Природні передумови формування мінерально-ресурсного потенціалу Дніпропетровської області.
Природні передумови формування мінерально-сировинної бази будь-якої території визначаються особливостями її геологічної будови території. Геологічна будова території Дніпропетровської області
Дніпропетровщина займає вигідне положення в геоструктурному ансамблі України. Понад 80 % її території знаходиться в межах Середньопридніпровського мегаблока Українського щита та його східного схилу, північно-східна межа області проходить по західному борту Дніпровсько-Донецької западини, південною вона частково захоплює північ Причорноморської западини (рис. 1.2).
Наявність в межах території області різновікових геоструктур них одиниць першого порядку, у певній мірі, позитивно позначилось на її мінерально-сировинному потенціалі.
Рис.1.2 Положення Дніпропетровської області в геоструктурному ансамблі України
Середньопридніпровський мегаблок Українського щита належить до граніт-зеленокам’яних областей фундаменту Східноєвропейської платформи. Геологічне тло мегаблока визначають ультраметаморфічні гранітоїди дніпропетровського комплекса палеоархею, репрезентованого асоціацією плагіогранітів та плагіомігматитів з реліктами амфібол-біотитових, гранат-амфібол-біотитових гнейсів та кристалічних сланців аульської серії. У металогенічному відношенні породи комплексу є безперспективними на пошуки металевих корисних копалин, проте самі плагіограніти і плагіомігматити слугують високоякісною сировиною для будівельної промисловості. Їх зазвичай використовують з метою виготовлення щебінки, облицювальної плитки та бутового каменю.
Плагіогранітоїди дніпропетровського комплексу разом з суперкрустальними утвореннями аульської серії складають плагіограніт-амфіболітовий структурно-формаційний комплекс, який слугує своєрідним фундаментом для мезоархейських зеленокам’яних структур у будові яких беруть участь утворення плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційногно комплексу стратигенна складова якого представлена метаморфізованими вулканогенно-осадовими відкладами конкської серії, а плутонічна – інтрузивними гранітоїдами (плагіограніми, гранодіоритами, діоритами, тоналітами, мікроклін-плагіоклазовими граніами) сурського, саксаганського, токівського та мокромосковського комплексів [Геологічна історія].
На території області знаходяться такя зеленокам’яні структури: Жовтоводська, Верхівцевська, Сурська, Соленівська, Авдотьївська, Широківська, Високопільська, Чортомлицька та Криворізька. Усі вони, за винятком Криворізької, виповнені асоціацією метавулканогенних і метатеригенних порід. У розрізах переважають метавулканогенні відклади, представлені породами всіх груп – від ультраосновних до кислих. Ультраосновні та основні метавулканіти зазвичай характерні для нижніх частин розрізу серії, де репрезентовані різноманітними дацитами, андезитами, коматіїтами, перетвореними в умовах зеленосланцевої фації метаморфізму в амфіболіти, актинолітити, тремолітити, амфібол-біотитові, хлорит-амфіболові, плагіоклаз-амфіболові, плагіоклаз-хлорит-амфіболові, актиноліт-премолітові сланці. В асоціації з ними присутні метатеригенні породи, представлені безрудними і залізистими кварцитами, біотитовими, біотит-хлоритовими сланцями, які перешаровуються з метавулканітами.
Кислі відміни метавулканітів, серед яких переважають метаріоліти, разом з кварцевими метьапісковиками і слюдистими сланцями складають верхні частини розрізу конкської серії, загальна потужність якої коливається від 3 до 5 км.
Усі зеленокам’яні структури облямовуються різними за розміром інтрузивними тілами інтрузивних гранітоїдів саксаганського та сурського комплексів, а масиви гранітоїдів токівського та мокромосковського комплексів, які зазвичай приурочені до ділянок закриття зеленокам’яних структур, які за своєю природою належать до проторифтів.
Віковий і площовий зв'язок різноконтрасних вулканітів і інтрузивних гранітоїдів у межах зеленока’яних структур сприяв формуванню низки металевих корисних копалин серед яких промислове значення мають: магнетитові кварцити, приурочені до середньої частини розрізу конкської серії; золото, яке локалізувалося на контакті гранітоїдів сурського комплексу з амфілітами та метаріолітами конкської серії; сульфідний нікель, пов'язаний з метакоматіїтами (ультраосновні породи) середньої частини розрізу серії; молібден, який концентрується в зонах екзокантакту інтрузивних гранітоїдів і порід стратигенних утворень плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційного комплексу.
Особливе місце в будові території області займає Криворізька структура, яка знаходиться в західній частині регіону і приурочена до зони Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, що розділяє архейський Середьнопридніпровський мегаблок від протерозойського Інгульського. Така її структурна позиція визначила не тільки специфіку геологічного розвитку, але й сприяла формуванню унікальних за запасами покладів залізних руд.
Свій геологічних розвиток Криворізька структура розпочинала, як і всі інші зеленокам’яні структури Придніпров’я з формування в мезоархеї зони Криворізько-Кременчуцького розлому, що поклало початок її проторифтовому етапу розвитку. Впродовж мезоархею на всьому простяганню структури відбувалася активна діяльність, що призвело до формування метабазитів конкської світи, які складають низи її розрізу. В неоархеї територія Криворіжжя зазнала незначних висхідних рухів, що було спричинено вкоріненням Саксаганського діапіра, проте на початку палеопротерозою, вона знову опустилася з утворенням палеобасейну. Інша територія Дніпропетровської області в цей час являла собою добре розчленовану гірську країні, де відбувалися процеси вивітрювання порід плагіограніт-амфіболітового і плагіограніт-зеленокам’яного структурно-формаційних комплексів.
Починаючи з палеопротерозою розвиток Криворізької структури переходить від проторифтового етапу до протогеосинклінального . Це закарбувалося в накопиченні уламкових відкладів новокриворізької та скелюватської світ криворізької серії в складі яких переважають метаконгломерати, метагравеліти, метапісковики, слюдисті сланці. Екзогенні процеси, які переважали під кінець скелюватського часу змінилися ендогенними, що призвело до проявлення ультраосновного вулканізму, результатом якого було накопичення на метатеригенних породах метаультрабазитів, аналогами яких є талькові сланці так званого талькового горизонту.
Вулканізм змінився відносною стабілізацією тектонічної обстановки в регіоні підчас якої відбувалося накопичення теригенно-хемогенних відкладів саксаганської світи, які під впливом зеленосланцевого метаморфізму були перетворені в залізисті (магнетитові, силінак-магнетитові, карбонат-магнетитові) та буз рудні кварцити, а також різноманітні хлоритові, біотитові, біотит-хлоритові сланці.
Утворення породних асоціацій саксаганської світи завершилося закриттям палеорифту і формуванням на його місці гданцівського палеобасейну лагунного типу, де відбувалося накопичення вуглистих (графітитових) сланців, поліміктових метапісковиків, мармурів і доломітів гданцівської світи.
Протогепосинклінальний етап геологічного розвитку структури під кінець палеопротерозою змінився ерогенним у результаті якого утворилася суббмеридіональна глеюватська грабеноподібна западина, заповнена моласоподібними відкладами глеюватської світи, яка завершує розріз вулканогенно-осадових відкладів Криворізької структури потужність яких становить понад 5 км.
Пізніше впродовж пізнього протерозою, а також в палеозої та мезозої територія Середньопридніфпровського мегаблока являла собою область вивітрювання докембрійських порід, що сприяло формуванню каолінів і бокситів.
Поновлення геологічної активності в регіоні відбулося на початку кайнозойської ери, впродовж якої територія області зазнала почергово шість трансгресій і регресій моря. У результаті цих подій депресії в кристалічному фундаменті щита заповнилися вугленосними відкладами бучацької серії, піщано-глинистими утвореннями київської серії палеогену, карбонатно-пісковиково-глинистими відкладами сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену і перекрилися делювіальними, алювіальними, еоловими і льодовиковими утвореннями четвертинного періоду.
З породними комплексами осадового чохла кайнозойського віку пов’язані промислові концентрації циркону на півночі області, а також численні родовища вапняків, піску і глин.
Днвпровсько-Донецька западина, яка з півночі примикає до Українського щита в межах території області складена породними комплексами верхнього палеозою, мезозою та кайнозою .
В основі розрізу залягають відклади девонсько-нижньовізейського структурно-формаційного комплексу, представленого соленосно-теригенними, ефузивно-теригенними, ефузивно-соленосними та карбонатними розрізами, серед яких на території області переважають породні асоціації ефузивно-теригенного та карбонатного типів.
Надбудовують розріз породи верхньовізейсько-нижньопермського комплексу, репрезентовані перешаруванням пісковиків, аргілітів, алевролітів, кам’яного вугілля і глин з підпорядкованим поширенням вапняків і вуглистих порід .
Вище за розрізом залягають теригенні і карбонатно-теригенні формації верхньопермсько-крейдового структурно-формаційного комплексу, до яких приурочені основні поклади природного газу і нафти.
Завершують розріз теригенні відклади кайнозойського комплексу, репрезентовані асоціацією пісковиків, пісків, глин, аргілітів та алевролітів з підпорядкованим поширенням вапняків. Переважають у розрізі відклади неогенової системи.
Причорноморська западина тільки своєю крайньою північною частиною захоплює територію Дніпропетровської області в геологічні будові якої беруть участь піщано-карбонатно-глинисті відклади сарматського, мотичного та понтичного регіоярусів неогену. Характерною особливістю розрізу є наявність у його складі промислових, унікальних за запасами, покладів марганцевих руд.
Отже, як зазначалось вище, така різноманітна геологічна будова території дніпропетровської області, у межах якої зосереджені геоструктурні елементи докембрійського (український щит), палеозой-кайнозойського (Дніпровсько-Донецька западина) і мезозой-кайнозойського (Причорноморська западина) етапів розвитку земної кори, зумовила широких спектр металевих і неметалевих корисних копалин, які й формують потужну мінерально-сировинну базу регіону, здатну забезпечити власною сировиною всі наявні на території області галузі промисловості.