3. Соціально-історичні передумови передумови формування мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області.

Використання мінеральних ресурсів Дніпропетровської області розпочалося з появою людини на даній території. Як свідчать археологічні дослідження заселення території Дніпропетровської області відбулося ще 100 тис. років тому. Цим часом датують знахідки кам’яних знарядь , що найдені уздовж річок Дніпро та Самара. Використання кам’яних знарядь продовжувалося у мезоліті, неоліті й ранній бронзі (до кінця ШШ тис до Р. Х.). Одночасно з кременем використовувались глини, піски, талькові сланці та ін. для господарських потреб. Археологічні та наукові дослідження В. Ф. Петруня, І. М. Шарафутдинової, Г. М. Козловської, Л. П. Крилової, І. С. Усенко, Н. К. Воронкевич, А. Т. Батуриної, С. С. Березанської, Н. Ф. Дудник доводять, що велика кількість кам’яних виробів, які характерні для степової смуги, були виготовлені з місцевої кам’яної сировини, окрім того, були виявлені також залишки майстерень виготовлення знарядь, як з каменю, так і виплавки заліза. Головними породами, що використовувались для виготовлення знарядь праці дослідники називають амфіболіт, кварцит, діабаз, талькові сланці, аспідно-покривельні сланці, вапняки та метааркози. Даний матеріал використовувався не лише для виготовлення знарядь праці, а й для виготовлення поховальних ящиків.

Археологічні дослідження також свідчать про використання мінеральної сировини у V тис. до Р. Х. племенами дніпро-донецької культури. Про це свідчать знахідки залишків поселень і особливо могильники, досліджені біля сіл Вовніги і Волоське, а також могильник біля села Микільське Солонянського району. Крім глиняного посуду та прикрас, в похованнях зустрічаються кам'яні булави — знаки влади, які свідчать про виділення родових вождів.

Найбільший інтерес представляють унікальні поховання металургів початку II тисячоріччя до Р. Х., відкриті в гирлі річки Самари та біля села Верхня Маївка Дніпропетровського району, в яких виявлено форми для відливання бронзових сокир і ковальські інструменти для їх обробки, а також бронзоливарне майстерні кінця II — початку I тисячоріччя до Р. Х. що свідчать про те, що тут в бронзову добу перебував великий Придніпровський металообробний центр. Це ж підтверджують і клади бронзових знарядь праці, зброї і прикрас, знайдені Дніпропетровському, Томаківському районах, але також у Верхньодніпровському районі та у міста Кривий Ріг. Існують, також, археологічні підтвердження використання місцевої сировини племенами середньостогової, ямної та катакомбної культур. Кургани скифів та поховання сарматів також свідчать про використання місцевих корисних копалин. Останки Черняхівської культури, а саме, гончарні печі свідчать про використання глин. На території області у VII—VIII ст. був розташований гончарний центр про це свідчать знахідки біля села Любимівка Солонянського району.

Роботи дослідників С. О. Конткевича, Б. М. Гракова, П. Г. Рубіна, Ю. Г. Гершойга доводять, що існує ряд артефактів існування видобутку та виплавки заліза на території Дніпропетровської області з часів скіфів до козаччини. Так С. О. Конткевич у другій половині XІX ст. описав стародавні виробки у гирлі балки Червона, Б.М. Граков знайшов і описав залишки стародавньої рудні та домниці в Гайдамацькій печері балки Дубова.

Перерва у освоєнні та використанні мінеральних ресурсів території Дніпропетровської області відбулася на час, коли землі Придніпров’я були покинуті населенням в зв’язку з татаро-монгольським нашестям. і отримали назву Дикого поля.

Паливні корисні копалини, а саме вугілля, були одними з перших копалин, які почали використовуватись на території Дніпропетровської області. Існують історичні згадки про видобування бурого вугілля у Дніпровському басейні з XVI ст., а кам’яне вугілля Донецького басейну згідно з археологічними даними використовувалось місцевим населенням вже в X- XI ст., але тільки для місцевих потреб. У 1829 році експедиція французького інженера Ле-Пле знайшла 44 родовища вугілля Західного Донбасу придатних для розробки. Однак, видобуток вугілля не відбувався аж до 1953 року.

Перші наукові дослідження покладів рудної сировини для промислового використання були розпочаті у XVIІІ ст. Так Йоган Гюльденштедт у 1773 році відвідав долини річок Інгулець і Саксагань та охарактеризував геологічні особливості регіону. В. Ф.Зуєв перший описав поклади залізних руд Кривбасу у своїй праці «Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году», дослідник їх називав «залізним шифером» і це є першою згадкою в науковій літературі про поклади залізних руд на території Кривбасу.

М. Г. Ліванов у 1787 році за завданням князя Г. О. Потьомкіна не тільки провів дослідження території Кривого Рогу, а і виявив поклади різних руд, вугілля, мармуру та ін. копалин. Його експедиція, що налічувала близько 100 чоловік, спорудила 2 шахти, які з часом були затоплені водою. Дослідженням залізних руд Кривбасу займалися також гірничі інженери В. Пиленко, П. І. Кульшин та М. П. Барбот-де-Марні. Дослідники детально описали поклади залізних руд, гранітів, гнейсів, вапняків, сланцю.

О. М. Поль, дослідник, археолог і підприємець також виявив поклади високоякісної залізної руди і саме його діяльність призвела до освоєння родовищ залізний руд на території Кривого Рогу. Незважаючи на негативні відгуки про його діяльність О. М. Поль продовжував свої геологічні експедиції, під час яких було виявлені багаті залізорудні родовища. У 1880 роках було створено акціонерне товариство з іноземним капіталом «Залізні руди Кривого Рога», а у 1881 році почалися розробки на Саксаганському руднику. Вагомий внесок у вивчення залізних руд Кривбасу внесли такі дослідники як Г. П. Федосеєв, Е. М. Клем, Е. Фельско, М. Носов, С. О. Конткевич, П. Рубін, К. Соколовський, М. Соколов, О. В.Фаас, Й. І. Танатар та ін., які підтримали ідею розробки залізних руд і будівництва залізниці Кривий Ріг-Донбас будівництво якої розпочалося також у 1881 році. У 1890 роках було закладено першу домену піч. На кінець 19 ст. у Криворізькому басейні працювало 32 рудники.

Одночасно з вивченням залізних руд Кривбасу відкривались та вводились в експлуатацію поклади інших корисних копалин. Так В. О. Домгер у 1883-1884 роках виявив промислове родовище марганцю на берегах р. Солона. Саме такі фактори, як географічне положення, поверхневе залягання руд, дешева робоча сила сприяли швидкому розвитку металургії. Подальші пошуки марганцевих руд у цьому районі здійснювались О. Михальським, а розвідувальні роботи – гірничими інженерами М. Коцовським та Завадським. Як наслідок робіт у 1886 р. по р. Солоній був закладений перший марганцевий рудник.

Паралельно з відкриттям і дослідженням залізних руд та марганцю проводились і перші дослідження Дніпровського буровугільного басейну. Ще у середині XIX ст. професором Київського університету К. Феофілактовим було розвідано декілька родовищ, на деяких з них, пізніше, у невеликих масштабах видобувалось вугілля. Дослідженням геологічної будови та покладів бурого вугілля займалися також І. О. Гюльденштед, П. С. Паллас, Н. П. Барбот де Марні, Ф. Дюбуа де Монпер, Л. П. Долинський, В. А. Домгер, Р. А. Прендель, І. Ф. Шмальгаузен та ін. В їх наукових працях відображені відомості про перші знахідки бурого вугілля в центральній частині України, виконані перші геологічні дослідження та відкриті родовища, складено карти.

Таким чином, на кінець XІX початок XX ст. на території Дніпропетровської області було розвідано потужну сировинну базу для розвитку металургії, а саме: залізні руди Криворізького басейну, марганець Нікопольського басейну та вугілля Донбасу. Це сприяло бурхливому розвитку промисловості та регіону в цілому.

Радянський період відзначився як період детального вивчення відкритих та розвідки нових родовищ. Була проведена магнітна зйомка Криворізького регіону, складені карти та укладена монографія М.Г. Світальського «Залізорудні родовища Кривого Рогу». Роботи з вивчення залізних руд .Г.Гершойга, П.П. П’ятницького, Ю.І. Половінкіної, Л.І. Мартиненка та ін. носили не загальноописовий, а систематизований, цілеспрямований характер.

У 30-х роках були проведені системні розвідувальні роботи з вивчення покладів бурого вугілля під керівництвом В. Чирвінського (1929). Було виявлено понад 20 нових родовищ (Юрківське, Христофорівське та ін.), проводилось розвідування уже відомих родовищ (Катеринопільське, Олександрівське, Звенигородське та ін.). Саме роботами цього періоду (1929-1931 рр.) був відкритий Дніпровський буровугільний басейн. Геолого-знімальні роботи, та систематизація отриманих результатів освітлена в роботах М. О. Соколова, А. В. Фааса, В. І. Лучицького, Б. Л. Личкова, В. М. Чирвінського, В. Т. Сябряя, М.В. Чирвінської, І. Є. Слензака та ін. В їх роботах обґрунтовані дані геологічної будови басейну та вік вугільних покладів, відкрито ряд родовищ, перші спроби вуглепетрографічних, вуглехімічних досліджень та визначення генезису вугілля, складені карти. Була укладена монографія «Дніпровський буровугільний басейн» А. Я. Радзівілла, С. А. Гурідова, М. О. Самаріна та ін. та підготовлений звіт «Вплив морфології та генезису буровугільних пластів на гірничо-геологічні умови їх розробки» ДП „Центрукргеологія” відповідальний виконавець В. М. Музика (2005).

У повоєнні роки (1946-1947 рр.) Ю. Бас очолював Південноукраїнську експедицію з вивчення кори вивітрювання, що дозволило пізніше відкрити перші в Україні поклади бокситів та нікелевих руд зв’язані з елювієм основних й ультраосновних порід. Було відкрите Високопільське родовище бокситів, нові родовища первинних каолінів, елювіальних розсипів титану та ін. Детальні дослідження каолінів та вогнетривких глин були проведені Л. Карякіним, М. Логвиненком, Є. Г. Куковським, Ю. Руським та ін.

Розвідка і видобуток горючих, газоподібних та рідких корисних копалин на території Дніпропетровської області було розпочато у 1950-1970 роках в рамках геологорозвідувальних робіт. Дослідження геологічної будови та родовищ Дніпровсько-Донецької западини викладені у великій кількості звітів, статей та монографій, авторами яких є І. Г.Баранов, А. О. Білик, Г. І. Вакарчук, С. О. Варічев, І. В. Височанський, В. К. Гавриш, Б. П. Кабишев, В. В. Колодій, В. О. Краюшкін, В. О. Кривошея, Я. Г. Лазарук, В. О. Разніцин, В. І. Савченко, В. І. Созанський, М. Є. Чупрін та ін.

У 60-х роках в зв’язку із зростанням попиту промисловості на кам’яне вугілля Павлоград став центром вугільної промисловості Західного Донбасу. У 1960 роках, а саме з серпня 1963 року, коли Державна комісія прийняла до експлуатації шахту «Першотравнева» В сiчнi 1965 року створено трест «Павлоградвугiлля», а в 1975 роцi засновано виробниче об'єднання по видобутку «Павлоградвугiлля», до складу якого увiйшли шахти i допомiжнi пiдприємства, технологiчно пов'язанi з вуглевидобутком. Нині на території області функціонують 10 шахт та 23 структурних підрозділи. Проблеми та перспективи родовищ вугілля Західного Донбасу розглянуті в роботах Г. Г. Півняка, В. С. Білецького, П. В. Сергєєва, Н. І. Дунаєвської В. Г. Ларченко та ін.) Перспективи вугільних родовищ на вільний газ та метан освітлені в роботах Е. А. Євдощука, Є. А. Ставицького, О. Є Іванціва, І. В. Дудка, В. Ф. Приходченко та ін.

Середина XX ст. означена геологорозвідувальними роботами та виявленням родовищ урану, титану, ванадію та ін. З 1945 року під керівництвом головного геолога Криворізького геолтресту Я. М.Бєлєвцева були розпочаті роботи по виявленню в межах Криворізького басейну родовищ урану. Через рік були відкриті Первомайське і Жовторіченське уранові родовища. В 1952 р. за відкриття унікальних родовищ урану Я. М. Белєвцеву було присуджено Сталінську премію І ступеню. Видобуток уранової сировини на існуючих родовищах в наявний час характеризується суттєвим зниженням концентрації урану в сировині, саме тому, велике значення має розробка та впровадження в урановидобувну промисловість нових прогресивних ресурсо- та енергозберігаючих технологій. (В. М. Ажажа, Н. В. Кушнірук, М. І. Бабак, Д. В. Мальцев, Е.О. Кулиш, В.О. Михайлов та ін.)

З 1956 р. в Дніпропетровській області розвідується Самотканське (Малишівське) родовище титанових руд, відкрите 1954 року. Дослідження цього родовища, яке належить до крупних об’єктів світового масштабу, тривали понад 50 років (Н. Т. Вадімов., М. А. Зеліков, В. Д. Яровий, С. В. Котова та ін.). З 1958 р. А. Г. Семенов вів роботи по дослідженню розсипів у межах Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Експлуатується родовище з 1961 року і є найбільшим в СНД. Родовище розробляється відкритим способом, на його базі функціонує Вільногірський ГЗК який забезпечений розвіданими запасами більше ніж на 40 років. Інші прогнозні ресурси титану на території області, що пов’язані з корінними рудами основних порід не розробляються. На території Дніпропетровської області також були виявлені родовища ванадію. Технологію вилучення ванадію було розроблено ще у 1971 році, але в промислових масштабах України не реалізовано. У той час, як в Казахстані (Усть-Каменогорський титаномагнієвий комбінат) здійснюється супутній витяг ванадію з ільменітових концентратів Малишівського родовища. Необхідно зазначити вміст ванадію і серед руд Жовторіченського родовища урану. Уран-ванадій-скандієві метасоматити відповідають середньому за розмірами родовищу ванадію. Таким чином, в області є певний потенціал організації власного видобутку ванадію, як супутнього елементу ряду комплексних родовищ чи техногенної сировини (відходи металургійної промисловості).

Проблеми супутнього вилучення германію під час комплексної розробки вугільних родовищ висвітлюються в роботах з 60–70-х років ХХ століття. Найбільша увага дослідників приділялася закономірностям розподілу германію у вугіллі, його органічній та неорганічній частині, описані форми знаходження германію у вугіллі та геологічні умови його розподілу у вугільних родовищах. Вивченню супутніх корисних копалин і компонентів вугільних родовищ присвячено роботи Є. О. Погребицького, І. П. Ломашова, Б. І. Лосєва, В. Р. Клера та Ф. Я. Саприкіна, в яких викладені методичні рекомендації щодо проведення промислової оцінки вугільних родовищ.

Окрім металевих корисних копалин на території області розташовані і неметалеві, які в промислових масштабах розпочали видобуватися також протягом XX ст. Так у 20-х роках відкрите та розвідане Просянівське родовище каолінів, пов’язане з корою вивітрювання гранітів Українського щита. Видобуток залізоокисних руд (гематитових руд) було розпочато у 1938 році. Це було примітивне кустарне виробництво, а первинна потужність заводу досягала 5 тис. т. сурику та 1 тис. тон вохри на рік. На сьогоднішній день, це єдине підприємство в колишньому СРСР з видобутку сухого суріку. Видобуток облицювального каміння відбувається на Кудашівському гранітному кар’єрі з 1914 р. Токівське родовище гранітів розвідане у 1932 р, а розробка родовища розпочалася у 1963 році.

Таким чином, на. початок XXI ст. на території Дніпропетровської області обліковується 249 родовищ і 79 об’єктів обліку (з врахуванням комплексності) різноманітних корисних копалин, з яких 94 родовища і 43 об’єкти обліку розробляються. [7] Розробка родовищ забезпечує сировиною такі галузі промисловості, як металургію (залізна руда, марганець, титан, циркон, германій, вогнетривкі глини, флюсова сировина), паливну (вугілля, газ), будівельну (каоліни, керамічні глини, будівельні та скляні піски, бутове і облицювальне каміння), хімічну (мінеральні фарби) та інші. У 2001 р. колективом Інституту неологічних наук НАН України виданий атлас «Геологія і корисні копалини України». Атлас є підсумковою роботою з геологічних досліджень країни у XX ст.

На сучасному етапі досліджень мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області проводяться роботи з подальшого вивчення родовищ що розробляються, а саме питання комплексної розробки родовищ. У продуктивних і вміщуючих товщах родовищ міститься близько 50 видів металевих і неметалевих корисних копалин, які складають супутню мінерально-сировинну базу і можуть ефективно використовуватися в народному господарстві. До них можна віднести германій, скандій, ванадій, золото, технічний тальк абразивний гранат, вохра і сурик, та інші. Особливу увагу слід звернути на супутні корисні копалини такі як: пісок, суглинок, різного складу глини, вапняки, які можуть бути використані як сировина для будівельних, металургійних, машинобудівних та інших підприємств регіону.

Окрім комплексного використання родовищ розглядаються питання можливості переведення відвалів, хвостосховищ у ранг техногенних родовищ. Велика кількість робіт присвячена розгляду питань впливу розробки родовищ на довкілля.

Історію освоєння та дослідження мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області можна поділити на декілька етапів:

1. Давній 300-100 тис. р. тому – XIII ст., який характеризується першими спробами використання місцевих корисних копалин у побуті населення в якості знарядь праці та будівельного матеріалу, зародження перших металургійних та гончарних осередків.

2. Період Дикого поля (кінець XII ст. початок XVIII ст.) використання для місцевих потреб кам’яного та бурого вугілля, руд чорних металів, глини, пісків та ін.

3. Дореволюційний (кінець XVIII - кінець XIX ст.) етап характеризується накопиченням несистематизованих описів та досліджень мінеральних ресурсів території Придніпров’я. Формування перших осередків гірництва;

4. Етап індустріального розвитку (кінець XIX ст. початок XX ст.). Формування перших гірничо-промислових комплексів, виникнення та розвиток металургійної промисловості. Проведення перших системних геологорозвідувальних робіт, складання перших карт та характеристик мінеральної сировини;

5. Сучасний період (середина XX ст. – до наших днів). Характеризується широким розвитком геологорозвідувальних робіт, планомірним вивченням території. Розгляд питань екологізації пошуково-розвідувальних робіт та комплексності гірничовидобувних робіт. Постанова питань раціонального використання мінеральних ресурсів та утилізації гірничопромислових відходів та ін.

Висновки до розділу І

В першому розділі дослідження:

• були встановлені основні поняття на які ми спиралися в дослідженні та наведено їх тлумачення у сучасній науковій літературі.

• Наведено загальні відомості про Дніпропетровську область. Її значення в галузевій та територіальній структурі народного господарства.

• Встановлено природні та соціально-історичні передумови формування мінеральносировинного потенціалу Дніпропетровської області

Дослідження мінерально-сировинного потенціалу Дніпропетровської області спирається на такі основні поняття: мінерально-сировинні ресурси, мінерально-сировинний потенціал, корисні копалини, мінеральна сировина.

Мінерально-сировинні ресурси(МСР)- сукупність специфічний форм мінеральної сировини, нагромадженої в надрах чи на поверхні Землі, яка слугує вихідною сировиною для промислового виробництва, джерелом енергії чи для безпосереднього споживання і може бути рентабельно видобута та використана зараз чи в майбутньому без нанесення шкоди іншим природним ресурсам і недопущення виникнення кризових геоекологічних ситуацій у довкіллі.

Природні передумови формування мінерально-сировинної бази території області визначаються особливостями її геологічної будови території.

Область знаходиться в межах 3 геологічних структур:

• Середньопридніпровський мегаблок Українського щита. З яким пов’язані головні запаси корисних копалин області. Особливе місце в цій структурі належить Криворізькій структурі, яка знаходиться в західній частині регіону і приурочена до зони Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, що розділяє архейський Середьнопридніпровський мегаблок від протерозойського Інгульського. Така її структурна позиція визначила не тільки специфіку геологічного розвитку, але й сприяла формуванню унікальних за запасами покладів залізних руд.

• Дніпровсько-Донецька западина, яка з півночі примикає до Українського щита в межах території області складена породними комплексами верхнього палеозою, мезозою та кайнозою до яких приурочені основні поклади природного газу і нафти.

• Причорноморська западина, яка тільки своєю крайньою північною частиною захоплює територію Дніпропетровської області в геологічні будові якої беруть участь піщано-карбонатно-глинисті відклади сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену. Характерною особливістю розрізу є наявність у його складі промислових, унікальних за запасами, покладів марганцевих руд.

Історію освоєння та дослідження мінерально-сировинної бази Дніпропетровської області можна поділити на декілька етапів:

1. Давній 300-100 тис. р. тому – XIII ст., який характеризується першими спробами використання місцевих корисних копалин у побуті населення в якості знарядь праці та будівельного матеріалу, зародження перших металургійних та гончарних осередків.

2. Період Дикого поля (кінець XII ст. початок XVIII ст.) використання для місцевих потреб кам’яного та бурого вугілля, руд чорних металів, глини, пісків та ін.

3. Дореволюційний (кінець XVIII - кінець XIX ст.) етап характеризується накопиченням несистематизованих описів та досліджень мінеральних ресурсів території Придніпров’я. Формування перших осередків гірництва;

4. Етап індустріального розвитку (кінець XIX ст. початок XX ст.). Формування перших гірничо-промислових комплексів, виникнення та розвиток металургійної промисловості. Проведення перших системних геологорозвідувальних робіт, складання перших карт та характеристик мінеральної сировини;

5. Сучасний період (середина XX ст. – до наших днів). Характеризується широким розвитком геологорозвідувальних робіт, планомірним вивченням території. Розгляд питань екологізації пошуково-розвідувальних робіт та комплексності гірничовидобувних робіт. Постанова питань раціонального використання мінеральних ресурсів та утилізації гірничопромислових відходів та ін.

Розділ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ