпечення стабільності фінансового стану

Проведена оцінка фінансового стану ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока” показала ряд недоліків в фінансовому стані підприємства.

Недостатнім є коефіцієнт оборотності поточних активів.

Таким чином, для покращення оборотності поточних активів доцільно:

• скорочувати обсяги незавершеного виробництва на складі;

• скорочувати обсяги готової продукції на складі;

• скорочувати обсяги дебіторської заборгованості на кінець року;

• нарощувати валовий обсяг виробництва продукції;

• скорочувати засоби підприємства в запасах та витратах;

• зменшувати засоби у вигляді вільних залишків на рахунках в банках, в розрахунках та інших активах.

Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання, так, як Товариство має фінансові зобов’язання в розмірі 26 %, це кредиторська заборгованість, а грошові активи складають тільки 2,9 %.

Фінансові зобов’язання ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока” може зменшити за рахунок:

- зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу);

- зменшення рівня умовно-змінних витрат;

- продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями;

- відстрочення виплат дивідендів та відсотків.

Збільшити суму грошових активів Товариства можна за рахунок:

• рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, примусового стягнення);

• прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

• оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків);

• скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів.

Враховуючи проблеми фінансового стану підприємства в умовах сьогодення, а також необхідність стабілізації фінансової стійкості підприємства в умовах фінансової нестабільності, варто вжити таких заходів:

• усунення зовнішніх факторів банкрутства;

• удосконалення поточного календаря фінансового документа, у якому докладно відображається грошовий обіг підприємства;

• регулювання рівня незавершеного виробництва;

• переведення низько оборотних активів до високооборотних;

• вживання локальних заходів з поліпшення фінансового стану;

• забезпечення фінансового становища підприємства в середньостроковій перспективі, яке виявляється в стабільному надходженні виручки від реалізації в достатньому рівні ліквідності активів, підвищення рентабельності продукції, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття нових поточних зобов’язань;

• поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня, проведення енерго- і ресурсоощадних заходів;

- створення стабільної фінансової бази; забезпечення стійкого фінансового становища підприємств у довгостроковій перспективі, створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів, фінансової системи підприємства до несприятливого зовнішнього впливу.

Система заходів для підтримки економічної стабільності ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока ” повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;

- розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

- розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

• впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

• координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Матеріальні витрати займають 73,4 % в структурі витрат на виробництво продукції тому підприємству потрібно приділити велике значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Дане підприємство має доволі високу частку власного капіталу в пасивах – 73,7 %. Це, звичайно, позитивно впливає на рівень фінансової стійкості, проте підприємство втрачає можливість розширювати обсяги діяльності за рахунок збільшення частки позикових коштів та приросту рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового леверіджу.

Механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання, на даному підприємстві значна частина застарілого обладнання, яке можна продати без значної шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

РОЗДІЛ 4

Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

Студентка - Марущак С.А.

“ “___________ 2014р.

Консультант з розділу -

д.б.н., проф. Томілін Ю.А.

“ “___________ 2014р.

Миколаїв – 2014р.

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………...…..………

РОЗДІЛ 4.1. Охорона праці. Виробниче освітлення бухгалтерського відділу ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока”………………………………………………………….…

РОЗДІЛ 4.2. Безпека в надзвичайних ситуаціях. Критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості.

………………………………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…….........

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку цивілізації безпека людини та людства в цілому розглядається як основне питання. В Україні прийнято низку законів, спрямованих на забезпечення безпеки життя та діяльності людини, зокрема: Закон України «Про основи національної безпеки України» (№ 2411-VI/2411-17 від 01.07.2010 р.), Закон України «Про охорону праці» (№ 2694-XII від 14.10.1992 р.), «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (№ 1809-III вiд 08.06.2000), «Про пожежну безпеку» (№ 3745-XII вiд 17.12.1993  ), «Про правові засади цивільного захисту» (№ 1859-IV вiд 24.06.2004 ), «Про дорожній рух (№ 3353-XII вiд 30.06.1993 ), «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (№ 4004-XII вiд 24.02.1994), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (№ 39/95-ВР вiд 08.02.1995  ) та ін.

Одним із головних напрямів забезпечення безпеки населення України є належна освіта з проблем безпеки. Концепція ООН про “Сталий людський розвиток” стала основою для вирішення низки проблем щодо безпеки людини, зокрема розвитку освіти в даній галузі. Через те, що Україна заявила про підтримку Концепції ООН, прийнято Державну концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини» в Україні (затверджена Міністерством освіти і науки України 12.03.2001 р.), метою якої є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Виходячи з цього якісна розробка питань охорони праці та безпеки життя і діяльності людини у надзвичайних ситуаціях має бути повною мірою реалізована у дипломних і магістерських роботах (проектах).

Метою дослідження в даному розділі є дослідження факторів навколишнього середовища, що впливають на умови праці робітника,зокрема виробничого освітлення бухгалтерського відділу ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”, а також критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості.

РОЗДІЛ 1

Охорона праці. Виробниче освітлення бухгалтерського відділу ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції УкраїниВерховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Органiзацiя освiтленостi робочих мiсць відіграє велику роль у житті людини. Недостатнє та нерацiональне освiтлення веде до втомлення очей, розладу центральної нервової системи, зниженню розумової та фiзичної працездатностi, а у рядi випадкiв може бути причиною травматизму.

Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути відповідним нормі; рівномірним; не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку повинен відповідати зручному виконанню роботи.

Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним і суміщеним (освітлення називається суміщеним, коли в світлий час доби недостатнє за нормами природне освітлення доповнюють штучним).

Природне освітлення має велике гігієнічне значення, яке полягає в сильній тонізуючій дії на організм людини. Тривала відсутність природного (сонячного) світла гнітючого діє на психіку людини, сприяє розвитку почуття тривоги, знижує інтенсивність обміну речовин в організмі, послаблює реактивність організму, сприяє розвиткові короткозорості та втомлюваності. Тому санітарні норми передбачають обов'язкове природне освітлення усіх виробничих, адміністративних, побутових приміщень, без якого можна обійтись тільки у виняткових випадках (наприклад, на складах, які розміщуються в підвалах тощо).

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники. Штучне освітлення житлових приміщень тепер в основному проводиться електричними та люмінесцентними лампами. Недостатнє або неправильно обладнане штучне освітлення порушує функції ока, викликає стомлюваність, знижує працездатність.

Дане приміщення знаходиться в смт. Веселинове та належить до IV поясу світлового клімату. В кабінеті знаходиться з потрійними склопакетами 3 металопластикові вікна з рамами металопластикових вікон, які зорієнтовані за азимутом 46…135 град, розміри вікон: c×d = 1,4×1,6 (м). Наявні сонцезахисні пристрої – вертикальні внутрішні жалюзі. Стеля підвісна світло-сірого кольору, стіни гладкі кольору білої слонової кості, підлога встелена лінолеумом бежевого кольору. В приміщені виконується зорова робота, яка має V розряд.

Розміри кабінету становлять: α×b×H = 6×5×2 (м). Вікна затіняє будівля висотою 4 м., її відстань до вікон D = 12 м.

Геометрія приміщення, дані щодо розташування робочого місця, що необхідні для виконання розрахункової роботи наведено на рис. 1.1 – 1.3.

Рис. 1.1. Геометрія кабінету бухгалтерського відділу ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”

Основні розміри розрахункового приміщення: а = 6 м., b = 5 м., Н = 2 м., d = 1,6 м., c = 1,4 м.

Рис. 1.2. Розташування робочої поверхні в кабінеті бухгалтерського відділу ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”

(h = 2,10 м., l = 5 м)

Рис. 1.3. Розташування протилежної будівлі ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”

( D= 12 м., H’= 4 м.)

Виконаємо перевірочний розрахунок природного освітлення ПАТ

“ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ”

2.1. Нормативне значення коефіцієнта природного освітлення для IV поясу світлового клімату , %

Визначається відповідно до СНиП II - 4 - 79 [1, табл. 3.1]. Для зорових робіт середньої точності при найменшому розмірі об'єкта розпізнавання 0,5-1 мм при боковому освітленні (так званий V розряд зорової роботи)

,

2.2. Коефіцієнт світлового клімату m.

Для Миколаївської області, що належить до IV поясу світлового клімату відповідно до рекомендацій [2]:

m = 0,9

2.3. Коефіцієнт сонячності клімату с.

Для світлових отворів (вікон) в зовнішніх стінах будівель, розташованих у IV поясі світлового клімату та зорієнтованих по азимуту в діапазоні 46…135 градусів відповідно до рекомендацій [1, табл. 3.3]

с = 0,75.

2.4. Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення для розрахункових умов , %:

= ·m·c = 1·0,9·0,75 = 0,675 %

2.5. Коефіцієнт запасу, що використовується при розрахунку природного освітлення k .

Відповідно до рекомендацій [2]

k = 1,3…1,5

Прийнято k = 1,4.

2.6. Відношення довжини приміщення а до його ширини b, а/b:

а / b = 6 / 5 = 1,20

2.7. Відношення ширини приміщення b до відстані від верхньої кромки вікна до робочої поверхні h, b/h:

b / h= 5 / 2,10 = 2,38

2.8. Світлова характеристика вікна ŋ_в.

Визначається відповідно до рекомендації [2, табл. 3.4] ŋ_в = f (a/b, b/h) при a/b= 1,20 і b/h= 2,38

ŋ_в = 16.

2.9. Коефіцієнт світлопропускання матеріалу τ _1.

Визначається згідно рекомендаціям [2, табл. 3.6] відповідно до потрійного склопакетного металопластикового вікна:

τ ₁= 0,82.

2.10. Коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконні рамі τ ₂

Визначається згідно рекомендацій [2, табл. 3.6] для рам металопластикових вікон.

τ ₂ = 0,76.

2.11. Коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях τ ₃ .

При боковому освітленні згідно рекомендацій [2]:

τ ₃ = 1.

2.12. Коефіцієнт, що визначає втрату світла у сонцезахисних конструкціях τ_4.

Для вертикальних внутрішніх жалюзей з рекомендації [2]:

τ ₄ = 0,75.

2.13. Загальний коефіцієнт світлопропускання τ _заг

τ _заг= τ ₁·τ ₂·τ ₃·τ ₄= 0,82*0,76*1*0,75= 0,4674

2.14. Коефіцієнт відбиття внутрішніх поверхонь кабінету фінансового відділу : стелі _стелі, стін _стін, підлоги _{підлоги}, %.

Дані показники визначаються відповідно до [2, табл. 3.8-3.10] для:

• Підвісної стелі світло-сірого кольору = 53%;

• для гладких стін кольору біла слонова кістка - = 79%;

• для підлоги = 10…40%. Прийнято для лінолеуму бежевого кольору = 38%.

2.15. Площі внутрішніх поверхонь: стелі S_стелі, стін S_стін, підлоги S_{підлоги}, м²

S_стелі = a·b = 6*5 = 30 м²

S_стін = 2* (a+b)* H = 2· (6+5) · 2= 44 м²

S_{підлоги} = 42 м².

2.16. Середнє значення коефіцієнта відбиття _сер.

2.17. Співвідношення, що характеризують геометрію приміщення a/b, b/h, l/b

a / b = 1,20

b / h = 2,38

l / b =5/5= 1,0.

2.18. Коефіцієнт, що враховує підсилення коефіцієнта природного освітлення за рахунок світла, що відбивається від внутрішніх поверхонь приміщення r_1.

Відповідно до рекомендацій [1, табл. 3.7] r₁ = f( _сер, a/b, b/h, l/b). При _сер = 0,57, a/b =1,20, b/h = 2,38, l/b = 1,0.

r₁= 1,5.

2.19. Відношення відстані до протилежної будівлі D до висоти карнизу протилежної будівлі над підвіконням H’, D/H^’:

D / H’= 12/ 4 = 3,0.

2.20. Коефіцієнт, що враховує вплив протилежної будівлі на освітленість у кабінеті фінансового відділу, k_буд .

Відповідно до [1, табл. 3.5] k_буд = f(D/H’). При D/H’ = 3,0

k_буд = 1,14

2.21. Площа вікон, що необхідна для забезпечення нормованого коефіцієнта освітлення у розрахунковому приміщенні , м²:

м²

В кабінеті бухгалтерського відділу розташовано 3 вікна розмірами d × c = 1,4 × 1,6= 2,2м, їх загальна площа складає S _заг= 6,6 м².

Таким чином передбаченої кількості вікон (їх площі) вистачає для забезпечення вимог санітарних норм щодо природного освітлення виробничого приміщення для якого розробляються окремі заходи з охорони праці.

Штучне освітлення застосовується при роботі в темний час доби і вдень, коли не вдається забезпечити нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (похмура погода, короткий світловий день). Освітлення, при якому недостатнє по нормах природне освітлення доповнюється штучним, називається змішаним освітленням.

Здійснимо розрахунок загального рівномірного освітлення виробничого приміщення люмінесцентними лампами методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Нижче наведено розрахункову схему (рис. 1.4.) та вихідні дані для названого розрахунку.

Рис. 1.4. Розташування робочої поверхні та освітлення

Розрахунок штучного освітлення виконуємо в такій послідовності:

3.1. Висота світильника над підлогою h₀, м.

h₀ = Н- h_c = 6 – 0 = 6 м.

Використовуються світильники, висота підвісу яких складає 0 м.

3.2. Висота світильника над робочою поверхнею h',м:

h' = h₀ – h_р = 6– 0,8 = 5,2м.

3.3. Показник приміщення i.

3.4. Коефіцієнт використання світлового потоку ŋ.

Відповідно до даних [2, табл. 3.26] ŋ = f(ί, ρ_стін, ρ_стелі). При ί = 0,52 , ρ_стін = 79%, ρ_стелі = 53%.

ŋ = 25%

3.5. Нормативне значення освітленості для зорових робіт малої точності (V розряд) Е, лк.

Згідно з даними [1, табл. 3.1].

Е = 300 лк

3.6. Коефіцієнт нерівномірності освітлення Z для люмінесцентних ламп.

Відповідно до даних [1].

Z = 1,1

3.7. Коефіцієнт запасу, що використовується при розрахунку штучного освітлення . Приймається за даними [1, табл. 3.24] для громадських та житлових будівель.

= 1,5.

3.8. Світловий потік однієї лампи Фл, лм.

Згідно з даними [2, табл. 3.27] для ламп типу ЛБ 40.

Фл = 3200 лм.

3.9. Необхідна кількість світильників у кабінеті фінансового відділу. При кількості ламп в одному світильнику n = 4.

Отже, в кабінеті повинні бути встановлені 6 світильників, кожна з чотирьох ламп і загальною кількістю 24 лампи.

РОЗДІЛ 2

Безпека в надзвичайних ситуаціях. Критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості.

В сучасних умовах розвиток будь-якої економіки в значній мірі залежить від показників використання основних фондів. Значну роль при цьому відіграють показники стану (коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності,коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів). Зарубіжний досвід провідних компаній свідчить, що вкладання коштів в модернізацію та заміну основних фондів – необхідна умова зростання конкурентоспроможності підприємства та забезпечення якості продукції.

На початку XXI століття зношеність основних фондів на вітчизняних підприємствах досягла критичного рівня 80-90%. Згідно з підрахунками вчених, за останні 10 років кількість виробничих аварій зросла майже в 12 разів, що є наслідком застарілої техніки, що вже не відповідає світовим стандартам. Рівень зносу основних фондів на окремих підприємствах України.

Наслідком такого високого рівня матеріального та морального зносу основних фондів в Україні є :

– неможливість подальшого нарощування економічних та соціальних показників розвитку країни;

– зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

– підвищення технологічних та екологічних ризиків;

– збільшення енергоємності та матеріалоємності виробництва;

– поглиблення соціальних проблем.

Стан оновлення основних фондів в Україні є вкрай незадовільним. На

даний момент обсяги основних фондів, які вибувають з використання внаслідок їх морального та фізичного зносу, перевищують обсяги нових основних фондів, що вводяться в експлуатацію майже в 7 разів. Вчені підрахували, що для капітального ремонту основних фондів Україні потрібно як мінімум 600 млрд. грн. (120 млрд. дол.), а для їх повного оновлення – в декілька десятки разів більше.

В Україні є нестача вільних фінансових ресурсів. За словами провідних

українських аналітиків вирішити дану проблему самостійно наша держава

поки що не спроможна, тому потрібно шукати інші шляхи.

Одним із найефективніших методів оновлення основних фондів країни є залучення іноземних інвестицій. На даному етапі інвестиційна ситуація в Україні характеризується двома аспектами. З одного боку, спостерігаються позитивні тенденції: обсяг інвестицій поступово зростає. Так, наприклад, інвестування в основні фонди у 2012 році збільшився на 4,5% порівняно з 2011 роком. Однак не можна не згадати того факту, що Україна все ще знаходиться в переліку країн, які мають найнижчу інвестиційну привабливість. Українська економіка щонайменше на 50% характеризується як "тіньова" Тому зарубіжні інвестори побоюються вкладати свої кошти в основні фонди українських підприємств.

Світова практика довела, що дієвим інвестиційним механізмом є також

лізинг як частина ринку commercіal fіnance, а саме його середньостроковою і

довгостроковою складовою. У країнах з розвиненою ринковою економікою його частина в інвестиціях в основні фонди становить приблизно 30%, в той час як в Україні – лише 2,7%. У країнах Східної Європи, які демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща), співвідношення річного обсягу лізингу та ВВП складає 2-5% (в Україні – 0,63%) при потенційному попиті на послуги лізингу щонайменше 85 млрд. грн. Причини, які гальмують розвиток лізингу в Україні:

– недосконала законодавча база;

– несприятливий інвестиційних клімат в країні;

– висока корупція та низька кваліфікація кадрів у сфері лізингу;

– низький рівень довіри до лізингу з боку керівників підприємств.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша - збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів

При цьому треба відзначиш дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнті/ змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично > не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше - всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

ВИСНОВКИ

1. Соціальне значення охорони праці полягає в зростанні ефективності суспільного виробництва яке досягається шляхом безперервного досконалення і поліпшення умов праці, підвищення її безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності.

2. Економічне значення охорони праці визначається ефективними заходами щодо поліпшення умов охорони праці, підвищення її безпеки, оцінюється результатами соціальних показників за рахунок впровадження заходів поліпшення умов праці. 

3. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними,а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація завдяки цьому повноцінної роботи.

4. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гогіташвілі Г. Г. Системи управління охороною праці.- Л.: Афіша, 2002. - 320 с.

2. Закон України “Про охорону праці”/Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49.

3. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці: Підручник ./ В.Ц. Жидецький , В.С.Джигирей,О.В.Мельников. - 5-те вид., перероб і доп. - Л.: Афіша, 2001. - 350 с.

4. Загальна документація, що регулює організаційні функції з охорони праці при створенні підприємства та в процесі його діяльності / Охорона праці. — 2006.- № 1.- с. -18.

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: [Навч. посібник.] / Г.Т. Завіновська. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

6.Васильков В. Г. Організація виробництва: [Навч. посібник.] / В.Г. Васильков. - К.: КНЕУ, 2003. - 524 с.

7.Онищенко В. О. Організація виробництва: [Навч. посібник.] / В.О. Онищенко. - К.: Ліб- ро, 2003. - 336 с.

8.Осовська Г. В. Організаційні структури управління підприємствами / Г.В. Осовська. Вісник Житомирський державний технологічний університет. - Житомир: ЖДТУ, 2002. - № 20. - с. 343.

9.Горфинкелъ В. Я. Экономика предприятия: [Учебник.] / В.Я. Горфинкель. 3-є изд. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 742 с.

10. Гринъова В. М. Державне регулювання економіки. / В.М. Гриньова. - Харків: Вид. дім «ІНЖЕК», 2004. - 756 с.

ВИСНОВКИ

В роботі виявлено тенденції зміни фінансового стану підприємства, розроблено шляхи забезпечення його стабільності та отримано такі висновки:

1. Основною метою оцінки фінансового стану є оцінка реального фінансового стану підприємства і порівняння отриманих результатів з результатами попередніх періодів і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Результати такого оцінки потрібні передусім власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам. 

2. Основні завдання оцінки фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за період, підготовка рекомендацій по підвищенню фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників.  3. Оцінка ділової активності показує, що підприємство не має стабільної фінансової політики, динаміка показника оборотності поточних активів не відзначалася тенденцією зростання що свідчить про нераціональне використання оборотного капіталу підприємства. Періоди погашення дебіторської та кредиторської заборгованості не мають зменшення в динаміці,

а тому підприємству слід приділити нагальну увагу для їх скорочення.

4. На підприємстві протягом 2011- 2013 років значення коефіцієнта загальної ліквідності значно перевищує 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам, показник коефіцієнта швидкої ліквідності вище 0,6 та показує надійні платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами, коефіцієнт абсолютної ліквідності теоретично незначно нижчий свого значення, а тому не вважається що підприємство не здатне погасити свої борги.

5. За показниками розрахунків Z- показника Альтмана для ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока” імовірність банкрутства дуже низька.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаренкова Г.М.Фінанси підприємств.: навчальний посібник[для самост. вивч. дисципліни ] / Г.М. Азаренкова, Г.М. Журавель, Р.М. Михайленко. – 3 – тє вид., випр. І доп. – К.: Знання – Прес, 2009 – 299 с.

2. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств.[Навч.посіб.] / О.С.Філімоненков.– 2 – ге вид., переробл. і допов. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.

3. Крючко Л.С. Оцінка фінансового стану підприємства – сутність та необхідність.[ Монографія ] / Л.С.Крючко. – Київ: КНЕУ, 2012. – 35 с.

4. Власова Н.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. / Н.О Власова, О.А.Круглова, Л.І.Безгінова. - К: ЦУЛ, 2007. – 271 с.

5. Лігоненко Л.О.Фінанси підприємства: Підручник: / Л.О. Лігоненко, Н.М. Гуляєва, Н.А .Гринюк .- К. КНЕУ, 2007. – 491с.

6. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств:[ навч. посіб.] / О.О. Непочатенко. - К.: ЦУЛ, 2011. – 328 с.

7. Шило В.П. Фінанси підприємств. Теоретично-практичний посібник /В.П. Шило, С.Б. Ільїна, С.С. Доровська, В.В. Барабанова. – Київ: ВД Професіонал, 2006. – 288 с.

8. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк. - К.: КНЕУ, 2008. – 552 с.

9. Гриньва В.М. Фінанси підприємств: [Навч. посіб.] – 2 – ге вид., перероб. і доп./ В.М. Гриньва, В.О. Коюда. – К. Знання – Прес, 2004 – 424 с.

10. Демчук Н.І. Теоретичні засади оцінки фінансового стану підприємства. Фінанси України. / Н.І. Демчук, Ю. Нікоза, 2009. - № 9. 219 с.

11. Онисько С.М.Фінанси підприємств. Магнолія Плюс. 2 – ге видання. / С.М. Онисько, П.М. Марич, 2006. – 367 с.

12. Аранчій В.І. Фінанси підприємств: [Навчальний посібник.] / В.І. Аранчій – К.: Вид. Дім Професіоналів, 2004. – 304с.

13. Фінанси підприємств. / [ Партик Г.О., Білецько Н.П., Тимочук М.Р., Ширик О.С. ]. - Л.: ЛБІ НБУ, 2005. – 112 с.

14. Кравчук О.М..Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва: [навч.посіб.] / О.М. Кравчук, В. П. Лещук. – К.: ЦУЛ, 2010. – 504 с.

15. Сохацька О.М. Фінансовий інжиніринг:[ навч. посіб. ] / О.М. Сохацька. – К.: Кондор, 2011. – 660 с.

16. Лайко П.А. Фінанси підприємств. / П.А. Лайко, М.В. Мних. – К.: Знання, 2004. – 428 с.

17. Рудюк Л.В. Фінанси підприємств. / Л.В. Рудюк - К.: Університет Україна, 2005. - 226 с.

18. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств / М.Д. Білик. Фінанси України: 2003. – № 12. – с. 24 – 37

19. Вітлінський В.В. Кількісна оцінка ділової активності підприємства / В.В. Вітлінський. Фінанси України, 2003. - № 11. – с.16 – 24

20. Єпіфанов А.О. Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник./ А.О. Єпіфанов, В.П. Москаленко, О.В. Шипунова. – Вид. 4 - те, доповнене. – Львів: Афіша, 2005. – 350 с.

21. Жидецький В.У.Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник. / В.У. Жидецький, В.С. Джигерей, О.В. Мельников. – Вид. 4 – те, доповнене. – Львів: Афіша, 2005. – 275 с.

22. Іонін Є.Є. Розв’язання питань методологічного обгрунтування понять “ платоспроможність” і “ ліквідність “ / Є.Є. Іонін. Актуальні проблеми економіки, 2006. - № 6. – с. 31 – 37

23. Котляр Л.М. Аналіз фінансового стану підприємства. / Л.М. Котляр. Фінанси України, 2005. - № 5. - с. 99 - 103

24. Крайник О.П. Фінансовий менеджмент. / О.П. Крайник О.П., З.В. Клепкова. – Львів: ” Інтелект Дакор”, 2005. – 175с.

25. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства:[ Навч. посіб.] / В.О. Мец. – К.: Вища шк., 2003 – 278 с.

26. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз.[ Навчальний посібник.] / Н.В. Тарасенко. – 3 – тє видання, перероблене. – Львів: ”Новий Світ - 2000 ”, 2004. – 344 с.

27.Цигилик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. / І.І. Цигилик І.І., С.О. Кропельницька С.О., О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004. – 123 с.

28. Чигринська О.С.Теорія економічного аналізу: [ Навч. посіб.] /О.С. Чигринська, Т.М. Власюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 232 с.

29. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: [Навч. посіб.] / Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с.

30.Фінанси: Навч. посіб. / [ Загорський В.С., Вовчак О.Д., Благун І.Г., Чуй І.Р. ].2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 247 с.

31. Біла, О. Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємства / О.Г. Біла.- Фінанси України, 2007. - № 4. - с. 118

32. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: [Навчальний посібник.] / А.Б. Горчаров. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.

33. Клементьева А.Ю. Системный аспект прогнозирования финансового состояния предприятия // [Труды 4-ой международной конференции студентов и молодых ученных «Управление развитием социально-экономических систем: глобализация, предпринимательство, устойчивый экономический рост».] Часть 1. / А.Ю. Клементьева. – Донецк: ДонНУ, 2003. c.110

34. Бланки А. Финансовый менеджмент: [Учебный курс.] / А. Бланки - К.: Ника-центр, Эльга, 2002. - 528 с.

35. Бойчик I. М. Економіка підприємства:[ Навч. посібник.] / І.М. Бойчик. - К.: Атіка, 2004- 480 с.

36. Васильков В. Г. Організація виробництва: [Навч. посібник.] / В.Г. Васильков. - К.: КНЕУ, 2003. - 524 с.

37. Волков О. И. Экономика предприятия:[ Курс лекций.] / О.И. Волков, В.К. Скляренко. - М., 2003. – 441 с.

38. Воронцовский А. В. Управление рисками: [Учеб. пособие.] / А.В. Воронцовський. - Спб., 2004.- 142 с.

39. Горфинкелъ В. Я. Экономика предприятия: [Учебник.] / В.Я. Горфинкель. 3-є изд. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 742 с.

40. Гринъова В. М. Державне регулювання економіки. / В.М. Гриньова. - Харків: Вид. дім «ІНЖЕК», 2004. - 756 с.

41. Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві. / А.В. Гриньов. - Харків: Вид. дім «ІНЖЕК», 2004. -329 с.

42. Економіка виробничого підприємства:[Навч. посібник.] / [За ред. И. М. Петровича]. - 2-ге вид., пер. та доп. - К, 2002.

43. Економіка підприємства: [Навч. посібник.] / [ За ред. А. В. Шегди]. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

44. Завіновська Г.Т. Економіка праці: [Навч. посібник.] / Г.Т. Завіновська. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

45. Зайчев Н. Л. Экономика промышленного предприятия: [Учебник.] - 4- е изд., пер. и доп. / Н.Л. Зайчев. - М., 2002.- 205 с.

46. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність:[ Навч. посібник.] / Т.В. Майорова. - К.: ЦУЛ, 2003.- 376 с.

47. Онищенко В. О. Організація виробництва: [Навч. посібник.] / В.О. Онищенко. - К.: Ліб- ро, 2003. - 336 с.

48. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства:[ Підручник.] / О.О. Орлов. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

49. Осовська Г. В. Організаційні структури управління підприємствами / Г.В. Осовська. Вісник Житомирський державний технологічний університет. - Житомир: ЖДТУ, 2002. - № 20. - с. 343.

50. Пастухова В. В. Стратегічне управління підприємства:[ Моногр.] / В.В. Пастухова. - К., 2003.с. 220

51. Планування діяльності підприємства:[ Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.] / [Белов М. А., Євдокимова Н. М., Москалюк В. Є. та ін.; за заг. ред. Москалика В. Є.] - К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.

52. Тарасюк Г. М. Планування діяльності підприємства:[Навч. посібник] / Г.М. Тарасюк., Л.І. Шваб. - Житомир: ЖДТУ, 2003. - 580 с.

53. Цал-Цалко Ю. С. Економіка підприємства: [Навч. посібник.] / Ю.С. Цал – Цалко., Б.І. Холод. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 388 с.

54. Шваб Л. І. Економіка підприємства: [Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів] - 2-е вид. / Л.І. Шваб. - К.: Каравела, 2005. - 568 с.