100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.

Синдром набутого імунодефіциту являє собою специфічну фор­му імунологічної недостатності, яка характеризується епідемічним розповсюдженням.

Актуальність. Перші випадки СНІДу (по англ.— AIDS — Ас-guired Immune Deficiency Syndrome) були зареєстровані у 1981 p. у США в районі Лос-Анджелеса серед молодих чоловіків-гомосек-суалістів. Крім випадків пневмонії у молодих чоловіків-гомосексуалістів були зареєстровані випадки саркоми Капоші. У частини осіб одно­часно виявляли саркому Капоші і пневмонію, спричинену P. Ca­rini, а також інші важкі опортуністичні інфекції.. За перше півріччя 1981 р. в США було зафік­совано 77 захворювань, а в наступні півроку— 166 випадків.

Особам, котрі належать до групи підвищеного ризику, необхід­но дотримуватися таких правил:

1) періодично консультуватися у лікаря і обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію;

2) уникати сексуальних контактів із багатьма особами або з партнером, який у свою чергу має декілька партнерів; при статевих контактах ко­ристуватися кондомами;

3) позбавитися залежності від наркоти­ків, щонайменше відмовитися від внутрішньовенного введення їх;

4) не ставати донором крові, сперми для штучного запліднення, тканин для пересадки;

5) жінки перед вагітністю та перед родами повинні обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію^

Специфічна терапія не розроблена. Створено ряд препаратів, такі як інтерлейкін, рибаверин, сурамін, азидотимідин та багато інших, але всі вони дають тимчасовий ефект. У 1991 р. кенійські вчені повідомили про створення перспективного препарату Кем-рон-089 на основі поєднання інтерферону-альфа та глюкопротеї-ну — органічної речовини, яка виробляється клітинами організму під дією на них будь-якого вірусу.

Специфічна профілактика поки що не існує. Розроблено де­кілька видів вакцини, які проходять всебічне вивчення. Існуючі прогнози дають підстави сподіватися, що протягом 3—5 років мо­же, бути запропонована вакцина для масових щеплень. І

Епідеміологічний нагляд включає широкі лабораторні обсте­ження осіб з підозрінням на ВІЛ-інфекцію, груп підвищеного ри­зику зараження та широкі профілактичні обстеження населення. На кожного виявленого хворого або інфікованого направляється термінове повідомлення до санепідслужби. Усі вони беруться на облік з метою проведення необхідного лікування та диспансерно­го спостереження. Згідно з законодавством, усі іноземці, які при­їздять до України на навчання або роботу, підлягають обов'яз­ковому обстеженню, а при виявленні зараженості депортуються до країни їхнього проживання.Серед населення ведеться широка-роз'яснювальна робота про небезпеку ВІЛ-інфекції, шляхи зараження та можливі засоби за­побігання зараженню

101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн

САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ - (від лат.— здоров'я) — система орг., мед.-сан., сан.-гіг., лік.-профілакт. і протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на тер. України особливо небезпечних інфекц. хвороб, а в разі їх виникнення — на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на тер. України товарів, хім., біол. і радіоакт. речовин, відходів та ін. вантажів, небезпечних для життя і здоров'я людини.

В Україні заходи забезпечення С. о. т. і населення визначаються Законами «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000), Правилами санітарної охорони території України (затв. КМ України 24.IV 1999) та ін. нормат.-прав. актами. З метою запобігання занесенню і розповсюдженню на тер. України інфекц. хвороб у пунктах пропуску через держ. кордон створюються і функціонують сан.-карантинні підрозділи (відділи, пункти). Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи із симптомами інфекц. хвороб, дозволяється після проведення мед. огляду цих осіб. В'їзд на тер. України дозволяється лише після їх огляду працівниками сан.-карантин. підрозділу. Ввезення на тер. України зазнач, вантажів, товарів та ін. предметів не допускається, якщо під час проведення сан.-епідеміол. нагляду встановлено, що: їх ввезення заборонене зак-вом у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я людей. Для попередження поширення інфекц. захворювань на тер. України здійснюються госпіталізація та лікування хворих, а за показаннями — ізоляція осіб, які спілкувалися з хворими, мед. нагляд, профілакт. лікування і обстеження осіб, які перебували в осередку інфекц. хвороб, і тих, які виїхали за його межі (в обсерваторах); дезінфекція, дезінсекція та дератизація тер. і відомчими лік.-профілактичними та сан.-епідеміологічними закладами. В разі виникнення чи загрози виникнення або поширення інфекц. хвороб на відповід. територіях чи об'єктах в установленому порядку можуть запроваджуватися: особливі умови та режими праці, навчання, пересування та перевезення, спрямовані на запобігання виникненню, поширенню і на ліквідацію цих хвороб.