2.1. Організаційна характеристика служби нормування праці

На ТОВ «Сігнет-Центр» є відділ, бюро чи нормувальник, які безпосередньо здійснюють нормування праці.

До основних функціональних обов'язків працівників централізованої служби входить:

- забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в цілому та в окремих його підрозділах;

- встановлення науково обґрунтованих норм праці та їх перегляд при реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого процесу;

- забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та правильного їх застосування при оплаті праці;

- організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою робітників у виробничому процесі;

- інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

- виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та безпосереднім втратам робочого часу.

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів, здійснення яких веде до економії праці.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування праці, то її чисельний склад залежатиме, в першу чергу, від чисельності персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та обслуговуючі цехи, управлінський персонал.

За наявності розвиненого технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності персоналу доцільно мати нормувальників, кожного з них прикріпити до одного основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів.

Нормування праці службовців проводитися в певні етапи. Нормуванню праці службовців повинні передувати аналіз системи керування, оцінка організаційної структури, здійснювані з використанням анкетування. По закінченні цих двох етапів визначається перелік робіт, що вимагають нормування.

2.2. Організація обліку, перегляду та впровадження нових норм праці

Роботу по встановленню нових і перегляду діючих норм праці проводять на основі рекомендацій по організації нормування праці і встановленню нових і зміни діючих норм виробітку, часу і обслуговування в виробничих галузях народного господарства, затверджених Держкомпраці України. Заміна діючих норм виробітку, часу обслуговування і нормативів чисельності необхідна по мірі впровадження організаційно-технічних міроприємств, що забезпечують ріст продуктивності праці: введення нового і модернізація діючого обладнання, впровадження прогресивної технології, вдосконалення оргтехоснащення і інструменту, покращення конструкції виробу, механізації і автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації робочих місць і т.д. Перегляд норм по праці здійснюють у випадку наявності застарілих норм на роботах, трудомісткість яких змінилась в результаті загального покращення організації виробництва і праці або росту професійної майстерності робітників, або того і другого; наявності норм, при встановленні яких був неправильно врахований організаційно-технічний рівень виробництва; закінчення терміну дії тимчасових норм, встановлених на період освоєння нової продукції, техніки, технології або нових форм організації виробництва і праці; ініціативи окремих робітників і трудових колективів. З метою встановлення якості використовуваних на підприємстві нормативів по праці, забезпеченості підприємства нормативами і підготовки пропозицій по перегляду норм праці проводять оперативний і цільовий аналіз якості норм. Визначення застарілих норм, чисельності робітників, що виконують або значно перевиконують норми, проводять в ході оперативного аналізу, котрий проводять кожного кварталу по великим сукупностям норм праці (професіям, групам робітників, ділянкам, підприємствам). Аналізують наступні показники: середній процент виконання норми часу (виробітку) робітниками відрядниками; розподіл чисельності робітників-відрядників за степенем виконання норм; чисельність робітників-відрядників, що не виконують норми, значно перевиконуючих норми, працюючих по застарілим нормам; кількість застарілих норм. Аналізовані показники порівнюються з аналогічними показниками відповідного минулого періоду. Цільовий аналіз проводять по мірі необхідності для встановлення причин невиконання, перевиконання або застарівання норм праці на визначених технологічних операціях шляхом вивчення і аналізу затрат робочого часу, перевірки і розрахунку норм методами технічного нормування або порівняння з діючими на аналогічних роботах. Календарний план перегляду діючих норм праці розробляють на початку планового року на основі намічених до впровадження організаційно-технічних міроприємств, що забезпечують ріст продуктивності праці і результатів перевірки діючих норм праці. Перегляд застарілих норм здійснюють в строки, визначені керівниками підприємства в угоді з профкомом. Знову встановлені норми праці, як правило, не змінюються до наступного строку перегляду застарілих норм. Помилково встановлені норми переглядають по мірі їх виявлення. Строки перегляду норм праці узгоджують по строкам впровадження відповідних міроприємств і показниками плану по праці. Нові норми виробітку, часу і обслуговування, нормативи чисельності, в тому числі встановлені в результаті перегляду, утверджуються керівництвом підприємства за згодою з профкомом. В порядку, встановленому керівником і профкомом об’єднання, норми можуть утверджуватися керівниками виробничих одиниць, що входять в склад об’єднання, за узгодженням з відповідними профкомами.

Для впровадження технічно-обгрунтованих норм по праці необхідно довести всі параметри робочого місця до проектних, передбачених при розрахунку даної норми по праці; навчити робітників раціональним методам праці; забезпечити точне дотримання запроектованих переглянутими нормами режимів роботи обладнання, виконання прийомів операції тими ж способами і в тій же послідовності, як це регламентується встановленими нормами. При впровадження ТОН слід проводити виробничий інструктаж для показу і ознайомлення з раціональними прийомами виконання роботи.  Норми і список міроприємств по їх впровадженню оголошують на зборах не пізніше, ніж за місяць до їх впровадження і вирішують на вихідному місці для вивчення. В випадку незгоди з якимось положенням робітники можуть внести свої зауваження. З протіканням місяця, якщо не надійшло ніяких зауважень, норми рахують введеними в дію.

Контроль за встановленням нових і переглядом діючих норм праці здійснюють шляхом перевірки наявності і правильності вказівок даних про норми праці технологічні процеси, відомості норм часу і розцінок, робочі наряди; стану виконання робіт графіка технологічної підготовки виробництва в частині розрахунку норм праці; аналізу звітних даних календарного плану. Контроль роботи підприємств по встановленню нових і перегляду діючих норм праці на рівні ВПО і галузі проводять систематично на основі перевірки або при атестації робочих місць в частині нормування праці або одночасно з комплексною ревізією фінансово-господарською діяльністю підприємства.

2.3. Аналіз стану та рівня нормування праці на підприємстві

Проекти організації праці та відповідні норми на ТОВ «Сігнет-Центр»

обираються за технічними, організаційними, економічними, фінансовими, психофізіологічними та соціальними факторами.

Технічні фактори - параметри технологічного процесу, обладнання інструменту, пристосувань, технічні вимоги до якості продукції і інше.

Організаційна фактори - характеристики системи обслуговування обладнання і робочих місць т.п.

Економічні фактори - характеристики обсягів продукції, витрат ресурсів,

показники продуктивності, стан ринків праці та ресурсів, можливості розширення виробництва та ін.

Фінансові фактори - склад і розміри основного та обігового капіталу, отримання кредитів, податкові ставки, тарифи з оплати праці т. ін.

Психофізіологічні фактори - характеризують вплив трудового процесу на організм робітників: витрати їх енергії, ступінь вломлення і т.д.

Соціальні фактори - характеризують змістовність праці, її урізноманітнення, наявність в ній творчих елементів, характер взаємовідносин в трудових колективах.

Суть процесу обґрунтування норм праці на ТОВ «Сігнет-Центр» полягає у виборі оптимального значення норми та характеристик, що визначають трудові та технологічні процеси.

Вибір найкращого варіанту норм праці здійснюється на основі критерію оптимальності з врахуванням системи обмежень. За критерій оптимальності на ПАТ «БІОВЕТФАРМ» приймають показник, який за результатами конкретного вирішення може приймати найбільше (найменше) значення.

Система обмежень - це область допустимих значень норм праці, в межах якої має бути відповідність особливостям і обсягам продукції, що випускається і продається підприємством, параметрам застосовуваних предметів і засобів праці, психофізіологічним особливостям працюючого індивіда, та соціальним особливостям трудового процесу.

Всі обмеження в завданнях розрахунку норм праці на ТОВ «Сігнет-Центр» поділяють на чотири групи:

1. ті, що визначають необхідні виробничі результати (виробничу програму);

2. ті, що пов'язані з участю людини в трудовому процесі і характеризують

допустимі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, соціальні, правові умови

праці;

3. ті, що обумовлені технічними характеристиками предметів і засобів

праці, котрі (обмеження) визначають технологічний процес, який забезпечує

якість та нормальну роботу обладнання;

4. ті, що визначають організаційно-технічні умови виробництва (кількість

одиниць обладнання, чисельність працюючих за групами, запаси предметів праці на різних стадіях виробництва та збуту і т.д.).

Обмеження повинні ґрунтуватися на сучасних даних технічних, біологічних, економічних та інших наук і періодично переглядатися.

Критерієм оптимальності для більшості задач нормування праці виступає мінімум витрат живої та уречевленої праці.

Допустимими є такі варіанти праці та її організації, при яких виконуються обмеження за необхідним виробничим результатом: санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та соціальними умовами праці працівників; режимами технологічних процесів та організаційними характеристиками виробництва.

Оптимальними на ТОВ «Сігнет-Центр» є такі з допустимих варіантів норм праці та її організації, при котрих досягається мінімум сумарних витрат, які необхідні для отримання заданого виробничого результату.

Кожне завдання з визначення норм праці чи визначальних для цих норм варіантів технологічного і трудового процесів полягає в тому, щоб віднайти норми праці і варіант її організації при яких зберігаються обмеження за необхідним виробничим (комерційним) результатом, допустимими умовами праці, допустимими режимами технологічного процесу, обсягами наявних виробничих ресурсів та досягається мінімум витрат на прийняту програму випуску продукції (робіт, послуг).

Ефективність роботи по організації нормуванню праці на ТОВ «Сігнет-Центр» багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання.

Для оцінки рівня організації і нормування праці на ПАТ «БІОВЕТФАРМ» слід планувати і аналізувати наступні показники:

• питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;

• охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;

• величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об'єму затрат праці за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм;

• коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;

• степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;

частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

2.4. Оцінка рівня та напруженості норм праці

Одним із важливих чинників ефективного застосування норм праці ТОВ «Сігнет-Центр» є підтримання певного рівня їх напруженості. Тому при здійсненні організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності виробництва, а також продуктивності праці робітників, норми праці переглядаються.

Оцінка напруженості норм праці ТОВ «Сігнет-Центр» може здійснюватися:

• на основі аналізу їх виконання за видами робіт та професіями робітників;

• шляхом оцінки та урахування при розробці норм праці рівня її інтенсивності;

• шляхом співвідношення діючих на підприємстві норм та норм, що прийняті за еталон, який визначається різними методами на основі досліджень та нормування конкретних видів робіт в умовах найбільш продуктивного їх виконання.

На підприємствах країн з ринковою економікою рівень напруженості норм вважається нормальним, якщо загальна чисельність робітників за рівнем їх виконання розподіляється приблизно за співвідношеннями, наведеними у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розподіл робітників за рівнем виконання норм праці, виробничих та нормованих завдань на ТОВ «Сігнет-Центр»

Рівень виконання норм праці, %	нижче 100	від 100 до 105	від 105 до 110	від 110 до 120	більше 120
Частка робітників за рівнем виконання норм праці, %	5,0	20,0	45,0	20,0	10,0

Якщо частка робітників, що виконують норми більше як на 110 і 120 відсотків, зростає, то це свідчить про зниження напруженості норм праці на ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» і потрібно з’ясовувати причини цього зростання та передбачати заходи щодо підвищення їх напруженості. Якщо ж спостерігається зворотний процес, то це свідчить про якісь чинники порушень в організації виробництва та праці, які знижують можливості виконання норм праці на досягнутому раніше рівні.

Обгрунтовані норми праці на ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» встановлюються на основі нормативів затрат часу на окремі операції або види робіт, які визначаються методом технічного нормування з урахуванням умов діяльності підприємства.

Нормальними умовами праці вважаються:

• належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, та їх своєчасне постачання;

• своєчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

• своєчасне забезпечення технічною документацію;

• здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я працівників тощо).

2.5. Аналіз трудового процесу й затрат робочого часу

Для розрахунку норм праці на ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» потрібна чітка класифікація затрат часу.

Структура робочого часу виконавця або змінного робочого часу (Т_зм) – це співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Т_р) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Т _п.р) і часу непродуктивної роботи (Т _р.н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виникає з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб.

Час продуктивної роботи характеризується виконанням обов'язків, що передбачені регламентом (прямих і суміщуваних). Він включає час підготовчо-завершальної роботи, час оперативної роботи й час на обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, наприклад: одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, установлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання.

Час, витрачений на неї (Т_оп), складається з часу виконання основних прийомів (Т_о) і допоміжних (Т_д).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює безпосереднє перетворення предметів праці.

Допоміжний час затрачається працівником на дії, що необхідні для виконання основної роботи та повторюються при виготовленні кожної одиниці продукції.

Час обслуговування робочого місця (Т_орм) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслуговування (Т_тех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується для догляду за обладнанням у процесі виконання певної конкретної роботи (налагодження обладнання, заміна зношеного інструменту та ін.).

Час перерв в роботі виконавця (Т_п) – тривалість часу, протягом якого працівник не працює. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв (Т_р.п.) – це час, коли працівник не працює з об’єктивно необхідних причин. До нього належать перерви на відпочинок і особисті потреби (Т_воп) та перерви, зумовлені особливостями техніки і технології (Т_пт).

Час нерегламентованих перерв (Т_п.н.) – охоплює перерви, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці. До них належать перерви, які зумовлені порушеннями трудової дисципліни (Т_птд) (запізнення на роботу, прогули), перерви, що пов’язані з недоліками в роботі техніки (Т_пнт) (наприклад, простої обладнання, поломки) та відпустки з дозволу адміністрації підприємства (Т_а).

Час роботи устаткування – це час, протягом якого устаткування перебуває в експлуатації незалежно від того, використовується за прямим призначенням чи ні.

Час простоїв устаткування – це такі періоди упродовж зміни (або ціла зміна), коли справна техніка не виконує жодної роботи.

Для аналізу трудового процесу студенту необхідно досконало вивчити затрати робочого часу виконавця робіт і часу використання устаткування. Основою для такого вивчення є відповідна класифікація цих затрат за категоріями.

2.5.1. Індивідуальна фотографія робочого часу на робочому місці

Фотографія робочого часу - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період. Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу, виявлення втрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання робочого часу.

Одним із видів фотографій робочого часу є індивідуальна фотографія.

Індивідуальна фотографія: звичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є і робітники, які не виконують змінні завдання (тобто виконують менш як на 100%). Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереження також можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати робочий час. Спостереження може вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини.

На підготовчому етапі той, хто проводитиме спостереження, після вибору об'єкта спостереження має ознайомитися з технологічним процесом, організацією робочого місця, порядком його обслуговування, взаємозв'язками робочого місця з оточенням тощо.

Якщо фотографія робиться з метою виявлення витрат робочого часу, то її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліками. Коли матеріали фотографії потрібні для розробки нормативів і норм часу, то на підготовчому етапі необхідно створити таку організацію праці, на яку будуть орієнтовані ці нормативи і норми.

До початку спостереження на фотокартку заносяться всі потрібні вихідні відомості: назва цеху, дільниці, технологічного процесу, прізвище та ініціали робітника, його професія і кваліфікаційний розряд, дата спостереження.

З моменту початку спостереження (це може бути початок робочої зміни) спостерігач, користуючись приладом реєстрації часу (хронометром, годинником), занотовує на фотокартці послідовно всі фактичні затрати часу на спостережуваному робочому місці незалежно від їхньої доцільності, одночасно фіксуючи поточний часу ±0,5 хв. із заокругленням до однієї цілої хвилини. Потім позначається порядковий номер того елемента операції, який перекриває даний елемент, а також тривалість перспективного часу.

Аналіз матеріалів фотографії починається із складання зведення однойменних затрат, фактичного і нормативного балансів робочого часу у хвилинах і процентах.

Процедура аналізу використання робочого часу передбачає розрахунки, принаймні, трьох відносних показників (коефіцієнтів): ефективного використання змінного робочого часу К₁; неприхованих (явних) втрат робочого часу К₂; прихованих втрат робочого часу К₃.

Фотографія робочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробити корисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток, оскільки розцінка за кожну одиницю роботи не зменшується.

На завершальному етапі аналізу робочого часу методом індивідуальної (та й всіх інших видів) фотографії складають план заходів щодо поліпшення організації праці, усунення причин втрат робочого часу з метою більш продуктивного його використання.