
- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •2.Розділи вчення про епід.Процес
- •3.Епідемічний процес та його складові ланки.
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5 . Резурвуар збудників інфекційних хвороб.
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу інфекції
- •8.Категорії носіїв збудн інф.Хвор та оцінка їх епід.Неб-ки.
- •9. Тварини як джерела збудників інфекції.
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12. Чинники передачі збудників при різних інфекц хвороб
- •13..Живі переносники збудників інфекційних хвороб
- •14.Осередок інфекційної хвороби, його межі, термін існування.
- •15. Типи осередків
- •17.Кількісні ознаки епід.Процесу
- •18. Для якісної характеристики епід. Процесу використовують такі поняття:
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •21.Значення соціального та природнього чинників в розвитку епідемічного процесу
- •22. Принципи боротьби з інфекційними захворюваннями Напрямки:
- •23. Профілактичні заходи щодо інфекційних хвороб
- •24.Схема профілактичних заходів
- •25. Профілактичні заходи щодо джерел збудників(людини, тварин)
- •26. Як проводиться виявлення інфекційних хворих і повідомлення про них?
- •27.Протиепід.З-ди боротьби з інфекційними хворобами.
- •29. Протиепідемічні заходи щодо хворого та носія збудників інфекції.
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •32. Епідеміологічн метод дослідження, його структура
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз, його методика.
- •35. Територія, час, групи, чинники ризику.
- •37.Оперативний епід.Аналіз.
- •38.Методи стерилізації організація її проведення
- •39. Методи контролю якості стерилізації.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •44. Методи та типи дезінсекції.
- •45. Активна імунізація(показання, оцінка ефективності)
- •46. Правові аспекти вакцинопрофілактики.
- •47.Види вакцин,їх зберігання.
- •48.Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу
- •53 Імунпрофілактика поліомієліту
- •54.Імунопрофілактика дифтерії.
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56. Імунопрофілактика кору.
- •57. Імунопрфілактика епід.Паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59. Пасивна імунопрофілактика, показання до проведення, препарати, особливості їх застосування.
- •61. Кіз та його функції
- •62. Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •63 Епідеміологічні особливості шигельозів,проф та протиепід.Заходи.
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та проти епідеміологічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміол.О-ті холери, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •69. Епідем. Особливості ботулізму, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація і структура еп)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при внутрішньолікарняних інфекціях.
- •75. Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77.Епідеміолог.О-ті та профілактика госпітальних інфекцій в госпітальних та опікових стаціонарах.
- •78.Епідеміологічні особливості і профілактика госпітальних інфекцій в урологічних стаціонарах.
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики.
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •83 Епід. Особливості кашлюку, проф. Та протиепід. З-ди.
- •84.Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87.Епід.О-ті геморагічної гарячки Марбург. Профілактика та протиепідемічні з-ди.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідем. Особливості групи інф. Захв. З трансмісивним мех. Передачі, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Малярія
- •94. Висипний тиф, хв Бриля
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
Синдром набутого імунодефіциту являє собою специфічну форму імунологічної недостатності, яка характеризується епідемічним розповсюдженням.
Актуальність. Перші випадки СНІДу (по англ.— AIDS — Ас-guired Immune Deficiency Syndrome) були зареєстровані у 1981 p. у США в районі Лос-Анджелеса серед молодих чоловіків-гомосек-суалістів. Крім випадків пневмонії у молодих чоловіків-гомосексуалістів були зареєстровані випадки саркоми Капоші. У частини осіб одночасно виявляли саркому Капоші і пневмонію, спричинену P. Carini, а також інші важкі опортуністичні інфекції.. За перше півріччя 1981 р. в США було зафіксовано 77 захворювань, а в наступні півроку— 166 випадків.
Особам, котрі належать до групи підвищеного ризику, необхідно дотримуватися таких правил:
1) періодично консультуватися у лікаря і обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію;
2) уникати сексуальних контактів із багатьма особами або з партнером, який у свою чергу має декілька партнерів; при статевих контактах користуватися кондомами;
3) позбавитися залежності від наркотиків, щонайменше відмовитися від внутрішньовенного введення їх;
4) не ставати донором крові, сперми для штучного запліднення, тканин для пересадки;
5) жінки перед вагітністю та перед родами повинні обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію^
Специфічна терапія не розроблена. Створено ряд препаратів, такі як інтерлейкін, рибаверин, сурамін, азидотимідин та багато інших, але всі вони дають тимчасовий ефект. У 1991 р. кенійські вчені повідомили про створення перспективного препарату Кем-рон-089 на основі поєднання інтерферону-альфа та глюкопротеї-ну — органічної речовини, яка виробляється клітинами організму під дією на них будь-якого вірусу.
Специфічна профілактика поки що не існує. Розроблено декілька видів вакцини, які проходять всебічне вивчення. Існуючі прогнози дають підстави сподіватися, що протягом 3—5 років може, бути запропонована вакцина для масових щеплень. І
Епідеміологічний нагляд включає широкі лабораторні обстеження осіб з підозрінням на ВІЛ-інфекцію, груп підвищеного ризику зараження та широкі профілактичні обстеження населення. На кожного виявленого хворого або інфікованого направляється термінове повідомлення до санепідслужби. Усі вони беруться на облік з метою проведення необхідного лікування та диспансерного спостереження. Згідно з законодавством, усі іноземці, які приїздять до України на навчання або роботу, підлягають обов'язковому обстеженню, а при виявленні зараженості депортуються до країни їхнього проживання.Серед населення ведеться широка-роз'яснювальна робота про небезпеку ВІЛ-інфекції, шляхи зараження та можливі засоби запобігання зараженню
101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ - (від лат.— здоров'я) — система орг., мед.-сан., сан.-гіг., лік.-профілакт. і протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на тер. України особливо небезпечних інфекц. хвороб, а в разі їх виникнення — на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на тер. України товарів, хім., біол. і радіоакт. речовин, відходів та ін. вантажів, небезпечних для життя і здоров'я людини.
В Україні заходи забезпечення С. о. т. і населення визначаються Законами «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000), Правилами санітарної охорони території України (затв. КМ України 24.IV 1999) та ін. нормат.-прав. актами. З метою запобігання занесенню і розповсюдженню на тер. України інфекц. хвороб у пунктах пропуску через держ. кордон створюються і функціонують сан.-карантинні підрозділи (відділи, пункти). Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів, бригад тощо, серед яких є особи із симптомами інфекц. хвороб, дозволяється після проведення мед. огляду цих осіб. В'їзд на тер. України дозволяється лише після їх огляду працівниками сан.-карантин. підрозділу. Ввезення на тер. України зазнач, вантажів, товарів та ін. предметів не допускається, якщо під час проведення сан.-епідеміол. нагляду встановлено, що: їх ввезення заборонене зак-вом у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я людей. Для попередження поширення інфекц. захворювань на тер. України здійснюються госпіталізація та лікування хворих, а за показаннями — ізоляція осіб, які спілкувалися з хворими, мед. нагляд, профілакт. лікування і обстеження осіб, які перебували в осередку інфекц. хвороб, і тих, які виїхали за його межі (в обсерваторах); дезінфекція, дезінсекція та дератизація тер. і відомчими лік.-профілактичними та сан.-епідеміологічними закладами. В разі виникнення чи загрози виникнення або поширення інфекц. хвороб на відповід. територіях чи об'єктах в установленому порядку можуть запроваджуватися: особливі умови та режими праці, навчання, пересування та перевезення, спрямовані на запобігання виникненню, поширенню і на ліквідацію цих хвороб.