9. Тварини як джерела збудників інфекції.

Інфекційні хв., зб. яких являються біологічні види тварин, назив. зоонозними (бруцельоз, лептоспіроз, Ку-гарячка, чума, туляремія, сказ).

Всі тварини за ступенем і формою контакту з людиною поділяються на:

1. Домашні тварини (с/г, охоронні, декоративні);

2. Синантропні;

3. Напівсинантропні;

4.Ксенантропні (дикі).

Дом. тварини постійно прожив. з людиною, тому ймов. зараж. від них зооантропонозними інф. хв. вища, ніж від диких тварин.

ВРХ- джерело зб. бруцельозу, лептоспірозу, сальмонельозу, сибірки, ящуру, трихінельозу, ієрсініозу;

коні- сапу, лептоспірозу;

собаки, коти- сказу, токсоплазмозу, лептоспірозу;

птахи- сальмонельозу, орнітозу.

Дикі тварини- джерела зб. тих же інф хв., але їх епід. знач. менше (нечастий контакт з людиною). Велике епід. знач. мають гризуни: шв. розмножуються, рано досягають стат. зрілості, надзвич. плодючі, здатні пристосув. до важких умов життя. Вони псують госп., проислові споруди, житла, матер. цінності, спожив. і забруднюють продукти.

Анабіоз-(сплячка) – впадають при несприятливому для них сезоні. Ареал- певна територія розселення. Станція- місце переважного перебування.

Гризуни поділ. на

- синантропні ( живуть в нас. пунктах, житлах людини (сірі, чорні щурі, хатні миші) – дж. зб. чуми, туляремії, сальмонельозу, лептоспірозу, тифів);

- напівсинантропні ( мешкають поза нас. пунктами, але здатні мігрувати до людини (полівка водяна, звичайна, ондатра) – дж. зб. чуми, туляремії, лептоспірозу, кліщ. енцефаліту);

- дикі гризуни ( прожив. поза нас. пунктами, на терит., не освоєних людиною (польва і лісова миші, ховрахи, бурундуки) – дж. зб. . чуми, туляремії, японського та кліщ. енцефалітів, лейшманіозу, геморагічної гаряжчки).

10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)

Механізм передачі - процес періщення збудників від джерела інфекції до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції Механізми передачі:

горизонтальний –

- фекально-оральний,(шляхи: харчовий, водний, кон-побут)

- аерогенний, (пов-крап, пов-пилов)

- трансмісивний,

- контактний. (прямий)

Вертикальний:

- гермінативний,

- в/утробний,

- трансплацентраний.

Фази горизонтального механізму передачі:

- виділення збудника,

- перебування їх у зовнішньому середовищі (відсутня при прямому контактному мех..пер.),

- проникнення збудника до сприйнятливого орнізму.

11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах

Шлях передачі – реалізація механізму передачі в конкретних умовах місця і часу. Шлях передачі збудників отримує назву від кінцевого чинника передачі, з яким збудники потрапляють до сприйнятливого організму. Фекально-оральний (водний – черевний тиф, холера; харчовий – ботулізм, сальмонельоз; контактний – дизентерія, ешерихіоз), аерогенний (повітряно-краплинний– дифтерія, скарлатина, повітряно-пиловий – легіонельоз, туляремія).

12. Чинники передачі збудників при різних інфекц хвороб

Чинники передачі - об’єкти довкілля задопомогою яких збудники передаються від джерела до сприйнятливого організму.

Неживі чинники: вода, харчові продукти, предмети побуту, одяг, інструментарій.

Живі чинники передачі (живими переносниками збудників) є представники типу членистоногих(воші, комарі, мухи,кліщі, блохи, москіти). Кожна група інфекційних хвороб і навіть деякі окремі хвороби мають свої специфічні чинники передачі. При кишкових інфекціях кінцевими чинниками передачі найчастіше бувають вода та харчові продукти, значно рідше (зокрема, у дитячому віці) — предмети навколишнього середовища (соски, іграшки, руки тощо).

При цих інфекціях збудник виділяється у навколишнє середовище, як правило, з фекаліями, а потрапляє в організм через рот. Такий механізм передачі зветься фекально-оральним. Для інфекцій дихальних шляхів зовнішнім середовищем є повітря, а чинник передачі збудника — крапельки слизу, десквамованого епітелію з поверхні дихальних шляхів. Цей механізм передачі зветься крапельним, або повітряно-крапельним. Чинниками передачі кров'яних інфекцій є живі переносники, які живляться кров'ю. До того ж пристосування збудника до організму переносника високо-специфічне, у зв'язку з чим майже кожний збудник має властивий йому чинник передачі: при малярії—комар роду Anopheles, при висипному та зворотному тифах—воші. До цієї групи інфекцій належать також вірусний гепатит В і СНІД, при яких збудники хвороби потрапляють у кров за допомогою шприців та інших інструментів. Це парентеральний механізм передачі збудника.