1. Державне управління як система, що розвивается (рівні ду, принципи, функції, методи)

Державне управління – це нормотворча і розпорядча діяльність органів виконавчої влади з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньоорганізаційну діяльність апарату всіх державних органів щодо забезпечення належного виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень.

Рівні ДУ:

1) рівень вищого органу в системі органів виконавчої влади — Кабінетом Міністрів України (урядом);

2) рівень центральних органів виконавчої влади — міністерствами, державними комітетами, центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом;

3) рівень місцевих органів виконавчої влади — а) місцевими органами загальної компетенції: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації; б) місцевими органами спеціальної (галузевої, функціональної, змішаної) компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані відповідним центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні місцевим державним адміністраціям.

До принципів державного управління відносять:

відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою;( Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.)

• верховенства права;( Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй)

• законності;( Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою)

• участі громадян та їх об'єднань в управлінні; (громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування)

• рівноправності громадян в управлінні; (громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом)

• гласності(вільним доступом громадян до інформації про діяльність органів виконавчої влади всіх рівнів, окрім відомостей, які є державною таємницею або іншою захищеною законом таємницею.)

Функція є і обов'язок, і коло діяльності, і призначення. Функція управління як поняття — це певний напрям спеціалізованої діяльності виконавчої влади, зміст якої характеризується одно­рідністю та цільовою спрямованістю.

Методи: Просторово-часовий метод. (нерозривність соціально-географічного простору ґрунтується також на єдності інтересів і цілей людських спільнот)

Генетичний метод. Дозволяє виявити генезис (еволюцію) соціально-географічного простору в процесі історичного розвитку.

Геосистемний метод. До геосистем відносяться цілісні утворення, функціонування яких залежить від розміщення в просторі і від властивостей навколишнього середовища.

Відтворювальний метод. Грунтується на єдності виробництва, обміну і споживання, а саме: регіони розглядаються як відтворювальна система, яка вміщує відтворювальні підсистеми.

Проблемний метод. Його сутність полягає в розумінні проблеми як концентрованого виразу протиріч просторово-часового розвитку.

Статистичний метод. Ґрунтуючись на звітній статистичній інформації, галузевих і регіональних банках даних, цей метод дає можливість забезпечити систематизацію зібраних даних, надати кількісну характеристику факторам, які впливають на стан об'єкта, порівняти об'єкти, а також простежити стан одного об'єкта в часі.

Метод економіко-математичного моделювання полягає у формалізованому описі економічних явищ і процесів у вигляді відповідних моделей - систем математичних рівнянь.

Програмно-цільовий метод. Його логіка вибудовується в такій послідовності: проблема - ціль - ресурси - організація - рішення (реалізація).