6. Неокласична модель макроекономічної рівноваги.

Біля витоків неокласичної економіки стояв засновник лозаннської школи, економіст-математик Л. Вальрас, що висунув теорію загальної макроекономічної рівноваги, побудувавши її на основі принципу максимуму корисності та аналізу попиту і пропозиції.

Л. Вальрас, як і інші неокласики, стверджував, що рівень доходів завжди є достатнім, щоб купити товари, при повній зайнятості. Це положення ґрунтується на так званому законі Ж. Б.Сея (французький економіст), згідно з яким у ході самого процесу виробництва створюється дохід, рівний вартості виробничих товарів, тобто, пропозиція товарів породжує свій власний попит (Σпропозиції = Σ попиту).

Така ситуація можлива з точки зору теорії, але в практиці частина доходу може зберігатися (не реалізовуватися), що негативно відіб’ється на попиті і споживанні. Це призведе до скорочення виробництва, зросте безробіття і знизяться доходи. Таким чином, за думкою Л. Вальраса, проблема досягнення макроекономічної рівноваги залежить від заощаджень.

Рівень заощаджень і інвестицій, вважають неокласики, гарантує грошовий ринок. Отже, споживачі будуть робити заощадження за умови, що їм за ощадливість будуть платити підприємці-інвестори високий відсоток, і чим більший відсоток, тим більше будуть заощаджувати грошей, а на ринку грошей встановиться рівноважний відсоток, що припускатиме врівноваження ціни на гроші.

При цьому кількість заощаджених грошей буде дорівнювати кількості інвестованих. Якщо припустити, що заощадження будуть перевищувати інвестиції, то рівень відсотка знизиться й установиться нова рівновага, тобто зміна рівня відсотка не порушує чинності закону Сея і при значних заощадженнях.

У випадку, якщо загальні витрати скоротяться, то ринкова економіка, на думку неокласиків, може забезпечити необхідний розмір виробництва і повну зайнятість. Цей висновок неокласиків ґрунтується на думці, що:

- по-перше, якщо заощадження перевищуватимуть інвестиції (З>І), то зменшення загальних витрат на продукцію призведе до зниження ціни;

- по-друге, при зниженні попиту на продукцію конкуренти будуть знижувати ціни на неї, що дозволить людям які не мають заощаджень, збільшити покупки товарів, тобто, заощадження товарів призведуть до зниження цін, а не до скорочення виробництва і зайнятості;

- по-третє, зниження попиту на товари веде до зменшення попиту на ресурси, у тому числі на робочу силу. Оскільки це призводить до зниження заробітної плати, то всі бажаючі працювати по одній ставці заробітної плати зможуть мати зайнятість, тобто не буде безробіття.

Інакше кажучи, з погляду неокласиків, ринковий механізм через гнучкі ставки відсотка, еластичність цін і заробітної плати призводить у відповідність витрати і доходи, підтримує необхідний обсяг виробництва, повну зайнятість і рівновагу в макроекономіці.