7. Рецептор. Аналізатор. Кодування в аналізаторі.

Відчуття виникають лише при безпосередній дії предметів на органи чуття. Орган чуття - це анатомо-фізіологічний апарат, розміщений на периферії тіла або у внутрішніх органах і спеціалізований для прийому впливів певних подразників із зовнішнього середовища та внутрішніх органів. Головною частиною кожного органу чуття є закінчення нервів, які називаються рецепторами. Рецептор — це частина аналізатора, функція якого полягає у трансформації зовнішньої енергії в нервовий процес. Такі органи чуття, як око, вухо, об'єднують десятки рецепторних закінчень. Рецептор, нерви, що проводять інформацію про подразнення, і ділянка в корі головного мозку, які являють собою єдину морфологічну структуру, І.П. Павлов назвав аналізатором.

Кожен аналізатор—це нервовий механізм, який складається з трьох частин: 1) периферійного відділу — рецептора; 2) аферентного або чутливого нерва (доцентрового), який проводить збудження в нервові центри (центральний відділ аналізатора); 3) коркові відділи аналізатора, у яких відбувається обробка нервових імпульсів, що надходять з периферійних відділів. Коркова частина аналізатора включає в себе ділянку, що є проекцією периферії в корі головного мозку, оскільки певним клітинам периферії (рецепторам) відповідають певні ділянки коркових клітин. Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.

Предмети і явища дійсності, які впливають на наші органи чуття, називаються подразниками. Вплив подразників на органи чуття називається подразненням. Подразнення викликає в нервовій тканині збудження. Відчуття виникає як реакція нервової системи на той чи інший подразник і має рефлекторний характер. Дія подразника на рецептор веде до виникнення нервового імпульсу, який по аферентному нерву передається в певні ділянки кори головного мозку. Реакція — відповідь передається по еферентному (руховому) нерву до органа, який відповідає на відчуття. Так, коли людина дотикається рукою до гарячого предмета, сигнал надходить до мозку і по еферентному нерву до м'язів, внаслідок чого вони скорочуються.

8. Модальність відчуття. Синестезія. Емоційні тони відчуттів.

Модальність(міра) відчуття, синестезія (сінестезіс - разом почувати). Модальність – це відрізнальні властивості предметів, явищ, в тому числі псих процесів і станів, тобто те. Що притаманне тільки їм і відрізняє їх від усього ін., від так модальність відчуття – це специфічне відчування суб’єктом подразнень кожного з аналізаторів (зір – модальність колір, яскравість; слуху - звуки; смаку - смаки; дотик щільність предмету, температура, вібрація; нюх- запах). Відчуття всіх модальностей: 1) виникають в результаті безпосередньої дії подразника на рецептор; 2) є продуктом перекодування у аналізаторів інфо-ї, яку несе подразник; 3)є первинними, елементарними псих. феноменами, в тому числі, що вони не накладаються на псих. складові. Отже, відчуття всіх модульностей несуть усю інфо-ю про властивості подразників. Яка слугує базовим матеріалом для усіх ін процесів і станів, в тому числі і емоції. Емоція-елементарна, але вона повинна бути суцільною, не розкладатись. Здатність відчувати закладена генетично на базі відповідних структур голов. мозку, переважно у його 2-му блоці. Про генетично зумовлену організацію відчуттів свідчить і подразнення чутливих поверхонь різних аналізаторів не відповідними йому впливами(вдарити в око виникають больові відчуття, тактильні відчуття, а також спалахують іскри).Розсіяні клітини «зафарбовують» відчуття тих чи ін. модальностей відчуттями ін. модальностей . Такі зв’язки відчуттів наз. - інтрамодальними (істро-всередині), вони виник. у середині мозку або синестезіями(спільне відчуття). Синестезія – (інтрамодальний зв'язок) – це поява разом із відчуттями якоїсь, модальності афективним діючому подразнику відчуття ін. модальності, зумовлено не впливом відповідного йому подразника, а міжнейронними зв’язками сенсорних ядер. Виразні усвідомлювані синестезії відносно рідкісне явище(н-д: кольоровий слух – музика викликає кольорові відчуття. Чи синестезія мовленнєвих звуків: а-червоне, у – синє, о – білий, е – зелений; синестезія – колірно - температурна: теплі та холодні кольори. Встановлено, що кольорно - температурна синестезія притаманна деяким тваринам. Існують і набуті синестезії - дивимось на розрізаний лимон-відчуття кислоті у роті).синестезію не слід плутати з емоційними тонами відчуттів. Емоційні тони відчуттів. (емотіо – хвилюю). Загалом емоції вияв. реакцію на зовн. чи внутр. подразник в модальності приємне, неприємне або позитивне, негативне забарвлено. Це пов’язано з корисливістю чи шкідливістю подразника, який викликає відчуття.(запах, вигляд тютюну приваблює, але знає про його шкодую, в результаті негат. емоц. не виникає). Емоційний тон відчуття це емоційна реакція, яка виникає разом з цим відчуттям, забарвлює його тією чи ін.емоцією(н-д: деякі люди бачать різні відтінки синього, та вважають його тривожним, похмурим). Емоційні тони кольорових відчуттів залежить від деяких рис характеру(н-д: синій приємний тим людям які є спокійними, врівноваженими, задоволеними собою та світом; Макс Люшер в 40р. виявив, що переважання червоних відтінків на екранах своїх телевізорів налаштовують особи довірливі, вразливі, чутливі, емоційні, агресивні, жовті-оптимісти, толерантні, доброзичливі, внутрішньо напружені, темносиній- не сміливі, слабкі, небезпечні, світло синій- особи з яким легко домовитись). Запахи – переважна більшість їх емоційно забарвлена, вони залишають найглибші сліди в памяті людини(ледь відчутний такий запах пробуджує ситуацію в якій він відчувався колись- запах мертвечини, для жінок неприємні запах чоловічих гормонів, в свою чергу чоловіки їх не відчувають). Практично всі смакові відчуття емоц.забарвлені як і больові. Емоц.тони відчуттів є і в тварин(5 найрозвиненіших тварин).у тварин вони пов’язані з біотичністю подразників. Розрізняють біотичні позитивні(корисні) і негативні( загрозливі) емоц.тони тварини(мухи не люблять синього кольору, а комарі навпаки, дрібні ракоподібні люблять темні кольори).