3

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………... 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ………………………………… 6

1. Фінансовий стан підприємства та ознаки його стійкості ……......... 6

2. Теоретичні основи оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання ……………………………………………………………….. 18

3. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства……………………………………………………………………. 35

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока” …………………………………………………. 43

1. Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства …………………………………………………………………….……………… 43

2. Оцінка ділової активності підприємства …………………………… 47

3. Оцінка ліквідності суб'єкта господарювання………………………. 59

4. Оцінка рентабельності діяльності підприємства…………………… 67

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА………………………………… 69

1. Прогнозування фінансового стану суб'єкта господарювання…….. 69

2. Напрями та шляхи забезпечення стабільності фінансового стану…….

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ …………………………………………………………………

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни, що відбуваються останніми роками в умовах ринкових відносин в Україні, зокрема кардинальні зміни банківської системи, впровадження нових форм власності, трансформація бухгалтерського обліку, надають надзвичайної актуальності оцінки управління фінансовими ресурсами суб'єкта господарювання як основним і пріоритетним. Це зумовлено бажанням підприємців визначати потенційні можливості збільшення прибутку фірми, які можна з'ясувати тільки на основі своєчасної й об'єктивної оцінки фінансового стану; необхідністю виявляти проблемні питання у фінансовій діяльності та способи найефективнішого використання фінансових ресурсів підприємства, адже неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв його фінансової діяльності з використанням відповідних джерел інформації, вивчення та вимір факторів, причин та резервів, оцінки роботи і співставлення її результатів з витратами, узагальнення результатів оцінки і розробка необхідних заходів. Ця проблема має народногосподарське та соціальне значення, оскільки життєвий рівень громадян України, соціальний мир та злагода у суспільстві визначається стійким фінансовим станом підприємств, а нестійкий фінансовий стан та банкрутство підприємств породжують безробіття, низький рівень життя та соціальну напругу у суспільстві, конфлікти між роботодавцями та найманою робочою силою.

Оцінка фінансового стану, будучи комплексною, є ще дуже складною. Проблема визначення фінансового стану завжди була актуальною і посідала вагоме місце серед напрямків економічних досліджень. Особливої гостроти вона набула при становленні ринкового устрою нашої держави. Актуальність моделювання фінансового стану обумовлена багатьма дослідженнями такими науковцями як: Абрютіної М.С., Алексєєва І.В., Войнаренка М.П., Рясних Є.Г., Баканова М.І., Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С., Бандурка А.М., Градової А.П., Іванова Г.П., Бланка І.А., Мінаєва В.П., Гридичної М.В., Забродського В.А., Кізіма Н.Д., Калини А.В., Ковальова В.В., Лахтіонової В.С., Лігоненка Л.О., Терещенка О.О. та ін.. Фінанси підприємств займають провідне місце в системі фінансів країни. Економічні реформи, пов'язані з переходом до ринкових відносин, зумовили істотні зміни в системі фінансів нашої країни. Значно змінилися й умови господарювання для вітчизняних підприємств.

Сучасні умови структурно-інноваційного розвитку національної економіки, прискорення змін та ускладнення зовнішнього середовища, зростання рівня конкуренції, насичення ринку високотехнологічною продукцією зумовлюють велике значення для підприємств, підтримки стабільності їхньої роботи й забезпечення стійкого економічного зростання. Підприємство спроможне досягнути успіху в конкурентній боротьбі лише шляхом реалізації стратегії розвитку, постійно здійснюючи інноваційні процеси в усіх сферах своєї життєдіяльності. У зв'язку з цим набуває важливості проблема формування відповідного механізму управління, зорієнтованого одночасно як на досягнення стратегічних цілей розвитку так і на підтримку стабільності функціонування.

Мета дипломної роботи: розробити рекомендації щодо підвищення стабільності фінансового стану підприємства.

На основі мети дипломної роботи були поставлені такі завдання:

- Уточнити суть і значущість проведення оцінки фінансового стану.

- Обгрунтувати вибір методики проведення оцінки фінансової діяльності ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока “.

- Представити організаційно-економічну структуру і оцінити фінансове положення ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока”.

- Проаналізувати фінансову стійкість і оцінити ділову активність ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока “.

- Оцінити ліквідність і платоспроможність, проаналізувати прибуток і рентабельність ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока”. 

- Оцінити вірогідність банкрутства ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока “ методом двохфакторної моделі Альтмана і системою показників Бивера. 

- Розробити заходи щодо підвищення стабільності фінансового стану підприємства ПАТ “Веселинівський завод сухого знежиреного молока “.

Об'єктом дипломної роботи виступає процес фінансово-господарської діяльності виробничого підприємства. Предметом роботи є теоретико-методологічні і практичні засади оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання та обґрунтування шляхів забезпечення його стабільності.

Методи дослідження. В роботі використані як загальнонаукові, так ї спеціальні методи дослідження фінансових явищ та процесів. Зокрема, для вирішення окремих задач в роботі застосовано наступні методи: діалектичний -для вивчення розвитку об'єкта дослідження протягом останніх років, а також виявлення перспектив щодо його подальшого розвитку; економіко-статистичний (групування, порівняння, табличний, графічний) - для вивчення та узагальнення інформації стосовно фінансового стану підприємства; математико-статистичні методи - для визначення взаємозв'язку та тенденцій розвитку окремих показників фінансової діяльності; метод моделювання і прогнозування - для визначення фінансового стану підприємства в майбутньому.

Основу інформаційного забезпечення для виконання поставлених завдань складає фінансова звітність ПАТ “ Веселинівський завод сухого знежиреного молока “ за 2011 - 2013 роки.

Повний обсяг роботи складає сторінки, вона містить 20 формул, 20 таблиць та 2 додатки. Список використаних джерел налічує 54 найменування і викладений на 4 сторінках.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО

СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Фінансовий стан підприємства та ознаки його стійкості

Фінансовий стан - це один з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення виробничих показників, підвищення ефективності застосування засобів та предметів праці, робочої сили, сучасних інформаційних технологій.

В той же час на фінансовий стан підприємства впливають усі види його діяльності - комерційна, виробнича, фінансово-господарська. Позитивно впливає на нього, перш за все, безперебійний випуск і реалізація високоякісної конкурентоспроможної продукції. Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства [1, с.202].

Фінансовий стан підприємства є дуже містким поняттям. Для його характеристики застосовуються такі критерії, як:

- фінансова стійкість підприємства - такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого ризику ;

- платоспроможність - здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

- кредитоспроможність - здатність до отримання кредитів та їх своєчасного погашення за рахунок власних коштів та інших фінансових ресурсів;

- прибутковість роботи підприємства;

- оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

- раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), перш за все, недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові й непродуктивні витрати ;

- наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімального необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції ;

- ліквідність балансу - ступінь покриття зобов'язань підприємства такими активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань [2, c.220].

Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Підприємства, які працюють в умовах ринку, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан.

Фінансовий стан - одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким.

Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання [2, c.225].

За умов пеpеходу економiки Укpаїни до pинкових вiдносин, суттєвого pозшиpення пpав пiдпpиємств у галузi фiнансово-еконо­мiчної дiяльностi значно зpостає pоль своєчасної та якiсної оцінки фiнансового стану пiдпpиємств, оцiнки їхньої лiквiдностi, пла­тоспpоможностi i фiнансової стiйкостi та пошуку шляхiв пiдвищен­ня і змiцнення фiнансової стабiльностi.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцiнка фiнансового стану пiдпpиємств за виникнення piзноманітних фоpм власностi, оскiльки жодний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збільшення пpибутку (доходу) фipми, якi можна виявити тiльки на підставі своєчасної й об’єктивної оцінки фiнансового стану підприємств[30, c.158].

Систематична оцінка фiнансового стану пiдпpиємства, його платоспpоможностi, лiквiдностi та фiнансової стiйкостi необхiдна ще й тому, що дохідність будь-якого пiдпpиємства, pозмip його пpи­бутку багато в чому залежать вiд його платоспpоможностi. Уpа­ховують фiнансовий стан пiдпpиємства і банки, розглядаючи pежим його кpедитування та дифеpенцiацiю відсоткових ставок.

Фiнансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є pезультатом взаємодiї всiх елементiв системи фiнансових вiд­носин пiдпpиємства, визначається сукупнiстю виpобничо-госпо­даpських фактоpiв i хаpактеpизується системою показникiв, що вiдобpажають наявнiсть, pозмiщення i викоpистання фiнансових ресурсів [4, c.196].

Фiнансовий стан пiдпpиємства залежить вiд pезультатiв його виpобничої, комеpцiйної та фiнансово-господаpської дiяльностi. То­му на нього впливають усi цi види дiяльностi пiдпpиємства. Передовсім на фiнансовому стані пiдпpиємства позитивно позначаються безпеpебiйний випуск i pеалiзацiя високоякiсної пpодукцiї.

Як правило, якщо вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виpобничих пpоцесiв, погipшення якостi пpоду­кцiї, тpуднощi з її pеалiзацiєю призводять до зменшення надходжен­ня коштiв на pахунки пiдпpиємства, в pезультатi чого погipшується його платоспpоможність.

Iснує i звоpотний зв’язок, оскiльки брак коштiв може пpизвести до пеpебоїв у забезпеченнi матеpiальними pесуpсами, а отже у виpобничому пpоцесi.

Фiнансова дiяльнiсть пiдпpиємства має бути спрямована на забез­печення систематичного надходження й ефективного викоpистання фiнансових pесуpсiв, дотpимання pозpахункової i кpедитної дисци­плiни, досягнення pацiонального спiввiдношення власних i залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiону­вання підприємства [12, c.208].

Саме цим зумовлюється необхiднiсть i пpактична значущість систематичної оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного фiнансового стану.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства є пошук pезеpвiв пiдвищення pентабельностi виpобництва i змiцнення комеpцiйного pозpахунку як основи стабiльної pоботи пiдпpиємства i виконання ним зобов’язань пеpед бюджетом, банком та iншими установами.

Фiнансовий стан пiдпpиємства треба систематично й усебiчно оцiнювати з викоpистанням різних методiв, пpийомiв та методик оцінювання. Це уможливить кpитичну оцiнку фiнансових pезультатів дiяльностi пiдпpиємства як у статицi за певний пеpiод, так i в динамiцi - за pяд пеpiодiв, дасть змогу визначити “больовi точки” у фiнансовiй дiяльностi та способи ефективнішого викоpистання фi­нансових pесуpсiв, їх pацiонального pозмiщення.

Неефективнiсть викоpистання фiнансових pесуpсiв пpизводить до низької платоспpоможностi пiдпpиємства i, як наслiдок, до можливих пеpебоїв у постачаннi, виpобництвi та pеалiзацiї пpодукцiї; до невиконання плану пpибутку, зниження pентабельностi пiдпpиєм­ства, до загрози економiчних санкцiй [8, c.326].

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують цей стан. Показниками та факторами стабільного фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. У свою чергу незадовільний фінансовий стан характеризують: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві [6, c.220].

Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Виділяють такі групи показників:

- оцінювання майнового стану підприємства;

- прибутковості;

- ліквідності та платоспроможності;

- фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- рентабельності підприємства;

- ділової активності;

- акціонерного капіталу.

До показників задовільного фінансового стану підприємства можна віднести:

- стійку платоспроможність;

- ефективне використання капіталу;

- своєчасну організацію розрахунків;

- наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники незадовільного фінансового стану підприємства:

- неефективне розміщення коштів;

- брак власних оборотних коштів;

- наявність стійкої заборгованості за платежами;

- негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать - показники дохідності й рентабельності;

- дані статистичної звітності та оперативні дані [3, c.21].

Першочерговим етапом у покращенні фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу , яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації – системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання. Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок:

- зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу);

• зменшення рівня умовно-змінних витрат;

• продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат девідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок:

• рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення);

- прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

• оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення 134 нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірі страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньогалузевої є конкурентноспроможною. Важливими для вирішення є питання реклами, упаковки,випуску високоякісної сувенірної продукції, фірмова торгівля, стимулювання збуту різними шляхами. Правильний підхід до просування продукції виробників товарів дозволить збільшити реалізацію продукції, що створить реальні передумови для виходу підприємства з фінансово- економічної кризи.

Для покращення свого фінансового становища виробники товарів та послуг повинні реалізовувати всю продукцію, що застоюється на складах. Для

розширення ринків збуту підприємство може створити пункти роздрібної торгівлі. Це призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу. Впровадження цього проекту звичайно ж не вирішує існуючих фінансових проблем, але дозволить скоротити термін реалізації товару та прискорити розрахунки з кредиторами.

Конкурентоспроможність на ринку збуту можна досягти шляхом зниження собівартості продукції, за рахунок впровадження нової техніки, технологій, раціональнішого використання як матеріальних, так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

Ще одним напрямком покращення фінансового стану підприємства є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Наступним напрямком покращення фінансового стану підприємства може стати виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво товарів, які мають попит, що дасть змогу стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Покращити фінансовий стан підприємства можна також, використовуючи економіко-математичні методи. Їхнє застосування підвищує ефективність аналізу за рахунок розширення факторів,які вивчаються, обгрунтування відповідних управлінських рішень щодо вибору оптимального варіанта використання фінансових ресурсів, розкриття резервів ефективності виробництва.

Фінансова стійкість підприємства тісно пов'язана із перспективною його платоспроможністю, її оцінка дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивну оцінку величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями [9, c.186].

Фінансова стійкість підприємства забезпечує вільне маневрування грошовими коштами шляхом їх ефективного використання, сприяє безперервному процесу виробництва та реалізації продукції.

Оцінка стійкості фінансового стану підприємства дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство керує своїми фінансовими ресурсами протягом певного періоду. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності і відсутності у нього засобів для розвитку виробництва, а надмірна - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів[34, c.431].

У економічній практиці існує дві основні групи показників фінансової стійкості підприємства, в процесі розрахунку яких застосовуються:

1) дані про джерела фінансування;

2) результати дослідження напрямків використання коштів. Друга група є більш повною та, з економічної точки зору, більш обґрунтованою, тому при оцінці фінансового стану підприємства використовуються як коефіцієнти, розраховані за витратами (пасивам балансу), так і коефіцієнти, що відображають зв'язок між джерелами формування засобів підприємства та структурою їх використання.

Дану групу показників фінансової стійкості підприємства можна розділити на дві підгрупи:

1) коефіцієнти фінансової стійкості:

а) коефіцієнти капіталізації;

б) коефіцієнти покриття;

2) показники типу фінансової стійкості [5, c. 358].

За ознакою незалежності підприємства з фінансової точки зору виділяють чотири типи його фінансової стійкості :

– абсолютна стійкість;

– нормальна стійкість;

– нестійкий стан;

– кризовий стан.

Абсолютна фінансова стійкість (трапляється дуже рідко) – коли власні кошти забезпечують запаси й витрати.

Нормальний стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами.

Кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування, і підприємство наближається до межі банкрутства.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів – запасів. Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовуються наступні абсолютні величини, які характеризують види джерел:

– власні оборотні кошти (Вл.об.к);

– власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (Вл.об.к.дз) [2, c.354].

Оцінювання фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивну оцінку величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу таких показників.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел, тобто частку тих джерел фінансування, які організація може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

Загальна формула розрахунку коефіцієнта:

, ( 1.1)

де К - коефіцієнт фінансової стійкості;

ДПК - довгострокові позикові кошти;

ВК - власний капітал підприємства;

- загальний капітал (валюта балансу).

Якщо величина коефіцієнта коливається в межах 0,8-0,9 і має позитивну тенденцію, то фінансове положення організації є стійким.Рекомендоване ж значення не менше 0,75. Якщо значення нижче рекомендованого, то це викликає тривогу за стійкість компанії.

Теоретичне значення Кфс не менше 0,6. коефіцієнт фінансової автономії (К фа) – показує частку власних коштів у загальній сумі заборгованості підприємства. Визначається, як відношення власних до залучених коштів.

Теоретичне значення Кфа не менше 0,2.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз) – показує частку залучених коштів із розрахунку на 1 гривню власних коштів позичальника:

Кфз = ЗКВК, де ЗК – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання);ВК – власний капітал.

( 1.2)

Оптимальне теоретичне значення показника не більше ніж 1,0. [2, с.368].

Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Оцінка майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства [6, c.223].

1.2. Теоретичні основи оцінки фінансового стану суб'єкта

господарювання

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання стану підприємства.

А. Показники оцінки майнового стану.

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності

1. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття "оборотні кошти" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника- 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення ве- личини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

В. Показники оцінки фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Потрібно також проводити оцінку факторів, що призводять до його збільшення: якщо в результаті дослідження стає очевидним, що зростання підсумку балансу відбулося за рахунок, з одного боку, залучення додаткових кредитів та збільшення простроченої заборгованості, а з другого, за рахунок зростання неліквідних оборотних активів та застарілих основних засобів, то такі зміни навряд чи є ознакою фінансової стійкості [36, c.496].

Найважливішими якісними характеристиками фінансового стану підприємств є ліквідність та платоспроможність.

Ліквідність і платоспроможність порівняно недавно використовуються як характеристики фінансового стану господарюючих суб`єктів. За радянських часів такі категорії не використовувалися. Ця термінологія почала входити у вітчизняну економічну науку і практику через перекладні зарубіжні підручники з фінансового менеджменту. До того ж, сутності зазначених понять дійсно предметно близькі.

Таким чином, відразу сформувався певний профанаційний підхід, який започаткував нібито реальну однаковість цих понять. Але, насправді, це не так. Категорії „платоспроможність” та “ліквідність” є складовою частиною широкого кола економічних знань як на макро-, так і на макрорівні [10, c.128-129].