
- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •2.Розділи вчення про епід.Процес
- •3.Епідемічний процес та його складові ланки.
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5 . Резурвуар збудників інфекційних хвороб.
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу інфекції
- •8.Категорії носіїв збудн інф.Хвор та оцінка їх епід.Неб-ки.
- •9. Тварини як джерела збудників інфекції.
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12. Чинники передачі збудників при різних інфекц хвороб
- •13..Живі переносники збудників інфекційних хвороб
- •14.Осередок інфекційної хвороби, його межі, термін існування.
- •15. Типи осередків
- •17.Кількісні ознаки епід.Процесу
- •18. Для якісної характеристики епід. Процесу використовують такі поняття:
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •21.Значення соціального та природнього чинників в розвитку епідемічного процесу
- •22. Принципи боротьби з інфекційними захворюваннями Напрямки:
- •23. Профілактичні заходи щодо інфекційних хвороб
- •24.Схема профілактичних заходів
- •25. Профілактичні заходи щодо джерел збудників(людини, тварин)
- •26. Як проводиться виявлення інфекційних хворих і повідомлення про них?
- •27.Протиепід.З-ди боротьби з інфекційними хворобами.
- •29. Протиепідемічні заходи щодо хворого та носія збудників інфекції.
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •32. Епідеміологічн метод дослідження, його структура
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз, його методика.
- •35. Територія, час, групи, чинники ризику.
- •37.Оперативний епід.Аналіз.
- •38.Методи стерилізації організація її проведення
- •39. Методи контролю якості стерилізації.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •44. Методи та типи дезінсекції.
- •45. Активна імунізація(показання, оцінка ефективності)
- •46. Правові аспекти вакцинопрофілактики.
- •47.Види вакцин,їх зберігання.
- •48.Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу
- •53 Імунпрофілактика поліомієліту
- •54.Імунопрофілактика дифтерії.
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56. Імунопрофілактика кору.
- •57. Імунопрфілактика епід.Паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59. Пасивна імунопрофілактика, показання до проведення, препарати, особливості їх застосування.
- •61. Кіз та його функції
- •62. Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •63 Епідеміологічні особливості шигельозів,проф та протиепід.Заходи.
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та проти епідеміологічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміол.О-ті холери, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •69. Епідем. Особливості ботулізму, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація і структура еп)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при внутрішньолікарняних інфекціях.
- •75. Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77.Епідеміолог.О-ті та профілактика госпітальних інфекцій в госпітальних та опікових стаціонарах.
- •78.Епідеміологічні особливості і профілактика госпітальних інфекцій в урологічних стаціонарах.
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики.
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •83 Епід. Особливості кашлюку, проф. Та протиепід. З-ди.
- •84.Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87.Епід.О-ті геморагічної гарячки Марбург. Профілактика та протиепідемічні з-ди.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідем. Особливості групи інф. Захв. З трансмісивним мех. Передачі, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Малярія
- •94. Висипний тиф, хв Бриля
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
55. Імунопрофілактика гепатиту в.
Вакцина: моно валентна, введення:, щеплення: 1 день, 1, 6 міс., протипокази: Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку. Алергія на будь-який компонент вакцини. Захворювання нервової системи, що прогресують, гідроцефалія та гідроцефальний синдром у ступені декомпенсації, епілепсія, епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше. Гостре захворювання або загострення хронічного захворювання.
56. Імунопрофілактика кору.
атенуйований штам вірусу Л-16. При дотриманні правил зберігання і застосування імунітет формується в 95-96% прищеплених і зберігаєтьсятривалий час. Накопичення антитіл починається через 7-15 днів після введення вакцини.
Обов’язкове щеплення живою вакциною проводять з 12-місячного віку дітям, які не перехворіли на кір. Одноразово підшкірно вводять 0,5мл вакцини. Дітям, у яких концентрація портикорових антитіл нижча від захисного титру проводять одноразову ревакцинацію у 7 років перед вступом в школу. Жива вакцина застосовується також для екстренної профілактики кору і ліквідації спалахів в організованих колективах.
57. Імунопрфілактика епід.Паротиту.
За кордоном виготовляють препарат дивакцину”Bivax” проти паротиту і краснухи. Також виготовляють вакцину шляхом серійної підтримки вірусу в амніоні ембріонів.
При підшкірному введенні вак-цина викликає утворення антитіл у крові щеплених і зумовлює профілактичну ефективність.
Виготовляють вакцину із курячих ембріонів.Згодом було розроблено і випущено вакцину,яка виготовлена на культурі перепелиних фібробластів. Слід відзначити високу ефективність вакцини в осередках інфекції, а також при імунізації дітей у дитячих закладах відразу після занесення в них інфекції.Це дає можливість використовувати її залежно від епід.обставин. Щепленню підлягають в першу чергу діти в дитячих закладах віком від 3-7 років.Вакцину вводять внутрішньошкірно по 0,1мл або підшкірно по 0,5мл.
58. Імунопрофілактика краснухи.
Відповідно до календаря щеплень в Україні вакцинація проти краснухи є обов'язковою і проводиться у віці 12-15 місяців та 6 років тривакциною, яка включає аттенуйовані віруси кору, краснухи та пароотиту. Крім того, з метою профілактики синдрому природженої краснухи, проводять щеплення невакцинованим дівчаткам у віці 15 років. Хоча відсоток щеплених проти краснухи не досягає рівня, що дозволяв би говорити про встановлення контролю над інфекцією, однак тенденції останніх років указують на збільшення охоплення щепленням (51,3 % у 2001 р., 86 % у 2002 р.). Також позитивним є те, що збільшується відсоток вакцинованих дівчаток-підлітків (60 %). Таким чином, складаються передумови для виконання стратегічних цілей ВООЗ — до 2010 року знизити синдром природженої краснухи до частоти менше 1 випадку на 100 тис. новонароджених.
59. Пасивна імунопрофілактика, показання до проведення, препарати, особливості їх застосування.
Пасивна ІП – профілактика інф. захв. за допомогою Ig та сироваток.
Дають вони короткочасний пасивний імунітет (1-2 т.). Повторна пасивна імунізація не підсилює імунітет і часто супроводжується ускладненнями. Її найчастіше проводять після контакту із збудником та за неможливості активної імунізації. Ig, навідміну від сироваток, вміщують менше баластних речовин і є гама-глобуліновою фракцією білків сироватки. Для отримання сироваток і Ig використ. гомологічний препарат – кров людини (донорська, абортна, плацентарна), а також гетерологічний – кров гіперімунізованих тварин.
Гомологічні препарати не чужорідні для людського організму. Вони практично нереактогенні. Гетерологічні препарати через свою чужорідність до людського організму при парентеральному введенні вимагають обережності і вводяться по Безредко. Серед мікроорганізмів, з якими можна успішно боротися за допомогою вакцинації, можуть бути віруси ( збудники кору, краснухи, паротиту, поліомієліту, гепатиту В, сказу) чи бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції).
Програми імунізації можуть стосуватися підлітків і дорослих (залежно від конкретного захворювання), а також новонароджених і дітей молодшого віку.
60. Термінова профілактика інф хвороб. Термінова профілактика проводиться в осередку при підозрі на поширення інфекції.
Поділяється на
специфічну (пасивна-вводять готові антитіла для знешкодження збудника і його токсинів.
Використовують препарати людської крові- для профілактики кліщового енцефаліту, грипу, вірусного гепатиту, поліомієліту, правця. А також імунні сироватки гіперімунізованих твварин-для профілактики сказу, сибірки, чуми, дифтерії.
Діє вже в перші години, якщо ввести в період інкубації, інфекція може мати абортивний перебіг.) і
неспецифічну(за допомогою антибіотиків-профілактика мікробних та рикетсіозних інфекцій, хіміотерапевтичних препаратів- для прфіл. Вірусних.),
комбіновану (одномоментне введення вакцин та імунних препаратів – сказ, правець )