- •1.Предмет і задачі епідеміології
 - •2.Розділи вчення про епід.Процес
 - •3.Епідемічний процес та його складові ланки.
 - •4.Рушійні сили епідпроцесу
 - •5 . Резурвуар збудників інфекційних хвороб.
 - •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
 - •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу інфекції
 - •8.Категорії носіїв збудн інф.Хвор та оцінка їх епід.Неб-ки.
 - •9. Тварини як джерела збудників інфекції.
 - •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
 - •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
 - •12. Чинники передачі збудників при різних інфекц хвороб
 - •13..Живі переносники збудників інфекційних хвороб
 - •14.Осередок інфекційної хвороби, його межі, термін існування.
 - •15. Типи осередків
 - •17.Кількісні ознаки епід.Процесу
 - •18. Для якісної характеристики епід. Процесу використовують такі поняття:
 - •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
 - •21.Значення соціального та природнього чинників в розвитку епідемічного процесу
 - •22. Принципи боротьби з інфекційними захворюваннями Напрямки:
 - •23. Профілактичні заходи щодо інфекційних хвороб
 - •24.Схема профілактичних заходів
 - •25. Профілактичні заходи щодо джерел збудників(людини, тварин)
 - •26. Як проводиться виявлення інфекційних хворих і повідомлення про них?
 - •27.Протиепід.З-ди боротьби з інфекційними хворобами.
 - •29. Протиепідемічні заходи щодо хворого та носія збудників інфекції.
 - •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
 - •32. Епідеміологічн метод дослідження, його структура
 - •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз, його методика.
 - •35. Територія, час, групи, чинники ризику.
 - •37.Оперативний епід.Аналіз.
 - •38.Методи стерилізації організація її проведення
 - •39. Методи контролю якості стерилізації.
 - •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
 - •44. Методи та типи дезінсекції.
 - •45. Активна імунізація(показання, оцінка ефективності)
 - •46. Правові аспекти вакцинопрофілактики.
 - •47.Види вакцин,їх зберігання.
 - •48.Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
 - •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
 - •51.Імунопрофілактика туберкульозу
 - •52. Імунопрофілактика коклюшу
 - •53 Імунпрофілактика поліомієліту
 - •54.Імунопрофілактика дифтерії.
 - •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
 - •56. Імунопрофілактика кору.
 - •57. Імунопрфілактика епід.Паротиту.
 - •58. Імунопрофілактика краснухи.
 - •59. Пасивна імунопрофілактика, показання до проведення, препарати, особливості їх застосування.
 - •61. Кіз та його функції
 - •62. Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
 - •63 Епідеміологічні особливості шигельозів,проф та протиепід.Заходи.
 - •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та проти епідеміологічні заходи.
 - •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактика та протиепідемічні заходи.
 - •67. Епідеміол.О-ті холери, профілактика та протиепідемічні заходи.
 - •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
 - •69. Епідем. Особливості ботулізму, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація і структура еп)
 - •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
 - •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при внутрішньолікарняних інфекціях.
 - •75. Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
 - •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
 - •77.Епідеміолог.О-ті та профілактика госпітальних інфекцій в госпітальних та опікових стаціонарах.
 - •78.Епідеміологічні особливості і профілактика госпітальних інфекцій в урологічних стаціонарах.
 - •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики.
 - •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
 - •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції, профілактичні та протиепідемічні заходи
 - •83 Епід. Особливості кашлюку, проф. Та протиепід. З-ди.
 - •84.Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •86. Епідеміологічні особливості грипу профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •87.Епід.О-ті геморагічної гарячки Марбург. Профілактика та протиепідемічні з-ди.
 - •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •89. Епідем. Особливості групи інф. Захв. З трансмісивним мех. Передачі, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •92. Малярія
 - •94. Висипний тиф, хв Бриля
 - •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
 - •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
 - •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
 - •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
 
65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
-гостре кишкове інфекційне захворювання з характерними клінічними ознаками, наявністю хрон. бактеріоносійства та поширеністю у всьому світі.
Актуальність - Найбільш розповсюджені у Європі, характерне поширення через хронічне бактеріоносійство.
Збудник черевного тифу - Salmonella typhi - належить до роду сальмонел, існують такі фаговари А, Е, Д, С, 46. Збудник життєздатний у зовнішньому середовищі, на білизні може жити 14-80 діб, в екскрементах - 30-50 діб, у проточній воді - 10 діб, у водопровідній воді - до 4 міс, в грунті до 6-9 міс. У харчових продуктах збудники можуть зберігатися і розмножуватись, особливо у молоці, м`ясному фарші, бульйоні, холодці, салатах, вінегретах.
Джерела інфекції- хвора людина або бактеріоносій. Розрізняють хронічне ``жовчне``, ``сечове`` та ``кишкове`` носійство.
Період заразності- . Хворий максимально виділяє збудника на другому тижні захворювання.
Мех..передачі,чинники - Механізм передачі типово фекально-оральний. Виділяється з калом, сечею, може із слиною, слизом та іншими виділеннями. Кінцевими чинниками передачі є вода з фекальним забрудненням або харчові продукти, зберігання і приготування яких здійснювалося з порушенням технологічних і санітарних правил проміжними - грунт, посуд, побутові речі.
Контактно-побутовий шлях мало реалізується, частіше буває водний а також харчовий.
Поширеність- Спорадичні випадки пов’язують з побутовим шляхом зараження. Сезонний підйом захворюваності на черевний тиф, паратифи припадає на літньо-осінні місяці. Цей підйом може бути пов’язаний з купанням у відкритих водоймах, коли сприятлива для розмноження збудника температура, з активізацією харчового шляху зараження (овочі, фрукти), з передачею через мух.
Інкуб.період - 6-30днів (в середньому 14)
Клін.симптоми - підвищення температури 39, адинамія, метеоризм, головні болі, мономорфний розеольозний висип
Лаб.д-ка- Для виявлення бактеріоносіїв роблять посіви калу , сечі, жовчі а також РНГА з Vi-антигеном (позитивний титр 1:40).Дослідження гемокультури на середовищі рапопорта, кал на сер.Плоскірєва,Едно.Проводять РА, РПГА.
Профілактика - Специфічну профілактику проводять окремим професійним групам, головним чином тим, хто працює у системі очищення міст, серед населення на ендемічній території. Застосовують вакцини: 1) хімічну сорбовану черевнотифозну моновакцину; 2) спиртову черевнотифозну моновакцину, збагачену Vi-антигеном. Ревакцинацію сорбованою вакциною проводять через 6 місяців, а вакциною, збагаченою Vi-антигеном - через 2 роки. Для термінової профілактики в осередках рекомендуються бактеріофаги і антибіотики (левоміцетин). Протиепід.з-ди-
Протиепідемічні заходи: забезпечення населення водою, яка відповідає сучасним вимогам якості, контроль за харчовими продуктами, особливо молочними. Хворі підлягають обов’язковій госпіталізації. Хворий максимально виділяє збудника на другому тижні захворювання.
ЕН- Контроль за наслідками обстеження на гемокультуру хворих із гарячкою з невідомої етіології; проведення бактеріологічних досліджень на сальмонели жовчі, взятої у хворих з ураженням жовчовивідних шляхів;постійне бактеріологічне дослідження стічних вод міста (за методикою Мура), води відкритих водойм та джерел водопостачання; постійний бактеріологічний контроль за водопровідною водою, аналіз аварій на водопровідній та каналізаційній мережах; постійний контроль (включаючи бактеріологічний) за санітарно-гігієнічним станом молокозаводів і молоко провідної мережі.
