Невідкладна долікарська допомога:

надають хворому зручного горизонтального положення таким чином, щоб голова була опущеною, а ноги піднятими;

розстібають комір, пасок, знімають стисний одяг, провіт­рюють приміщення;

дають вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи - підносять до носа серветку, змочену розчином аміаку або оцтом;

збризкують обличчя та груди холодною водою, плескають по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником;

після опритомнення дають випити гарячого чаю.

Колапс виникає під час больового синдрому, очікування болю, застосування надмірних доз гангліоблоку- вальних, наркотичних, протиаритмічних засобів, місцевих анестетиків, у разі спинномозкової або епідуральної анестезії.

Клінічна картина. Спостерігаються відчуття загальної сла­бості, запаморочення, шум у вухах, позіхання, нудота, блюван­ня, блідість, липкий піт, слабкий пульс, знижується АТ. У тяж­ких випадках втрачається свідомість. Частіше колапс триває недовго, у затяжних випадках може розвинутися шок.

Невідкладна долікарська допомога:

надають хворому зручного горизонтального положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°;

розстібають комір, пасок, знімають стисний одяг, провіт­рюють приміщення;

збризкують обличчя холодною водою;

припиняють уведення лікарських препаратів, якщо це здійснювали.

Інтенсивна терапія:

1. Проводять оксигенотерапію.

2. Уводять внутрішньовенно судинозвужувальні засоби: мезатон або норадреналіну гідротартрат.

3. Якщо колапс затягується, уводять внутрішньовенно плазмозамінники (наприклад, реополіглюкин), гормональні препа­рати (гідрокортизон або преднізолон).

За наявності брадикардії вводять атропіну сульфат.

Кардіогенний шок. Однією з поширених причин го­строї недостатності кровообігу є кардіогенний шок - тяжкий стан організму, спричинений погіршенням скоротливої здат­ності міокарда і нагнітальної функції серця або порушенням його ритму. Найчастіше розвиток кардіогенного шоку спричи­нює інфаркт міокарда. Шок також може розвинутися внаслідок травми серця, гострого міокардиту тощо. Кардіогенний шок супроводжується високою летальністю, особливо в осіб похило­го віку.

Невідкладна допомога:

1. Оксигенотерапія через носові катетери, уведені до рівня ротової частини глотки.

2. Катетеризація підключичної вени, вимірювання ЦВТ.

3. Усунення больового синдрому за допомогою наркотичних анальгетиків (морфіну гідрохлорид).

4. Підвищення АТ і поліпшення периферичної циркуляції крові за допомогою дофаміну.

5. За зниження ОЦК нижче 60 мм вод. ст. - уведення роз­чинів Рінгер-лактату, реополіглюкіну. За підвищення ЦВТ по­над 120 мм вод. ст., інфузійну терапію обмежують і паралельно з інфузією дофаміну вводять нітрогліцерин.

6. За будь-якої форми шоку проводять корекцію порушень ритму і провідності серця. У разі брадикардії, зумовленої передсердно-шлуночковою або пазухо-передсердною блокадою, проводять екстрену електростимуляцію серця. Під час пароксизмальних порушень ритму серця насамперед уводять ізоптин або лідокаїн, або кордарон; у разі артеріальної гіпертензії - новокаїнамід.

7. Для запобігання тромбоутворенню обов'язково признача­ють гепарин внутрішньовенно краплинно по 10 000 ОД.

8. Корекцію водно-електролітних порушень і кислотно-основного стану (КОС) проводять уведенням електролітів та на­трію гідрогенкарбонату.

9. Діуретики (салуретики) застосовують тільки за умов висо­кого ЦВТ, під постійним кардіомоніторним наглядом, тому ме­дична сестра має постійно вимірювати ЦВТ.

10. За показаннями переходять на ШВЛ.

Шлунково-кишкова кровотеча — стан, що характеризується кровотечею в просвіт шлунка або кишківника.