ВСТУП

В даній роботі я буду досліджувати діяльність ТОВ «Сігнет-Центр» на основі документації, зібраної у процесі проходження практики на даному суб’єкті господарської діяльності.

Суб’єктом дослідження виступає ТОВ «Сігнет-Центр». Об’єктом є – його економічна і організаційна діяльність.

Метою написання роботи є дослідження діяльності товаривства, його структурних підрозділів.

ТОВ «Сігнет-Центр» Історія заснування підприємства сягає початку ХХ століття. Закопана при будівництві капсула датована 1904 роком, а в 1909р. запрацювала одна з перших у Попільському районі цукроварня. Її потужність на той час складала 300 тн переробки цукрових буряків за добу.

У роки Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано, і лише в 1948-1952 рр. відбудовано. За період з 1952 року і по теперішній час з метою збільшення потужностей завод неодноразово реконструювався .

Повна назва: Товариство з обмеженою відповідальність «Сігнет-Центр».

Скорочена назва: «Сігнет-Центр».

До основних функцій управління належать: планування, організація, мотивація та контроль.

Управління ТОВ «Сігнет-Центр» здійснюють такі органи:

– вищий – збори учасників;

– виконавчий – генеральний директор;

– контролюючий – ревізійна комісія.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

1. Історія підприємства

ТОВ «Сігнет-Центр» - це сучасне прибуткове підприємство з переробки цукрових буряків, виробництва цукру-піску, патоки, жому, яке тісно співпрацює з товаровиробниками, живе і розвивається.

Історія заснування підприємства сягає початку ХХ століття. Закопана при будівництві капсула датована 1904 роком, а в 1909р. запрацювала одна з перших у Попільському районі цукроварня. Її потужність на той час складала 300 тн переробки цукрових буряків за добу.

У роки Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано, і лише в 1948-1952 рр. відбудовано. За період з 1952 року і по теперішній час з метою збільшення потужностей завод неодноразово реконструювався .

У 1963 р. встановлено новій дифузійний апарат безперервної дії з продуктивністю 1500 тн переробки цукросировини за добу. З 1980 року розпочалась планова реконструкція заводу: побудовано цех фільтрації, реконструйовано випарну станцію, тракт подачі та очистки буряків , а також мийного обладнання, реконструйовано теплову схему заводу.

У 2004 році завершено реконструкцію бурякопереробного цеху установкою нового дифузійного апарату потужністю 2500 тн цукрового буряку за добу.

Впроваджено автоматизовану систему управління виробництвом.

За останні роки заготовлено та перероблено близько 404 тисяч тонн цукрової сировини та вироблено 54 тисяч тонн цукру високої якості.

Підприємство знаходиться за адресою м.Житомир, Попільський р-н., с.Андрушівка, вул.Промислова 15.

1.2. Продукція, роботи, послуги, товари підприємства, його постачальники

та покупці.

Основна діяльність підприємства це виготовлення пісок-цукор та рафінад. Щодо сировинної зони, незважаючи на гостру конкурентну боротьбу постачальником цукрового баряка є такі агро-фірми як: ТОВ «Бізон», ЗАТ «Енселко-Агро». Збут продукції відбувається за декількома напрямками:

• Продаж посередникам які в свою чергу реалізують продукцію в роздрібні продажі.

• Продаж заводам які займаються кондитерською діяльністю.

2. Ресурси підприємства

Господарська діяльність передбачає використання природних, майнових та трудових ресурсів. Виходячи з цього доцільно описати формування активів, формування та використання персоналу: за організаційно-функціональною та штатною структурою; спеціальностями, професіями, кваліфікацією і виконуваними роботами.

Характеристика активів, власних джерел та зобов’язань підприємства за балансом

Таблиця 1

Показники	На 31.12.2012р.		На 31.12.2013р.		Відхилення
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	+/–	%
Активи
1.залишкова вартість	2366,4	62,22	2565,5	57,82	199,1	8,41
2.виробничі запаси	525,3	13,81	681,3	15,36	156	29,69
3.готова продукція	0,1	0,003	-	0	-0,1	100
Разом	3803,3	100	4436,9	100	633,6	16,66
Джерела утворення активів
Власні джерела
1.статутний капітал	557,2	14,16	557,2	12,93	0	0
2.додатковий капітал	1286,8	32,69	1286,8	29,86	0	0
3.нерозділений прибуток	224,1	5,69	610,3	14,16	386,2	172,33
Разом	2068,1	52,54	2454,3	56,95	386,2	18,67
Зобов’язання
1.короткострокові кредити банків	564,5	14,34	-	0	-564,5
2.кредиторська заборгованість за товари,роботи ,послуги	1176,3	29,89	1768,0	41,03	591,7	50,30
3.поточні забов’язання за рахунками	126,6	3,22	86,7	2,01	-39,9	31,52
Разом	1867,4	47,45	1854,7	43,04	-12,7	0,6
Разом джерел утворення активів	3935,5	100	4309	100	373,5	9,49

3. Управління підприємством.

До основних функцій управління належать: планування, організація, мотивація та контроль.

Процес планування визначає виробничі завдання, норми і нормативи витрачання ресурсів на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства, фінансові результати господарської діяльності.

План або прогноз для підприємства відіграє значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінку досягнутому фактичному рівню використання ресурсів, випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

Служба планування, укомплектована кваліфікованими спеціалістами, має бути на кожному підприємстві і повинна займатися стратегією його розвитку. Стратегія, закладена в конкретні плани, програми, розроблені з урахуванням можливих змін в господарській діяльності, – основа успішного управління, відтак і виживання підприємства.

Організація є процесом, який направлений на найбільш оптимальне сполучення ресурсів – матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових, інформаційних у виробничому процесі. Ефект організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх раціональному використанні. Тому значна частина робочого часу апарату управління використовується для організації виробничого процесу.

Мотивація, як елемент управління, направляється на прийняття рішень та підкріплення їх наказами, інструкціями, вказівками з приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів, передбачає підпорядкування та субординацію між членами колективу. Для цього працівники наділяються розпорядчими та виконавчими функціями.

Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за досягнення в праці. Преміальна система оплати праці повинна бути направлена на сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, підвищення якості продукції.

Через мотивацію апарат управління узгоджує дії всіх працівників підприємства з метою досягнення тактичних та стратегічних завдань та загальної мети підприємства.

Контроль в загальному розумінні виступає як інструмент, який забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан об’єкта управління.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями, створенні системи інформації, виявленні відхилень від норм функціонування, порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями, здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної ситуації, прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об’єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання, процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), формування собівартості продукції тощо.

Відповідно до особливостей тої чи іншої організаційно-правової форми підприємства встановлено ряд особливостей управління ними.

Обов’язки, права і відповідальність посадових осіб підприємства щодо управління визначаються кваліфікаційними посадовими інструкціями.

Посадові інструкції розробляють та затверджують роботодавці на основі типових характеристик професій працівників. Оскільки окремі типові кваліфікаційні характеристики працівників містять лише основні завдання та обов’язки, роботодавець може доповнити посадові (робочі) інструкції роботами, що належать до складу статутів, технологічних карт, регламентів, інструкцій та інших нормативних документів, встановлених адміністрацією за погодженням з профспілковими або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. У цих випадках працівникові може бути доручено виконання споріднених за змістом обов’язків і робіт, тобто віднесених до однієї функції управління, однакових за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації, зміни найменування посади (професії).

Таблиця 1.2

Характеристика економічної роботи	Посадові особи
1	2
1. Складання бізнес-плану підприємства за його об’єктами господарювання та планових розрахунків доцільності здійснення окремих господарських операцій	Директор, головний бухгалтер
2. Нормування ресурсів, встановлення лімітів	Головний бухгалтер
3. Положення про оплату праці і преміювання працівників, здійснення розрахунків з власниками	Головний бухгалтер
4. Економічне обґрунтування договорів і ціноутворення при розрахунках з покупцями та постачальниками	Головний бухгалтер, директор
5. Розрахунок завдань для структурних підрозділів (центрів витрат і доходів) підприємства за обсягами господарювання, витратами та доходами	Зам. директора
6. Оцінка та аналіз роботи підприємства і його структурних підрозділів	Директор, головний бухгалтер

Розглянувши таблицю 1.2 можна зробити висновки, що найбільша відповідальність за внутрішній та зовнішній економічний механізм господарської діяльності ТОВ «Сігнет-Центр» покладена на директора та головного бухгалтера.

1.5. Формування доходів працівників підприємства та його власників .

Згідно колективного договору джерелом коштів на оплату праці є частина доходу та інші кошти, одержані в результаті господарської діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства.

Чистий дохід від реалізації продукції знаходиться за мінусом виручки від реалізації продукції та непрямих податків (інших вирахувань з доходу).

На даному підприємстві приміняється почасова система оплати праці за посадовими окладами. Вона є дуже зручною у використанні та обчисленні.

Почасова оплата праці робітників провадиться за годинними

(денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань

або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців провадиться за місячними посадовими окладами (ставками), якщо інше не передбачено колективним договором.

Договірним регулюванням оплати праці на підприємстві виступає колективний договір, який складається з одинадцяти розділів. У третьому розділі зазначається, що заробітна плата виплачується за місцем роботи у національній валюті десятого числа кожного місяця, а у випадку, якщо день заробітної плати збігається з вихідним днем – напередодні цього дня. Заробітна плата за час чергової відпустки виплачується не менш ніж за три дні до початку відпустки. Установлена мінімальна заробітна плата в розмірі шестисот десяти гривень.

Оплата робочого часу за вимушені простої, не з вини працівника, проводиться відповідно до чинного законодавства. При укладанні трудового договору, адміністрація доводить до відома працівника розмір, порядок і строки виплати заробітної плати, умови, відповідно до яких можуть здійснюватися утримання з заробітної плати. Робота у святкові, неробочі і вихідні дні, а також робота в надурочний час, оплачується в подвійному розмірі. Працівникам надаються гарантії, компенсації і пільги при службових відрядженнях і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Порядок оплати праці працівників підприємства визначається у положенні про оплату праці. Оплата праці здійснюється у вигляді нарахування й виплати працівникам заробітної плати та інших додаткових виплат, передбачених чинним законодавством України, Колективним договором і Положенням про оплату праці. Розмір заробітної плати працівника підприємства залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та результатів діяльності підприємства за звітний період. Заробітна плата встановлюється з такого розрахунку, що вона не може бути нижче за встановлений державою мінімальний розмір при виконаному обсязі робіт. В разі підвищення законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати адміністрація підприємства відновлює міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Заробітна плата працівників підприємства складається з посадового окладу.

Посадовий оклад встановлюється працівникам підприємства відповідно до затвердженого штатного розкладу, що діє у звітному періоді, який розробляється на підставі схеми розрахункових коефіцієнтів окладів. Заробітна плата виплачується працівникам підприємства регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором. За забезпечення своєчасного нарахування та виплати заробітної плати, а також надання інформації щодо заробітної плати працівника, несе відповідальність головний бухгалтер підприємства. За забезпечення нарахування та виплати заробітної плати відповідно до чинного законодавства України, Колективного договору та Положення про оплату праці та своєчасне затвердження та підписання документів, що є підставою для нарахування заробітної плати (штатний розклад, накази), відповідальним є керівник підприємства.

Таблиця1.3

Характеристика доходів підприємства за Звітом про фінансові результати у 2012 р.

Види доходів	Сума, тис. грн	Питома вага, %
1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3898,3	96,26
2. Інші операційні доходи	151,3	3,74
3. Доход від участі в капіталі	-	0
4. Інші фінансові доходи	-	0
5. Інші доходи	-	0
6. Надзвичайні доходи	-	0
Разом	4049,6	100,0

1.6. Зовнішній економічний механізм підприємства

Невід`ємною частиною господарської діяльності ТОВ «Сшгнет-Центр» є сплата податків та інших обов`язкових платежів до Державного та місцевого бюджетів.

Система оподаткування ТОВ «Сігнет-центр» включає наступні види податків та зборів (обов`язкових платежів):

1) загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів):

- прямі податки (податок на прибуток підприємства, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на додану вартість);

- непрямі податки (податок на додану вартість);

- збори (збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, збори на

обов`язкове соціальне страхування, збір за забруднення навколишнього середовища).

2) місцеві податки і збори (обов`язкові платежі): комунальний податок.

Система оподаткування та обов’язкових платежів ПАТ «Біоветфарм» наведено в таблиці 1.8.

Таблиця 1.4

Система оподаткування та обов'язкових платежів підприємства у 2012 році

Види податків та обов'язкових платежів	Нараховано платежів
	Сума, грн.	Питома вага, %
ПДВ	10750	4,43
Комунальний податок	1300	0,56
Податок на транспорт	4230	1,72
Податок на землю	12560	5,18
Збір за забруднення середовища	900	0,37
Податок на прибуток	50600	20,86

Законодавством встановлено фінансову, податкову та статистичну звітність, яка здається в певні строки, передбачені законодавством, до відповідних органів.

1.7. Охорона праці та навколишнього природного середовища

Правовою основою управління охороною праці є Конституція України, Закон “Про охорону праці” та інші закони України, постанови Верховної Ради, Укази і Розпорядження Президента України, Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України. Законодавство про охорону праці складається з Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Працівники підприємства зобов’язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, іншими засобами виробництва. Користуватися засобами індивідуального і колективного захисту, проводити обов’язкові медичні огляди. Власник підприємства забезпечує безпечні умови праці, організовує умови праці на робочому місці, безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, наявність засобів захисту, відповідність санітарно-побутових умов нормативним актам з охорони праці.

Працівники мають право відмовитись від дорученої роботи, якщо при виконанні такої роботи створюється ситуація, небезпечна для їхнього життя і здоров’я, а також для життя і здоров’я інших людей і навколишнього середовища, якщо такі умови прямо не передбачені трудовими договорами.

Власник зобов’язаний затвердити комплексні організаційно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці, підвищення існуючого рівня охорони праці з виділенням засобів на їхнє виконання. Виділяються додаткові кошти з фонду охорони праці підприємства на придбання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту працівників.

1.8. Технологія виробництва (описати технологічний процес і дати схему послідовності обробки предметів праці)

Щоб отримати сік для випаровування, потрібно його отримати заздалегідь. Коренеплоди цукрового буряка, що отримують від господарств по шляху транспортування на завод з кагатів: миють, відокремлюють легкі, важкі та феромагнітні домішки, хвостики і бурякосуміш. Зваживши, буряк подають на різку, де відрізають від нього тонкі смужки. Бурякову стружку далі подають в дифузори, де вона обезцукрюється методом протетичної дифузії. Після дифузії стружку відтискають і транспортують в жомосховище. Дифузійний сік, що був отриманий таким чином очищають від піску, мезги і направляють на хімічну очистку.

Сік нагрівають в багатоходових підігрівниках до температури 88-90 °С і подають в апарат попередньої дефекації, де він змішується з нефільтрованим соком. Під дією вапна в соці проходить нейтралізація кислот і коагуляція колоїдів. Загальна витрата вапна під час процесу преддефекації 0,25-0,3 % СаО до маси буряка.

Із преддефекатора сік переливається в апарат основної дефекації, де змішується з вапняним молоком, біля 2,5 % СаО до маси буряка. Під час основної дефекації проходять реакції розкладу нецукрів і осадження аніонів кислот, що утворюють з Са²⁺ нерозчинні солі. В апараті І сатурації дефекований сік насичують СО₂, при цьому вільне вапно перетворюється в СаСОз, на поверхні якого адсорбуються розчинні нецукри, а рН - соку знижується з 12 - 12,5 до 10,8 - 11,2. На першій сатурації не все вапно перетворюються в СаСОз, а залишають 0,08-0,1% його в соці, щоб не допустити розчинення вже осаджених не цукрів. Із апарату І сатурації частину соку повертають на преддефекацію, а решту підігрівають до 90 °С і розділяють в багатоярусному гравітаційному відстійникому або листовому

фільтрі-згущувачі на дві частини:

• освітлену фазу (75-80 %)

• згущену суспензію (25-20 %)

Зі згущеної суспензії на вакуум – фільтрі відфільтровують залишки соку, промивають осад водою і відкидають як відхід виробництва, а фільтрат і освітлену фазу з'єднують разом, фільтрують і нагрівають до кипіння, додають біля 0,25 % СаО до маси буряка і подають в апарат II сатурації, де

сік насичують СО₂ до рН 9,3-9,5.

Після другої сатурації сік фільтрують і сульфітують до рН 8,5-9 сірчаним ангідридом; біля 4,5 % сульфітованого соку відправляють на розчинення (клерування) жовтих цукрів, а решту соку нагрівають до 125-130°С і подають на випарну станцію. Сік після очищення має бути чистотою 89-93 %. Якщо цей сік згущувати до перенасиченого стану випарюванням води, можна

виділити чисту сахарозу кристалізацією. Випарювання соку відбувається в два етапи:

• сік згущують у випарній установці до вмісту сухих речовин 65-70 %;

• сік довипарюють у вакуум-апаратах до 92,5-93,5%, викристалізовуючи при цьому частину сахарози.

Всього із соку випарюється 110-120% води до маси буряка. Розділення випарювання соку на два етапи зумовлене наступними причинами:  - при згущенні в соці знижується розчинність солей кальцію;

• розкладаються редукційні цукри;

• бікарбонати кальцію перетворюються в карбонати, проходять і інші реакції, які сприяють утворенню осаду і кольору. Тому до подачі сиропу в вакуум-апарати його потрібно сульфітувати і фільтрувати, що можливо тільки при концентрації сухих речовин не більше 70%. 

На першому етапі є можливість робити багатократне випарювання соку в багатокорпусних випарних установках, в даному випадку - чотирьохкорпусна

з концентратором.

Це дає можливість в порівнянні з одноапаратним випарюванням знизити витрату палива на одиницю сировини, що переробляється в 2,4 рази. Випарна установка являє собою трубчасті теплообмінники, що обігріваються водяною парою з більш високою температурою, ніж температура кипіння соку, тому теплопару через поверхню нагріву передається до соку. Гріюча пара віддає скриту теплоту пароутворення і конденсується у воду. Отримавши теплоту від пари, сік нагрівається до кипіння і при випарюванні

утворює вторинну пару.

Скрита теплота пароутворення для гріючої і сокової пари приблизно однакова, тому один кілограм граючої пари, що поступає у випарний апарат, буде випарювати із соку 1 кг води при умові, що сік завчасно буде нагрітий до температури кипіння. Якщо випарювати сік в одному апараті, то це економічно невигідно, бо затрачується велика кількість палива. Тому використовується випарна установка з багатократним випарюванням. Сік поступає в перший корпус, що обігрівається ретурною парою, де з нього також випаровується частина води і так до останнього корпусу, де отримують вже сироп.

Пару, що утворилася в першому корпусі, направляють на обігрів другого корпусу, сокову із другого - на обігрів третього і т.д. Рух соку і сокових парів здійснюється в результаті зменшення тиску від першого корпусу до останнього, що підтримується за допомогою вакуум-насоса і барометричного конденсатора.

Конденсат від гріючих камер випарних апаратів виводиться в конденсатні колонки, які встановлені по одній на кожний корпус. Концентратор соковою парою не підігрівається, в ньому в результаті перепаду тисків відбувається самовипарювання сиропу. При нормальному атмосферному тиску вода кипить при температурі 100 °С, а температура кипіння цукрових розчинів залежить від концентрації сухих речовин. У присутності домішок температура кипіння цукрових розчинів росте. Підвищення температури кипіння цукрових розчинів в порівнянні з температурою кипіння води називається температурною депресією. Ця властивість цукрових розчинів має негативний характер, оскільки у випарних апаратах зменшує корисну різницю температур (різниця між температурою гарячої пари і соку, що кипить). Існує ще поняття гідродинамічного опору і втрат тепла в навколишнє середовище. Величина гідродинамічної депресії на одну ступінь випарювання дорівнює приблизно 1°С.

Випарні апарати компонують із вертикальних трубчатих теплообмінників - випарних апаратів.

 Принцип дії чотирьох корпусної випарної установки з концентратором. Діє вона в такий спосіб. Сульфітований очищений сік перед випарюванням нагрівають у багатоходових підігрівниках 1 під тиском до кипіння й направляють вI корпус випарки, де випарюється частина води, створюючи вторинну пару. З І корпуса сік послідовно проходить II, III, IV корпуси й концентратор, згущуючись до певної щільності.

Ретурний пар подають тільки в парову камеру І корпуса, а кожен наступний корпус обігрівається вторинною парою попереднього, попередньо звільняючись у сепараторах 6 від бризг соку. Концентратор не обігрівається паром, у ньому відбувається тільки само-випаровування. При наявності зайвої вторинної пари вIV корпусі, за якимись причинами не витраченого на інші технологічні потреби, за схемою його можна подати в камеру, що гріє, концентратора.  Таким чином, внаслідок багатократного використання теплоти в чотирьохкамерній випарній установці одним кілограмом пари можна випарити майже 4 кг. води. На практиці частину вторинної пари відбирають на інші технологічні потреби, тому випарюють 2,2-2,4 кг. пари. Вторинні пари з окремих корпусів випарної установки, використані на технологічні потреби, - экстрапари – позначаємо буквою Е з індексами I, II, III й IV за номером корпуса, з якого взята пара.

Багаторазове використання теплоти пари можливо лише за умови, що температури кипіння соку, а отже, і тиску в корпусах випарної установки будуть знижуватися від першого до останнього. Для створення різниці тиску І корпус обігрівають ретурним паром з надлишковим тискам близько 0,3МПа й температури 133 °С, а останній корпус (концентратор) через каскадні барометричні конденсатори 7, 8 і каплеловушку 9 з'єднують із повітряним вакуум-компресором.

В результаті конденсації вторинної пари в барометричних конденсаторах створюється розрідження (650-680 мм рт.ст.), що і забезпечує кипіння в останньому корпусі - концентраторі при температурі 106-93°С. Розподілення надлишкового тиску гріючої пари і вторинної, по корпусах випарної установки, та температурний режим приведені в таблиці 1. Температуру і тиск в проміжних корпусах випарної установки не регулюють, вони встановлюються самостійно на визначеному рівні в залежності від співвідношення розмірів поверхні нагріву цих корпусів і паровідбору на технологічні потреби.

У комплекті з випарною установкою працює двоступінчаста вакуум - конденсаційна установка. Вона складається з пред конденсатора 7, основного конденсатора 8, каплеловушки 9, збірника барометричної води 10 і вакуум-компресора.  При згущенні соку відбувається ряд хімічних змін:

• зниження або збільшення рН;

• розклад сахарози і редукційних цукрів;

• утворення фарбувальних речовин;

• випадання осадків.

З випарної установки сироп виходить з підвищеною колірністю, мутним від осаду, що утворився. Перед кристалізацією його змішують з клероекою жовтого цукру, вирівнюючи концентрацію сухих речовин і при температурі 80-85 °С сульфітують до рН 8,2-8,5. При цьому сироп насичується сульфітами, що гальмує утворення фарбувальних речовин в процесі його подальшої переробки.

Таблиця 1.5. Температурний режим на випарній станції та конструктивні параметри апаратів

№ корпусів	1	2	3	4	5
1	2	3	4	5	6
t гріючої пари °С	138,3	123,5	118,7	112,5	101
Р гріючої пари МПа	0,282	0,222	0,190	0,156	0,105
Корисна різниця температур °С	7,0	3,8	4,2	6,2	7,4
Температура кипіння соку °С	124,3	119,3	113,2	102	88
Температурна депресія °С	0,3	0,4	1,3	4,3	5,6
Температура вторинної пари °С	124	119,0	112,1	101	86
Тиск вторинної пари МПа	0,225	0,194	0,159	0,109	0,069
В трати температури в паропроводах	0,5	0,6	0,7	0J	1,0
Площа нагріву апарату м2	3000	3000	1800	1180	1800
Кількість апаратів в корпусі шт	2	2	2	1	1
Марка апаратів	ВМА	ВМА	РН	РН	РН
Діаметр нагрівальних труб мм	33/1,5	33/1,5	33/1,5	33/1,5	33/1,5
Довжина нагрівальних труб мм	4500	4500	4360	4360	3560
Діаметр апарату м	4,5	4,5	4,360	3,2	3,2
Діаметр центральної труби м	0,82	0,82	0,74	0,74	0,74
Тип конструкції	Robert	Robert	Robert	Robert	Robert

^ Розрахунок матеріальних потоків випарної станції Кількість сиропу після кожного корпусу розраховують за формулою: де   - витрата соку з і-того апарату;  - витрата соку в перший корпус установки. Кількість випареної води з кожного корпусу розраховують за формулою: [2] де   - кількість випареної води з і-того апарату. За даними ВАТ „Європацукор" маємо такі величини:

Продуктивність заводу	6000 т/добу буряків
вміст сухих речовин в буряках	25 %
цукристість буряків	120 кг/100кг буряка
концентрація сухих речовин в соці	12%

Концентрація сухих речовин по корпусах випарної установки становить:  = 12 %;

 =25%;

 = 42 %;

 =58,6%;

 = 60%;

 = 62 %.

Витрати сиропу з кожного корпусу становитимуть: Кількість випарної води по корпусах:

Кількість тепла, необхідну для випарювання води з першого корпусу, розраховуємо за формулою: Q=G_A H_Q=GΔH Дe G- кількість випареної води;   - питома теплота пароутворення.  З таблиці   отже

Кількість необхідної пари розрахуємо за формулою:  G_n= Q/(C_P -T) де С_Р - ізобарна теплоємкість пари кДж/кг К 

Т- температура пари в К 

Q - тепло, необхідне для випарювання 156 т/год води в кДж;