97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.

Збудник при контакті або через забруднені побутові предмети потрапляє в травмовану шкіру, на слизові оболонки очей, статевих органів, з них проникає в організм і спричинює інфекцію з різноманітними проявами. Циркуляція збудника відбувається по колу організм людини- забруднені об’єкти навколишнього середовища-організм людини

98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.

- інф.захв. вірусної етіології з парентеральним механізмом передачі,що хар-ся синдромами ураження печінки та інтоксикацією, клінічним поліморфізмом, схильністю до ускладнень.

Актуальність: значним поширенням, високим рівнем захворюваності, з тяжким перебігом, схильністю до хронізації процесу і ускладненнями.

Етіологія. гепаднавірусів з циркулярною двонитковою ДНК.Вірус гепатиту В (частка Дейна).

Включає три антигени: НВsAg (виявляється в гепатоцитах, і в усіх біологічних рідинах організму), HbeAg ,HBcAg. Хар-ся високою резистентністю до фізичних та хімічних чинників.

Стійкий до ліофілізації, багаторазового заморожування та розморожування, дії ефіру. Втрачає інфекційність при прогрівання за температури 85 °С протягом 60 хв, автоклавуванні (120 °С) — 45 хв, замочуванні у свіжому 3 % або 5 % розчині хлораміну — на 60 або ЗО хв відповідно. Вірус гепатиту В руйнується в лужному середовищі, лід дією фенолу, перекису водню, ультрафіолетового опромінювання в поєднанні з бета-пропіолактоном.Патогенез попадання у кров-гематогенне поширення збудника, або через СО,пошкодж. шкіру- в регін. лімф. вузли- в кров-у клітини печінки-паренхіматозної дифузії-патологічні імунні реакції-імунний цитоліз клітин. Імунітет тривалий, довічний.

Джерела- антропоноз Хворі на гострий і хронічний, носії(здорове,реконвалесцентне, хронічне).

Зза­разні вже в інкубаційний і продромальний періоди.

Період інкубації.від ЗО діб до б міс, у сер. — 60-120 діб.

Механізм передачі збудника. парентеральний.що реалізується природним (перинатальний, трансплацентарний статевий, побутовий перкутанний ), і штучним(гемо трансфузії, гемодіаліз) шляхами, Особливості епідемічного процесу. убіквітарна інфекція. ендемічний характер, проявляється поодинокими або (рідше) групо­вими захворюваннями. Не має вираженої сезонності

Групи «високого ризику інфікування» представ­ники медичних професій, діти, що народжені матерями — носіями вірусу, ін'єкційні наркомани

Лабораторна діагностика. РІА, ІФА (серологічні маркери— антигенів (НВsАg (на 3—5-му тижні), НВеАg, НВсАg) та відповідних антитіл (анти-НВs, анти-НВе, анти-НВс) від 3—4 тиж до року). Спотгібридизація, дотгібридизація та ПЛР. Специфічна профілактика. пасивна –специфічний імуноглобулін з високим титром анти-НDS не пізніше ніж через 2—3 доби після зараження, бажано в перші 6 год. Активна імунізація моновалентні вакцини (високоочищений НВsАg) генноінженерні з викор. рекомбінантних мікробних або дріжджових штамів — продуцентів НВsАg..

Протиепідемічні заходи ней­тралізація джерела інфекції (рання діагностика і госпіталізація хворих), перепинення шляхів її передачі (суворому дотриманні правил відбору донорів, повторна індикація НBsАg, використання індивідуальних трансфузійних наборів і комплектів одноразового використання, обмеження показань для переливання крові,застосування індивідуальних засобів захисту шкіри і слизових оболонок від попадання крові ,періодичне (через 6 міс) обстеження медперсоналу) та підвищення несприйнятливості населення..

Епідеміологічний нагляд

збір даних про епідеміологічну ситуацію. вивчають носійство збудника, визначають рівень колективного імунітету, клінічне спостереження в поєднанні з статистичним обліком, клініко-лабораторними дослідженнями.

Обстеження за епідем. показаннями ви­конують одномоментно при виникнення поодиноких або групових спалахів захв.. Аналіз захворюваності, контроль за ефективністю профілактичних та протиепідеміологічних заходів.