16. Ринок праці: неокласична модель праці.

Ринок праці – це особлива сфера ринкових відносин, коли підприємці купують робочу силу, а домашні господарства в сукупності з підприємствами є продавцями, тобто, робоча сила є товаром цього ринку.

Неокласичний підхід, який є відображенням поглядів А. Сміта і базується на відомих постулатах класичної школи, виходить із того, що ринок праці, як і товарний ринок, функціонує на основі встановлення на ньому цінової рівноваги, яка може настати при умові повного продажу “товару праці”. В якості регулятора виступають попит та пропозиція “товару праці”, а його ціна – у формі заробітної плати (економічні суб’єкти орієнтуються не на номінальну, а на реальну ставку заробітної плати). В результаті цього ринок праці розглядається як саморегулююча система, а зайнятість – як повна.

Важливий висновок, який витікає із неокласичної моделі функціонування ринку праці, полягає в тому, що якщо домогосподарства і підприємства реалізували свої плани купівлі та продажі праці, то в економіці тим самим визначиться рівень сукупної пропозиції, відповідно – обсягу національного виробництва. Отже, у системі національних ринків ринок праці в неокласичній моделі відіграє домінуючу роль. При цьому, так як на ринку праці завжди встановлюється повна зайнятість, сукупна пропозиція буде фіксованою відносно природного рівня (національного доходу повної зайнятості).

17. Ринок праці: кейнсіанська модель зайнятості.

Представники кейнсіанської моделі зайнятості (наприклад, Р. Гордон) на противагу

неокласичній моделі зайнятості виходять із того, що:

- по-перше, фактори виробництва в короткостроковому періоді не є взаємозамінними;

- по-друге, економіка не є економікою досконалої конкуренції, а ринок праці найбільш досконалим;

- по-третє, номінальна заробітна плата не є гнучкою.

Жорсткість номінальної заробітної плати пояснюється двома обставинами.

По-перше, в реальній економіці діють інституційні чинники, які запобігають гнучкій змін номінальної заробітної плати, наприклад, профспілки – представники монопольної влади на ринку праці.

По-друге, домашні господарства володіють грошовими ілюзіями, сприймаючи кожне зниження номінальної заробітної плати як зниження життєвого рівня, якщо навіть при цьому відбувається загальне зниження цін. В результаті цього економічні суб’єкти орієнтуються при прийнятті рішень про продаж або купівлю праці не на реальну, а виключно на номінальну заробітну плату.

Попит на працю, згідно з кейнсіанською моделлю, є функцією ефективного попиту на блага тобто, підприємці пред’являють попит на таку кількість праці, яка дозволить їм здійснити пропозицію благ у розмірі, необхідному для задоволення ефективного попиту.

Пропозиція праці в кейнсіанській моделі знаходиться в прямій залежностівід ставки номінальної заробітної плати. Це пояснюється, як нам вже відомо, жорсткістю номінальної заробітної плати, встановленої представниками монопольної влади (аналог довгострокового періоду).

Одним із яскравих прикладів монопольної влади на ринку ресурсів виробництва є профспілки, які виступають як організація всіх найманих працівників.