7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу інфекції

За тривалістю перебігу розрізняють

• гострі

• хронічні інфекційні хвороби.

Найбільшу епідемічну небезпеку становлять хворі з гострим перебігом, оскільки у них збудники виділяються постійно та у великій кількості. При хронічних захворюваннях збудник виділяється протягом тривалого часу, але у невеликій кількості. Наймасивніе збудник виділяється при важкому та середньої важкості перебігу захворювання але вони мають менше епідемічне значення оскільки ці категорії переважно госпіталізуються.

Періоди інф.хв.:

Інфкубаційний (прихований) – від моменту зараження до появи перших клінічних проявів

Продромальний – перші дні хв. від інкубаційних до проявів типових клінічних ознак

Типових клінічних ознак – період розпалу хвороби

Реконвалесценції – період одужання

Суттєве значення мають: інкубаційний період, якщо в ІІ половині чи в кінці починає виділятися збудник; продромальний період, коли немає клінічних проявів, але виділяється велика кількість збудника; у період клінічних проявів від хв.. при деяких інфекційних захворюваннях виділяється велика кількість збудників, але у випадку своєчасної ізоляції та госпіталізації хворого в цей час, епідеміологічна значимість цього періоду менша, ніж при первинних захворюваннях; у період реконвалесценції може формуватися реконвалесцентне носійство.

Велику небезпеку становлять інф.захв. що викликаються політропними збудниками. Епіднебезпека джерел інф.,що викликають монотопним збудником є менша, тому що збудники за межі первинної локалізації не проникають і виділяються в довкілля в них.

8.Категорії носіїв збудн інф.Хвор та оцінка їх епід.Неб-ки.

Носій – людина чи тварина, перебування в організмі якої патогенних м/о не супроводжується клінічними проявами хвороби.

– первинне – у осіб, які раніше не хворіли на відповідну інфекційну хворобу. Види:

Транзиторне – збудник не приживається в організмі, швидко покидає його, тривалість менша ніж при хворобі, виділяється з підтвердженням лише одноразово (шигельоз, холера)

Інапарантне (безсимптомне) – тривалість виділення збудника як при інфекційних хворобах (холера, поліомієліт, скарлатина)

– вторинне

– після інфекції

- після імунізації:

Гостре реконвалесцентне – триває до 3 міс після хвороби (холера, поліомієліт),

Хронічне – триває більше 3 міс (черевний тиф, паратиф)

Імунні носії – особи, у яких імунітет сформувався після захворювання чи імунізації.

Епіднебезпека при антропонозних інфекціях залежить від: форми прояву інфекції (хворий чи носій), її перебігу та типу; періоду інф. Хв.. та тривалості заразності; стадії контагіозності інф.хв.; виду профілактичної діяльності людини; рівня санітарної культури людини.

При порівнянні епіднебезпеки хворих і носіїв треба виходити з наступних критеріїв: співвідношення кількості хворих і носіїв, активності джерела збудника (госпіталізація хворого, санація носія), інтенсивності виділення збудників, тривалості заразного періоду, труднощів виявлення джерела збудника (на відімну від хворого, у носія відсутні симптоми захворювання у зв’язку з чим носії не звертаються за медичною допомогою і виявляються лише при лабораторному обстеженні)