3.1. Прогнозування фінансового стану суб'єкта господарювання
Розробка прогнозних моделей фінансового стану підприємства необхідна для вироблення генеральної фінансової стратегії на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, оцінювання його можливостей у перспективі[37,c.44].
Значення прогнозної оцінки фінансового стану полягає в тому, що вона дозволяє завчасно оцінити фінансову ситуацію з позиції її відповідності стратегії розвитку підприємства з урахуванням зміни внутрішніх і зовнішніх умов його функціонування. В основі побудови прогнозної моделі лежить прогноз обсягу продажів і необхідного обсягу ресурсів.
Зазвичай виділяють чотири методи прогнозування фінансового стану суб'єкта господарювання:
- екстраполяція;
- метод термінів оборотності;
- метод бюджетування;
- метод попередніх (прогнозних) балансів[38,c.98].
Мета фінансового прогнозування передбачити очікувані негативні зміни основних показників фінансового стану: ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, визначити ризик банкрутства.
Прогноз фінансового стану підприємства дає можливість передбачити надійність і фінансову стійкість підприємства або навпаки, його можливе банкрутство.
Іншим підходом до прогнозування фінансового стану, діагностики банкрутства підприємства є оцінка та прогнозування так званої незадовільної структури балансу.
Кінцеві висновки про структуру балансу підприємства і стан його платоспроможності можна зробити на основі співставлення значень коефіцієнта поточної ліквідності та коефіцієнта забезпечення власними оборотними коштами з нормативними.
Якщо значення цих коефіцієнтів відповідає нормативному або перевищує його,то структура балансу визнається задовільною, a підприємство платоспроможним при умові, що в найближчі 3 місяці немає загрози банкрутства, тобто коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1[51, c.88].
Для складання прогнозного балансу використовують систему планових розрахунків усіх показників діяльності підприємства, a також динаміку співвідношень окремих статей балансу, зокрема поточних активів та поточних пасивів (короткострокових зобовязань). Співвідношення саме цих статей балансу і визначає поточну платоспроможність підприємства, його фінансову стійкість. До формування чинників платоспроможності підприємства відносять випередження темпів збільшення поточних активів в порівнянні з темпами збільшення короткострок’вих зобов’язань або ж скорочення обсягів короткострокових зобовязань.
У свою чергу, специфіка управління процесом оцінки ймовірності оголошення підприємства банкрутом на основі формалізованих методів свідчить, що останні є частковими випадками комплексного фінансового аналізу.
Прогнозування можливості банкрутства підприємства на підставі моделі Е.Альтмана.
Автор даної моделі - Едгар Альтман, який у 1968 році провів мультиплікативний дискримінантний аналіз, за допомогою якого розділив підприємства на потенційних банкрутів і небанкрутів. При побудові індексу Альтман обстежував 66 підприємств, з яких половина збанкрутувала, а половина працювало успішно. Загалом модель Альтмана має такий вигляд:
Z=1,2*XI + 1,4 *Х2 + 3,3 *ХЗ + 0,6 *Х4 +1,0 *Х5, (3.1)
XI = робочий капітал / загальна вартість активів,
Х2 = чистий прибуток/ загальна вартість активів,
ХЗ = чистий дохід / загальна вартість активів,
Х4 = власний капітал / сума заборгованості,
Х5 = Обсяг продажу / загальна вартість активів.
Практичні дослідження щодо вибіркової сукупності підприємств свідчать про те, що коли розрахункове значення Z - показника нижче критичної величини 2,675, то підприємство - об'єкт дослідження, практично, є банкрутом. Достовірність даної моделі за окремими джерелами оцінюється на рівні 95%.
Результати численних розрахунків Z-показника Альта мана свідчать про те, що його розрахункові значення можуть перебувати в проміжку [- 14;+22]. Поряд з цим аналіз емпіричних даних щодо помилкових класифікацій, установлених відносно критичної величини, дає змогу ідентифікувати явище діхотопії. Воно полягає у тому, що будь-яке підприємство, розрахункове значення Z-показника для якого менше 1,81, на практиці виявлялося банкрутом, тоді як підприємства із розрахунковим значенням Z-показника більше 2,99 не є банкрутами. Проміжок від 1,81 до 2,99 відповідає зоні невизначеності, оскільки достовірність інтерпретації результатів моделі є проблематичною через високу частоту помилкових класифікацій імовірності банкрутства підприємства - об'єкта дослідження[52, c.464].
Загалом інтерпретація результатів розрахунку Z-показника відповідно до моделі Альтмана здійснюється за такою матрицею (табл. 3.5):
Таблиця 3.1
Ймовірність банкрутства згідно із значенням Z-показника
Значення Z-показника |
Z< 1,81 |
2,77<Z<1,81 |
2,99<Z<2,77 |
Z <2,99 |
Імовірність банкрутства |
дуже висока |
Висока |
можлива |
дуже низька |
Таблиця 3.2
Розрахунок Z-показника Альтмана, на кінець року
Показник |
2011р. |
2012р. |
2013 р. |
XI |
0,185 |
0,009 |
0,338 |
Х2 |
0,034 |
- 0,199 |
0,203 |
ХЗ |
0,084 |
-0,136 |
0,213 |
Х4 |
1,225 |
1,836 |
2,798 |
Х5 |
0,681 |
0,124 |
0,179 |
Z -показник |
5,291 |
5,196 |
3,769 |
Отже, згідно зі значеннями Z-показника розрахованого згідно показників підприємства за період 2011 – 2013 років при обрахованих значеннях імовірність банкрутства дуже низька.
Згідно з методичними рекомендаціями „Щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства" Міністерства економіки України від 17.01.2001 з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.
Коефіцієнт Бівера розраховується, як сума чистиого прибутку і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:
(3.14)
Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.
Розрахунок коефіцієнта Бівера для підприємства в період з 2011 по 2013 роки приведений у табл. 3.6.
Таблиця 3.6
Розрахунок коефіцієнта Бівера
Показник |
Рік |
||
2011 |
2012 |
2013 |
|
Чистий прибуток |
577 |
-2599 |
3232 |
Амортизація |
480 |
483 |
491 |
Довгострокові зобов'язання |
0 |
0 |
0 |
Поточні зобов'язання |
7448 |
4596 |
7172 |
Коефіцієнт Бівера |
0,14 |
-0,67 |
0,52 |
Отже, можна зробити висновок, що підприємство має незадовільну структуру балансу, так як протягом двох 2011- 2012 років коефіцієнт Бівера не перевищував 0,2. Тобто на розвиток виробництва направляється недостатня частка прибутку. Проте в 2013 році позитивна тенденція зростання цього показника у динаміці, тому при збереженні цієї тенденції обсяги чистого прибутку будуть зростати і, відповідно, буде зростати частка прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва.
Результати прогнозування показали, що у підприємства намічається позитивна тенденція щодо покращення фінансового стану. Проте залишаються і певні недоліки, тому необхідно розробити ряд заходів для удосконалення фінансового стану дотримуючись яких підприємство значно покращить свої показники діяльності.
Важливими напрямками для ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока ” у процесі управління фінансами є:
мобілізація коштів інших власників для покриття витрат на підприємстві на основі ґрунтовного аналізу попиту фінансових ресурсів;
визначення обсягу та джерел фінансових ресурсів;
процес виробництва, придбання МТР, потреба в засобах, оборотних коштах, виробничих запасах та інше;
сфера фінансового забезпечення капітальних вкладень і технічне переобладнання, реконструкція та розширення підприємств;
забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу;
забезпечення виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями, дотриманням встановлених строків платежів з кожного виду податків та інших внесків;
сфера формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.