27

Волейбол зародився в 1895 у США; ініціатором гри вважається В. М. Морган (штат Массачусетс). Подальше поширення волейбол одержав у Японії, Китаї, на Філіппінах. У Європі у волейбол уперше стали грати в Чехословаччині (1907). У 1947 утворена Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ), що поєднує 110 країн (на 1 січня 1971). Офіційними змаганнями ФІВБ для жінок і чоловіків є першості світу (з 1949), континентів, у тому числі Європи, - з 1948, а також змагання на Кубок світу - для національних команд (з 1965) і Кубок Європи - для клубних команд (з 1961). З 1964 жіночі і чоловічі змагання з волейболу включені в програму Олімпійських ігор. Найбільше поширення волейбол одержав у колишньому СРСР, Чехословаччині, Польщі, Японії, Мексиці, Бразилії. У СРСР перші правила гри затверджені в 1926. У 1932 створена Всесоюзна секція волейболу (нині Федерація волейболу СРСР). Перша офіційна першість СРСР проведена в 1933 серед збірних команд міст. З 1938 першість країни розігрується щорічно для клубних команд. Найбільших успіхів у цих змаганнях домагалися жіночі московські команди "Спартак", "Локомотив", "Динамо", ЦСКА і чоловічі команди "Спартак" (Москва і Ленінград), "Динамо" (Москва), ЦСКА, "Калев" (Таллін), "Буревісник" (Алма-Ата). У 1948 Федерація волейболу СРСР вступила у ФІВБ. Радянські волейболісти - багаторазові переможці найбільших міжнародних змагань. Жіноча команда СРСР вигравала першість Європи в 1949, 1950, 1951, 1958, 1963, 1967 і першість світу в 1952, 1956, 1960, 1970; радянські волейболістки - переможці Олімпійських ігор у 1968. Ч оловіча збірна СРСР - чемпіон Європи в 1950, 1951, 1967 і світу в 1949, 1952, 1960, 1962, переможець Олімпійських ігор у 1964 і 1968. Радянські волейболісти неодноразово вигравали змагання на Кубок Європи для клубних команд - чемпіонів країн. Серед кращих радянських волейболістів - заслужені майстри спорту В. А. Осколкова, Л. С. Булдакова, И. В. Рискаль, А. І. Чинілін, К. К. Ревіння, Г. Г. Мондзолевский.У 1970 у СРСР волейболом регулярно займалися 6 млн. чіл., нараховувалося близько 1 тис. майстрів спорту, 64 заслужених майстра спорту, 26 заслужених тренерів СРСР по волейболі. У 2005 році українському волейболу виповнилося 80. Його історія тісно пов’язана з радянським спортом. На території колишнього СРСР «летючий» м’яч розпочав свою ходу 1920-1921 років. До України ж ця гра завітала 1925 року. У тодішньому Харкові мешкав професор В.Блях. Це був спортивний чоловік: якось у Москві він випадково потрапив на цю гру й не на жарт зацікавився таким дійством. Щось подібне вирішив організувати в Харкові. Професора підтримали його колеги, учні. За кілька днів у місті було зведено перші волейбольні майданчики. Почалися масові змагання, які, власне, і поклали початок розвитку волейболу в Україні.

28.

.Прийом і передача м’яча обома руками зверху

Переміщення до місця зустрічі з м’ячем кро-

ком або бігом, останній крок має стопорити, ноги

зігнути в колінах. Руки зігнути в ліктях, лікті де-

що розведені. Кисті виносять перед обличчям, щоб

великі пальці були розташовані на рівні брів і бу-

ли відведені вбік-назад. Вказівні та великі пальці

утворюють трикутник. Кисті рук при оптималь-

ного напруження мають форму овалу. Зустрічний

ударний рух здійснюють завдяки розгинанню вго-

ру рук у ліктях уперед подушечками пальців.

Прийом і передача м’яча обома руками знизу

Спосіб виконання прийому і передачі м’яча

двома руками знизу обумовлений взаємодією

гравця з м’ячем, що може летіти з різною швид-

кістю. Волейболіст набуває середньої стійки (одна

нога на півстопи попереду), напівзігнуті в колі-

нах, руки перед тулубом). Визначивши можливе

місце падіння м’яча, гравець виходить до нього,

руки з’єднані, тулуб нахилено вперед.

29Класифікація техніки ігри

Для послідовного вивчення та аналізу всього різноманіття техніки гри користуються класифікацією. Класифікація-це супідрядне розподіл прийомів і способів за розділами, групами на основі певних подібних ознак.  Техніка волейболу за характером дій гравців поділяється на два великі розділи: техніку нападу і техніку захисту. У кожному з цих розділів виділяються дві групи-техніка переміщень і техніка володіння м'ячем.  У кожній групі є прийоми і способи. Способи визначають, як виконуються прийоми, який характер руху при їх виконанні. Майже кожен спосіб має різновиди, які розкривають окремі зміни в деталях структури руху. На виконання прийому впливають умови, які уточнюють специфіку переміщень (на місці або в русі, в опорному чи безопорному положенні), напрямок, дистанцію і т. д. 

30

Заслін буває: одиночний, груповий, в русі і навісці.

…Заслін - це правильне блокування гравцем нападу збоку або за захисником, щоб звільнити товариша по команді для кидка, пасу або ведіння. Заслін варто виконувати перпендикулярно до напрямку руху, який очікується від захисника. Ефективність заслону залежить не тільки від гравця, що його ставить, але і від гравця, для кого він призначений. Дуже важливо, щоб гравець, для кого ставиться заслін, пройшов дуже близько поруч з гравцем, що ставить заслін. Якщо він робить помилку і проходить у кроці або двох від того, хто ставить заслін, то прийом втрачає свою ефективність, особливо, коли нападника опікує кваліфікований захисник.

31

Нижня пряма подача

Гравець стає на місце подачі у вихідному по-

ложенні, ноги дещо зігнуті в колінах, ліва де-

що попереду, тулуб незначно нахилений уперед.

М’яч на долоні лівої руки (для правші), що зігну-

та в лікті. Замахнувшись правою рукою, вагу тіла

переносять на праву ногу, водночас підкидають

м’яч вертикально вгору (зазвичай на 0,4–0,6 м).

Випрямляючи праву ногу, виконують мах правою

рукою вниз-уперед і б’ють по м’ячу знизу-позаду,

спрямовуючи його вперед-угору.

Верхня пряма подача

Гравець стає обличчям до сітки, ноги на шири-

ні плечей, ліва нога (для правші) на півкроку по-

переду. М’яч у зігнутих руках на рівні грудей, лі-

ва рука знизу, погляд спрямований на майданчик

суперників. Праву руку, згинаючи у лікті, відво-

дять назад, лікоть спрямований уперед-угору.

Вагу тіла переносять на праву, зігнуту в коліні

ногу, тулуб дещо прогинають, погляд переводять

на м’яч. Лівою рукою гравець підкидає перед со-

бою м’яч на висоту 1,2–1,6 м.

Ударний рух починають поштовховим роз-

гинанням правої ноги, поворотом тулуба ліворуч

й перенесенням ваги тіла на ліву ногу. Удар вико-

нують майже водночас із рухами ніг і тулуба: ви-

прямляють праву руку та завдають удар по м’ячу

ліву руку опускають униз. Після удару кисть, що супро-

воджує м’яч, згинають, руку опускають і тулуб

нахиляють уперед.

Верхня бокова подача

Гравець виконує з положення стоячи лівим бо-

ком (для правші) до сітки на відстані приблизно

2 м від лицевої лінії. Дещо зігнуті ноги розташо-

вані на ширині плечей, ліва нога попереду, м’яч

у руках перед тулубом, ліва рука знизу, на рівні

пояса, погляд спрямований на половину майдан-

чика суперника. Потім гравець правою ногою

робить перехресний крок за ліву, ліву руку за

м’ячем виводить уперед-угору, праву руку для за-

маху опускає вниз (вага тіла на лівій нозі). Вагу

тіла переносить на праву ногу, ліву відставляє на

крок в сторону.

32

Вивчення нижньої прямої подачі

Методика навчання:

В парах.

1. Гравці розташовуються на відстані 9м.Один легко подає м’яч в напрямку другого, той приймає двома руками знизу.

2. Те ж саме, але подачі вліво і вправо від гравця на 1-1,5 м. Приймаючий гравець робить випади вліво і вправо і приймає м’яч.

3. Те ж саме,  але подача партнера через сітку. М’яч прийняти в зоні 6 і довести в зону 3.

4. Те ж саме,  але прийняти м’яч у зоні 1і 5 і довести у зону 3.

5. Те ж саме, але м’яч подавати з більшою силою і з різною висотою траєкторії.

  верхньої прямої подачі.

Методика навчання:

1.     Кидки м’яча двома руками з-за голови через сітку.

2.     Кидки м’яча однією рукою з-за голови через сітку. За рахунок різного випрямлення руки вверх і різкого виключеного руху кистю.

3.     Удари по м’ячу правою рукою, м’яч тримати в лівій випрямленій перед собою.

4.     Верхня пряма подача в стіну.

5.     Верхня пряма подача через сітку з відстані 6м. Поступово відстань збільшується до 9м. Слідкувати, щоб м’яч підкидали вверх перед собою, не більше ніж на відстань випрямленої руки, а удар виконувався прямою рукою.

6.     Верхня подача з-за лінії подачі з різною висотою траєкторії.

 

33

..Техніка виконання прямого нападаючого удару «по ходу» полягає в тому, що волейболіст, перебуваючи у високій стійці та визначивши напрямок і траєкторію польоту м’яча, поступово збільшує швидкість розбігу та прямує до місця відштовхування для виконання нападального удару. Ударний рух починають швидким згинанням тулуба. Ударну руку розгинають у лікті та рухають нею вперед-угору з виведення уперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним — передпліччя та кисть. Швидкість руху поступово зростає і стає найбільшою під час удару. Акцентованим рухом кисті завдають удар по верхньо-задній частині м’яча, що перебуває вище й дещо попереду голови, кисть нібито накриває м’яч, ліву руку опускають вниз . Супроводжуючи м’яч, праву руку опускають униз, тулуб нахиляють уперед . Після цього гравець приземляється на носки, згинаючи ноги й тулуб. Боковий нападальний удар Його характеризує активна робота тулуба. Із віддаленої позиції гравець розбігається під певним кутом до сітки та, виконуючи замах, обидві руки виносить угору, тулуб прогинає, ноги згинає. Під час удару тулуб розгинають, повертають ліворуч, ліву руку опускають униз, а права дугоподібним рухом б’є по м’ячу, дещо супроводжуючи після цього його політ. Потім гравець м’яко приземлюється. Техніка бокового нападального удару схожа на техніку прямого удару: точно дібраний розбіг, високий стрибок, випрямлена в момент удару рука, сильний раптовий удар. Але розбіг виконують під гострішим кутом до сітки Нападальний удар із переведенням Техніка нападального удару з переведенням руки (наприклад, праворуч) схожа на техніку прямого нападального удару «по ходу» в підготовчій фазі . Далі під час ударного руху руку проводять дугою ліворуч-уперед, щоб кисть накладати на м’яч із лівої сторони, тулуб розвернути ліворуч, праве плече підняти вгору, ліве опустити внизу .Ударний рух супроводжують згинанням тулуба та відведенням руки, що завдає удар, праворуч — у сторону — вниз, ліву руку відводять униз-назад, кисть правої згинають, накриваючи м’яч. Після удару праву руку опускають через сторону вниз . Гравець приземляється на напівзігнуті ноги.