Самостійна робота №3

«Невідкладні стани»

Легенева кровотеча супроводжується кашлем, кров змішана з харкотинням, має темно-червоне забарвлення, піниста. Хворі в такому стані дуже хвилюються, переслідує страх смерті.

Невідкладна допомога:

Заспокоїти пацієнта, заборонити розмовляти. Надати напівсидячи положення у ліжку. Повернути пацієнта на уражений бік, щоб кров не попадала в бронхи, здорову легеню. До рота підставити – лоток, серветку. На ділянку грудної клітки – міхур з холодом. При значній кровотечі – джгути на три кінцівки, знімаючи почергового джгут через 10-15 хв. Кровоспинні засоби: дицинон 12,5% 4,0;амінокапронова кислота 5 % 100,0; вікасол 1% 1,0. Інфузіюйна терапія: поліглюкін. Реополіглюкін, кровозамінники. При сильному кашлі – протикашльові засоби (лібексин, код терпін).

Бронхіальна астма – це генетично детерміноване запалення дихальних шляхів, яке характеризується зворотною обструкцією бронхів та їх гіперреактивністю. Клініка: ознакою бронхіальної астми є напад експірахортної задишки за рахунок бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів та гіперсекреції слизу. Астматичний статус – розвивається синдром гострої дихальної недостатності, триває понад 24 години. Невідкладна допомога: Заспокоїти пацієнта, звільнити грудну клітку від одягу

Забезпечити доступ свіжого повітря. В стаціонарі – оксигенотерапія (від централізованої подачі О2 або кисневої подушки). Інгалятор аерозолю (Астомент, Беротек, Сальбутамон). Еуфілін 2% 5,0 в/в стр. на фіз.р-ні у співвідношенні 1:1 повільно.

Преднізолон 30 мг в/в стр. на фіз.р-ні до 10 мл.

Серцева астма (інтерстиційний набряк легень) виникає рап­тово, найчастіше вночі.

Клінічна картина. Хворий збуджений, відчуває загрозу смерті. Шкіра бліда або ціанотична. Пульс частий, АТ може бути підвищеним, тони серця приглушені, задишка змішаного типу, іноді кашель. У нижніх відділах легень вислуховують вологі й сухі хрипи. Прогресування серцевої астми може призвес­ти до набряку легень.

Невідкладна долікарська допомога при болю в ділянці серця та серцевій астмі:

дають хворому нітрогліцерин - 1 таблетка під язик (пов­торювати через 5-10 хв) до зняття болю; створюють підвищене положення тіла;

викликають швидку допомогу.

Інтенсивна терапія:

1. Призначають наркотичні анальгетики (розчин морфіну гідрохлориду).

2. Проводять оксигенотерапію.

3. Якщо вислуховують вологі хрипи в легенях - уводять внутрішньовенно лазикс (40-80 мг), еуфіліну (5-10 мл 2,4 % розчин).

Набряк легень - це масивне випотівання рідини в інтерстиційну тканину і альвеоли легень.

Клінічна картина. Хворий у тяжкому стані: вимушене по­ложення у ліжку (найчастіше сидячи); тяжка інспіраторна за­дишка (утруднений вдих), ціаноз. Може бути задушливий су­хий кашель, збільшується кількість пінистого мокротиння. Спочатку в легенях вислуховують жорстке дихання, сухі хри­пи, згодом - численні вологі хрипи, клекотливе дихання, яке чути на відстані.

Невідкладна долікарська допомога:

надають хворому положення тіла сидячи з опущеними но­гами (ортопное);

дають нітрогліцерин під язик (повторювати через 5- 10 хв);

у разі високого АТ застосовують відволікальні засоби (га­рячі ніжні ванни, гірчичники на ділянку литок).

Інтенсивна терапія:

1. Для усунення гіпоксії проводять інгаляцію 100 % киснем з піногасниками - розчинами етанолу або антифомсилану. Ки­сень пропускають крізь апарат Боброва або (краще) випарник наркозного апарата зі швидкістю 6-12 л/хв під постійним позитивним тиском.

2. У разі неефективності цих заходів і прогресування недо­статності дихання - проводять інтубацію трахеї та переводять хворого на ШВЛ з підвищеним тиском на видиху.

3. Якщо у хворого виділяється багато пінистого мокротин­ня, то його видаляють за допомогою катетера та електровідсмоктувача.

4. Для забезпечення ефективності медикаментозного ліку­вання, а також для контролю ЦВТ катетеризують центральну вену (підключичну або внутрішню яремну).

5. Для зменшення АТ в малому колі кровообігу застосовують морфіну гідрохлорид, що зменшує венозний приплив до серця та знижує потребу тканин у кисні.

6. Для зниження тиску в легеневій артерії і зменшення по­вернення венозної крові до серця застосовують нітрати — нітро­гліцерин (1 таблетка — 0,00005 г) під язик (діє протягом 20 хв).

7. У випадку гіпертензивної форми набряку застосовують пентамін внутрішньовенно під контролем АТ.

8. У випадку гіпотензивної форми набряку з рівнем систоліч­ного АТ 90 мм рт. ст. застосовують дофамін (допамін) внутрішньо­венно.

9. Для дегідратації легень застосовують фуросемід внутрі­шньовенно.

Непритомність - це гостра судинна недостатність з раптовою короткочасною втратою свідомості, зумовленою гострим дефіцитом крові в судинах головного моз­ку. Найчастіше спостерігається внаслідок різкої зміни поло­ження тіла (ортостатична), тривалого стояння, негативних емо­цій (стрес, ін'єкції), болю.

Клінічна картина. Розвивається раптово - виникають шум у вухах, "мушки" перед очима, раптова загальна слабість, запа­морочення, блідість, після чого людина непритомніє і падає. Об'єктивно: різка блідість шкіри, холодний піт, холодні кінцівки, пульс ледве відчутний, АТ знижується, дихання поверхне­ве (рідше глибоке). Непритомність триває від кількох секунд до кількох хвилин, іноді може затягуватись до 10-30 хв. Після опритомнення може спостерігатись післянепритомний стан (виражена загальна слабість, головний біль).