1.3. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);

• звіту про фінансові результати (форма № 2);

• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

• звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Баланс (форма №1) складається з активу і пасиву, і свідчить про розподіл на активи і пасиви та фінансування активів за допомогою власного і притягнутого капіталу на дату балансу. Інформація використовується для оцінки структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності і платоспро-можності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позичках, оцінки і прогнозування змін в економічних ресурсах; Звіт про фінансові результати (форма№2) відображає доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Інформація використовується для оцінки і прогнозування діяльності підприємства, структури доходів і витрат; Звіт про рух грошових коштів (форма №3) відображає генерування і використання коштів протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; Звіт про власний капітал (форма №4) відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування змін власного капіталу; Примітки до звітів включають додатковий аналіз статей звітності. Інформація використовується для оцінки і прогнозування облікової політики, ризиків, діяльності підрозділів підприємства; дані статистичної звітності й оперативні дані (наприклад: звіт керівників підприємства, звіт аудитора, звертання ради директорів до акціонерів) [12, c.134].

Інформацію, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю.

Відповідно до чинного законо­давства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансової оцінки є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

- прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики[47, c.198].

Фінансова оцінка - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефек­тивність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів і прибутків підприємства[53, c.305].

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі оцінки звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Метою представлення підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є, насамперед, одержання додаткових ресурсів на фінансових ринках. Таким чином, від того, що представлено у фінансовій звітності, залежить майбутнє підприємства. Відповідальність за забезпечення ефективного зв'язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Тому для них фінансова звітність важлива і тому, що вони повинні знати, яку інформацію отримають зовнішні користувачі, і як вона вплине на прийняті ними рішення. Це не виходить, що менеджери не мають у своєму розпорядженні додаткової внутрішньої інформації про діяльність підприємства, на відміну від зовнішніх користувачів, для яких фінансова звітність у багатьох випадках є основним джерелом інформації. Але, оскільки рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов приймаються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники знаходяться в центрі уваги фінансового аналітика і є завершальною точкою в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансове становище підприємства.

Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності виділяються дві групи: користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності компанії, і користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться: власники підприємства (нинішні і потенційні); кредитори (нинішні і потенційні); постачальники і покупці; держава.

Друга група користувачів зовнішньої фінансової звітності — „це ті юридичні і фізичні особи, кому вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів" [25]. У цю групу входять: аудиторські служби; консультанти по фінансових питаннях; державні органи; законодавчі

органи; юристи; преса й інформаційні агентства; торгово-виробничі асоціації; профспілки.

Складання фінансової звітності в умовах ринку засновано на ряді принципів, що і роблять її досить ефективним інструментом фінансового управління.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарсь­ких проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні- зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів[54, c.489].

Стандартизація бухгалтерського обліку- це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі-П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

• мету фінансових звітів;

• їх склад;

• звітний період;

• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї належать:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Новий склад звітності відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективну оцінку діяльності підприємства.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст установлені П(С)БО -5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

• існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена [8, c. 422].

В умовах ринкової економіки фінансова звітність є основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансової оцінки. Будь-яке підприємство змушене шукати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідні фінансові результати. З цією метою воно вивчає ринкову кон'юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників і покупців, установлює ціни тощо. При цьому підприємство вступає в конкурентну боротьбу не тільки за покупців і ринки збуту, але і за кредитні ресурси комерційних банків, а також за кошти інших потенційних інвесторів.

Крім того, фінансова звітність є сполучною ланкою між підприємством і його зовнішнім середовищем. Метою представлення підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є, насамперед, одержання додаткових ресурсів на фінансових ринках. Таким чином, від того, що представлено у фінансовій звітності, залежить майбутнє підприємства [16, c.275].

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство „ Веселинівський завод сухого знежи-реного молока зареєстроване в 2011 році та є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Веселинівський завод сухого знежиреного молока”. Товариство є юридичною особою, зареєстроване за адресою Миколаївська область, Веселинівський район, смт. Веселинове, вул. Будівельників , 30. “Веселинівський завод сухого знежиреного молока” заснований в грудні 1971 року, статус державного підприємства мав до 1987 року,в 1987 році перетворене в орендне підприємство, 1996 року в акціонерне товариство. Основним виробництвом є вироблення сухого молока, на підприємстві є цех по виробництву вершкового масла. Виробнича потужність заводу – 100 тонн сировини на добу. Продукція заводу занесена до реєстру “Кращі товари України”. Предметом діяльності Товариства є: - закупівля молока у сільськогосподарських підприємств та населення; - переробка молока та виробництво різноманітних молокопродуктів; - виробництво сухого знежиреного молока. Виробники молочної продукції які є конкурентами та ринку збуту Фірма “ Лакталіс “, Фірма “ Ласуня “ Статутний капітал Товариства становить 40200 гривень який поділено на 134000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,30 гривень кожна. Емісія акцій Товариства здійснюється шляхом відкритого або закритого розміщення, як емітент продає свої акції на первинному ринку цінних паперів самостійно або через андеррайтерів при цьому укладаючи з покупцем або покупцями договори купівлі – продажу акцій. Кожною простою акцією Товариства її власнику – акціонеру надаються права на: Участь в управлінні товариством; отримання дивідендів; отримання в разі ліквідації Товариства частини його майна або його вартості. За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства: - виплачуються дивіденди; - створюється та поповнюється резервний фонд; - накопичується нерозподілений прибуток; - здійснюється покриття збитків. Органами управління Товариства є: - Загальні збори акціонерів; - Наглядова рада; - Виконавчий орган – Генеральний директор. Органом контролю Товариства є Ревізійна комісія. Опис облікової політики: організація бухгалтерського обліку, а також складання фінансової звітності здійснюються відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР, Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. До основних завдань бухгалтерії відносять: організація обліку фінансово-господарської діяльності підприємства з урахуванням особливостей діяльності підприємства та технології обробки облікових даних; контроль за правильним використанням грошових та матеріальних цінностей підприємства, збереженням власності підприємства, своєчасністю господарських розрахунків. Основні функції бухгалтерії: розробка наказу про облікову політику підприємства, внесення змін до обраної облікової політики, внесення пропозицій щодо вибору форми бухгалтерському обліку, виходячи зі структури й особливостей діяльності підприємства; організація повного обліку основних засобів, сировини, матеріалів, палива, готової продукції, коштів та інших товарно-матеріальних цінностей підприємства, витрат виробництва та обігу, виконання кошторисів витрат згідно з вимогами законодавства та національних стандартів; формування та своєчасне надання повної і достовірної бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, його майновий стан, прибутки і витрати; складання податкової, фінансової та статистичної звітності на основі достовірних первинних документів та відповідних бухгалтерських записів, своєчасне надання її у відповідні органи; своєчасне нарахування та перерахування податків, внесків та інших обов'язкових платежів; розробка форм документів внутрішньої бухгалтерської звітності; забезпечення суворого дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, законності списання з рахунків бухгалтерського обліку; забезпечення збереження бухгалтерських документів, оформлення і передачі їх у встановленому порядку в архів; погашення у встановлений термін заборгованості банкам по кредитах; участь у проведенні економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення втрат і непродуктивних витрат. складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції, виконуваних робіт (послуг) [27, с.55]. Фінансування діяльності здійснюється в основному за рахунок передплати замовником та використання власних обігових коштів, одержаних внаслідок фінансово-господарської діяльності, короткострокових кредитів банків.
Серед основних факторів, що мають вплив на діяльність підприємства можна виділити такі, як фінансово-економічні, виробничо-технологічні та соціальні (табл.2.1). Таблиця 2.1
Основні фактори що впливають на діяльність підприємства Група факторів Опис проблем Ступінь впливу на діяльність емітента незначний середній значний Політичні Відношення між Російською Федерацією та Україною. Нестабільність законодавства X Фінансово-економічні Неплатоспроможність більшості традиційних та нових споживачів продукції, недостатність оборотних коштів, невдосконалена податкової політики держави X Виробничо-технологічні Застаріле обладнання та тотальне зростання цін на ресурси X Соціальні Низький рівень оплати праці. Соціальна незахищеність X

Отже, як видно з таблиці 2.1 серед проблем фінансово-економічного характеру найбільшого впливу мають неплатоспроможність більшості традиційних та нових споживачів продукції, недостатність оборотних коштів, невдосконалена податкова політика держави. Політичних - відношення між Російською Федерацією та Україною, нестабільність законодавства. Головною технологічною проблемою є застаріле устаткування та значний рівень цін на енергоресурси. До проблем соціального характеру можна віднести низький рівень оплати праці та соціальна незахищеність працівників суб'єкта господарювання.

Важливими напрямками у процесі управління фінансами є:

• мобілізація коштів інших власників для покриття витрат на підприємстві на основі ґрунтовного аналізу попиту фінансових ресурсів;

• маркетингові дослідження підприємства, що вирішують такі проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти і в якій кількості; які мають бути вироблені товари; хто буде купувати і чи зможе використовувати ці товари;

• визначення обсягу та джерел фінансових ресурсів;

• процес виробництва, придбання МТР, потреба в засобах, оборотних коштах, виробничих запасах та інше;

• сфера фінансового забезпечення капітальних вкладень і технічне переобладнання, реконструкція та розширення підприємств;

• забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу;

• забезпечення виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями, дотриманням встановлених строків платежів з кожного виду податків та інших внесків;

• сфера формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства [28, c. 89].