
- •1. Поняття макроекономіки. Макроекономічні моделі.
- •2. Макроекономічні теорії: класична, кейнсіанська, монетарна політика.
- •3. Макроекономічні показники в системі національних розрахунків.
- •4. Модель кругообігу: склад та розрахунок.
- •5. Економічні цикли. Моделі економічних коливань.
- •6. Неокласична модель макроекономічної рівноваги.
- •8. Монетаристська теорія макроекономічної рівноваги.
- •9. Засоби державного регулювання економіки.
- •10. Фіскальна (фінансова) політика держави.
- •11. Грошово-кредитне регулювання.
- •13. Зовнішня торгівля та державні регулятори зовнішньоекономічної політики.
- •14. Міжнародні валютні відносини.
- •15. Фіскальна і монетарна політика при плаваючому валютному курсі.
- •16. Ринок праці: неокласична модель праці.
- •17. Ринок праці: кейнсіанська модель зайнятості.
- •18. Державне регулювання зайнятості та соціальна політика.
- •19. Економічне зростання: сутність та фактори.
- •20. Неокласична модель економічного зростання Кобба-Дугласа та Солоу.
- •23. Функція інвестицій.
- •Мультиплікатор інвестицій
- •25. Економіка та її зміст
3. Макроекономічні показники в системі національних розрахунків.
СНР – це система міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, що відображають усі макроекономічні зв’язки. Визначення таких показників дає можливість прийняти правильне рішення для забезпечення економічного зростання країни, повної зайнятості, стабільного рівня цін, збалансованого платіжного балансу.
Система національних рахунків у відповідності з міжнародним стандартом включає ряд взаємопов'язаних між собою макроекономічних показників. На макрорівні об'єднує найважливіші економічні показники, визначає найбільш суттєві зв'язки між ними, і на цій основі здійснюються аналітичні розрахунки, які забезпечують зміни макроекономічних пропорцій, враховують вплив різних факторів на соціально-економічні процеси та визначають можливості управління ними.
До макроекономічних показників відносяться: валовий сукупний продукт, національний доход, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт, національний доход, особистий доход, використаний доход.
ВВП можна обчислити трьома методами:
1) виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії;
2) методом доходів (розподільчим): ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;
3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчислений цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абревіатури: Y = C + І + G +NX,
де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X– M.
Спираючись на ВВП, можна отримати чистий внутрішній продукт (ЧВП), який обчислюється на основі віднімання від ВВП вартості спожитого капіталу, тобто амортизації (А): ЧВП = ВВП – А.
Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримують резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені резидентами країни за кордоном або виплачені нерезидентам. Тому застосовується більш широкий показник — валовий національний дохід (ВНД), який крім ВВП враховує ще й чисті первинні зовнішні доходи: ВНД = ВВП + ЧПДз. По-друге, за рахунок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки — за рахунок первинних доходів нерезидентів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину враховує ВНД наявний (ВНДн), який обчислюється як сума ВНД та чистих поточних трансфертів зовнішніх: ВНДн = ВНД + ЧПТз. х: ВНДн = ВНД + ЧПТз.
Важливим показником у системі макроекономічних вимірювань є дохід домогосподарств, тобто особистий дохід (ОД). Він є сумою первинних доходів домогосподарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. ОД визначається за формулою:
ОД = (ЗП – ВСФ) +Р + ЧВ + Д + ЗД + СТв + ЧСТз. У цій формулі ВСФ — відрахування від зарплати в соціальні фонди, Р — рента, ЧВ —чисті відсотки, Д — дивіденди, ЗД — змішаний дохід, СТв — соціальні трансферти внутрішні, ЧСТз — чисті соціальні трансферти зовнішні.
Проте домогосподарства використовують не весь особистий дохід, а лише ту його частину, яка залишається після сплати особистих податків. Внаслідок цього формується післяподатковий дохід (DІ), який обчислюється за формулою: DІ = OD – OП. У кінцевому підсумку він розподіляється на споживчі видатки та заощадження:
DІ = C + S.
Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах. Тому рівень та динаміка їх залежать не лише від реальних змін в економіці, а й від зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін, розрізняють номінальний і реальний ВВП. Перший показник обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах аналізованого року, другий — у постійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року. Спираючись на реальний ВВП, можна обчислити темпи зростання та темпи приросту виробництва порівняно з базовим роком.
Динаміка ВВП, яка викликається лише цінами, вимірюється за допомогою індексів цін. Основними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП); індекс споживчих цін; індекс оптових цін. Спираючись на номінальний ВВП та індекс цін (Р), можна методами дефлювання або інфлювання обчислити реальний ВВП: ВВПр = ВВПн / Р.