Контрольні питання

1. З яким етапами керування процесом навчання зв'язаний етап аналізу стану процесу навчання?

2. Визначите зміст поняття «стан процесу навчання». Які аспекти входять у дане поняття?

3. Що включають початкові вимоги до навчання?

4. Які засоби навчання Вам відомі?

5. Яка мета етапу формування й аналізу початкових вимог у процесі керування навчанням?

6. Що є предметом діяльності при аналізі початкових вимог?

7. Які елементи базової характеристики особистості варто аналізувати при підготовці до занять?

8. Які соціодемографічні характеристики особистості є важливими в процесі підготовки викладача до занять?

9. Яка технологія аналізу базового матеріалу?

10. Які види міжтемних зв'язків Вам відомі і які способи їхньої реалізації?

11. Опишіть алгоритм діяльності викладача по аналізі базових знань і вмінь.

12. Які способи формування базового матеріалу?

13. Яка мета повторення навчального матеріалу?

14. Які існують методи психодіагностики особистості?

15. Що таке тип темпераменту і які темпераменти бувають?

16. Що таке тип мислення і які типи мислення відомі?

Лекція 5. Методика проектування змісту навчального матеріалу

1. Розробка структури навчальної інформації й її наочне подання

2. Схемно-знакові моделі подання знань

5.1. Розробка структури навчальної інформації й її наочне подання

Фахівці в області візуального мислення розділяють процес сприйняття й переробки візуальної інформації на три етапи.

Перший етап виступає як аналіз її структури. Йому повинні відповідати два найважливіших параметри: націленість учнів на активне (продуктивне) сприйняття й спеціальна організація навчального матеріалу.

На другому етапі відбувається створення нових образів. При цьому розумові зусилля учнів спрямовані на формування цілісної системи, що відповідає поставленому завданню.

Третій етап по своїм цілям і навчальним можливостям можна віднести до пошукової діяльності. У цьому випадку будь-яка формула, малюнок або схема мають на увазі підказку

Як правило, навчальна програма дозволяє викладачеві варіювати обсяг і послідовність змісту залежно від конкретної мети. Мета вивчення матеріалу відповідають рівням його засвоєння (по В.П. Беспалько) - це може бути впізнання, відтворення, конструювання або трансформація. Між елементами змісту необхідно намітити зв'язки, причому не всі, а лише самі істотні з погляду самого викладача. Зв'язки й будуть визначати конкретну структуру й послідовність викладу навчального матеріалу. Звичайно викладач вибирає послідовність емпіричним шляхом, інтуїцією або просто здоровим глуздом. Практика показує, що різні викладачі при викладі того самого навчального матеріалу використовують неоднакові зв'язки, тобто по-різному структурують навчальну інформацію. Навіть той самий викладач, але з різними аудиторіями або в різні роки структурує зміст по-різному.

Частий виклад інформації будується відповідно до логіки тієї науки, основи якої викладаються, хоча це й не завжди виправдано. Потрібно враховувати й специфіку пізнавальної діяльності, і доступність, і ту діяльність, до якої готується учень. Стосовно до професійного навчання особливо важливо враховувати цілі навчання, які, у свою чергу, визначаються тією діяльністю, до якої готується учень. З позицій цієї діяльності й повинно розглядатися питання про істотність тих або інших зв'язків і в цілому послідовності вивчення навчального матеріалу. Наприклад, якщо є завдання підготувати експлуатаційника, здатного швидко виявити й усунути несправність, що з'явилася в процесі експлуатації очисного комбайну, то несправності варто вивчати в такій послідовності: ознака, можливі причини, спосіб виявлення й усунення несправності. Якщо ж є завдання підготовки фахівця з діагностики, від якого потрібне попередження виходу несправної машини в зміну, то доцільно прийняти іншу послідовність: спосіб виявлення несправності, ознака її наявності, рекомендації з усунення.

Технологічний підхід до організації процесу навчання вимагає визначення оптимальної структури. Для цього варто керуватися наступними засадами:

• принцип мінімізації вимагає виключити все, що можна, без шкоди для мети. Коли ця вимога ігнорується, то інформація відбирається по протилежному принципі: «Це не перешкодить» або «Це може знадобитися»;

• принцип об'єктивно існуючих зв'язків, тобто тих зв'язків, інформація про які повинна бути засвоєна учнями,;

• принцип історизму, тобто відповідність структури історії розвитку досліджуваного об'єкта;

• принцип логічного проходження, тобто відбиття в структурі інформації причинно-наслідкових зв'язків між її елементами;

• принцип підпорядкованості, що відбиває ієрархічну структуру інформації;

• принцип відповідності структури навчальної інформації характеру практичної діяльності, до якої готується учень;

• принцип відповідності структури навчальної інформації закономірностям пізнавальної діяльності.

Набагато більш ефективно відображати змісту навчального матеріалу наочно. Для цього використовують такі форми як графи, специфікації навчальних елементів, матриці, конспект-схеми й т.п. Характерно, що вони можуть сполучатися один з одним. Наприклад, перед конструюванням графа рекомендується скласти специфікацію навчальних елементів, а опорний конспект може більш докладно ілюструвати графічну форму структури. Практика показує, що навіть, якщо викладач попередньо структурує навчальну інформацію з усіма її зв'язками й відносинами, то специфікації, графи та інші «строгі» форми залишає для себе, а студентам пропонує більше «образні» візуальні матеріали. Це не завжди виправдано, оскільки кожна форма має свої достоїнства й витрати, і при спільному застосуванні вони можуть істотно доповнювати один одного.

Структурування змісту навчальної інформації починається з виділення основних навчальних елементів і встановлення зв'язків між ними.

Навчальний елемент (НЕ) – це підлягаючому засвоєнню логічно закінчена частина інформації. При аналізі структури навчальний елемент є неподільною частиною інформації в даному конкретному випадку. Неподільність НЕ - поняття умовне й в іншому випадку при більше докладному розгляді питання може деталізуватися. І, навпаки, якщо докладний розгляд не потрібно, даний НЕ може ввійти в НЕ більше високого порядку. Таким чином, кожний навчальний елемент є носієм власної інформації, відсутньої в інших навчальних елементах.

Залежно від конкретного змісту навчальної інформації як навчальний елемент можуть бути: визначення поняття, факт, явище, процес, закономірність, принцип, спосіб дії, характеристика об'єкта, висновок або наслідок. Варто мати на увазі, що спосіб вираження поняття (формула, графік) не є навчальним елементом.

Структура створюється всією сукупністю навчальних елементів, включених у певні зв'язки. Можна виділити наступні типи зв'язків: взаємодія, породження, перетворення, будова, керування й функціональні зв'язки. Часто зв'язок сама виступає як навчальний елемент, тобто як інформація, що підлягає засвоєнню.

Зупинимося більш докладно на конструюванні специфікації навчальних елементів і побудові графа навчальної інформації.

Специфікація навчальних елементів. Для складання специфікації навчальних елементів необхідно провести структурно-логічний аналіз змісту, тобто виділити самі НЕ, а також установити зв'язки між ними. Виділені НЕ варто диференціювати, по-перше, по рівнях засвоєння понять: знайомство, відтворення, застосування, трансформація. По-друге, вичленувати опорні й нові поняття. На основі опорних понять формуються нові знання й прийоми розумової й практичної діяльності. Нові ж поняття вперше формуються на цьому занятті.

Між опорними й новими поняттями можливі різні зв'язки, що й визначає структуру навчального матеріалу.

1. Прямі одиничні зв'язки.

• 

  Опорні поняття

• новые понятия.

Нові поняття

2. Опосередковані зв'язки. Нове поняття сформоване шляхом логічних міркувань.

3. Зв'язок нового поняття з декількома вихідними. Чим більше елементів мають зв'язок з новим поняттям, тим складніше зробити правильний висновок і більше ймовірність помилок.

Графи навчальної інформації.

Граф - це схема, що показує, якої чином безліч крапок (вершин) з'єднується безліччю ліній (ребер). Граф навчальної теми відображає структуру навчальної інформації. Вершина в графі відображає навчальний елемент, а ребро - зв'язок між навчальними елементами, що є істотною з погляду викладача, що розробляє структуру. Оскільки можливі різні структури навчальної інформації, можуть бути й різні форми графа.

1. Лінійний граф. Це найпростіша форма графа. При такій структурі кожний попередній навчальний елемент зв'язаний тільки з одним наступним. Така структура при викладі навчального матеріалу використовується рідко. Графічно така структура виглядає так:

1 2 3

2. Дедуктивний (деревоподібний) граф. Початкова вершина такого графа збігається з вихідним навчальним елементом (рис. 5.1). На графі зазначені: навчальні елементи з відповідними їм порядковими номерами; зв'язку між навчальними елементами й найменування підстав сукупності навчальних елементів, розташованих на одній і тій же горизонталі – порядку (табл. 5.1).

Рис. 5.1. Граф теми “Форми структурування навчальної інформації”

Таблиця 5.1. Найменування навчальних елементів

№ НЕ.	Найменування навчальних елементів	№ НЕ	Найменування навчальних елементів
1.	Форми відображення структури	14.	Наочність
2.	Завчасне складання	15.	«Прихованість» деталей
3.	Експромт	16.	Наочність
4.	У пам'яті	17.	Виділення істотного
5.	У методичних документах	18.	Неадекватність цілям
6.	Повний текст	19.	Наочність
7.	План	20.	Однозначність розуміння
8.	«Опорний конспект»	21.	Високий ступінь деталізації
9.	Графічна форма	22.	Опора на логічні зв'язки
10.	Матрична форма	23.	Компактність
11.	Однозначність	24.	Видимість
12.	Недостатня видимість	25.	Простота оцінки структури
13.	Утрудненість оцінки структури	26.	Відсутність дидактичних і інформативних можливостей

2. Індуктивний граф. Це теж деревоподібний граф, але його вершини звернені долілиць. Виклад ведеться від часткового до загального, від елементів до цілого. Той самий навчальний матеріал може вибудовуватися по-різному залежно від поставленої мети. Відповідно міняється й форма графа.