39. Методи контролю якості стерилізації.

Фізичний: за доп. засобів вимірюв. температури (максимальний термометр, індикаторні пристрої на панелі апарата), тиску (манометр, мановакуометр), часу (годинник, таймер на панелі). Максим. термометри встан. у контрольних точках стерилізаторів.

Хімічний: для оперативного контролю параметрів режимів роботи парових, повітряних, газових стерилізаторів за доп. хімічних тестів і термохімічних індикаторів.

Хімічний тест- запаяна з обох кінців скляна трубка, що заповнена сумішшю хім. сполуки з орг. барвником. Хім. р-на змінює свій агрегатний стан чи колір при досягненні для неї певної t плавлення, близької до тої, що контролюється. В якості 0,1% барвника використовують: бромтимоловий синій, генціан фіолет., фуксин основний чи кислий. Для контролю роботи парових стерилізаторів використ. хімю тести без барвників.

Термохімічні індикатори- смужка паперу з фарбою, колір якої змінюється лише при встановлених режимах стерилізації. Якщо зміна кольору до заданого відсутня- параметри режиму стерилізації не дотримані. Термохім. індикатори або хім. тести розм. в контрольних точках при кожному завантаженні інструментів і матеріалів у стерилазатор на відстані на 5 см від стінок камери.К-сть контр. точок залежить від розмірів камери. Незадовільні результати контролю -завантаження вважається непростерилізованим.

Бактеріологічний: для парових стерилізаторів застос. баккультура B. antrocoid : 9 пробірок на н., сер. і верхн. рівнях камери. Для повітр. методу застос. B. sutilis у 3 проб. Після проведення стерилізації-посів вмісту проб. на поживні с-ща і оцінка результату (наявн. чи відс. росту культури). Контроль стерильності виробів мед. призн.- виявл. м/о, здатних до розмн. на цих виробах.

40.Визначення дезінфекції, її види та методи. Дезінфекція-процес знищення або видалення в навколишньому середовищі збудників інф хворіб.

Види дезінфекції:

1. профілактична

3. осередкова,

- поточна

- заключна.

Профілактична проводиться при відсутності явного джерела інфекції.

Способи: знезараження питної води, термічна обробка продуктів харчування, знезараження стічних вод, вологе прибирання, протиепідемічний режим в ДДУ, школах, гуртожитках, ЛПЗ.

Поточна: знезараження приміщення, кип’ятіння посуду в 2% р-ні соди 15хв, кип’ятіння білизни в 2% миючому р-ні, миття предметів догляду, миття посуду для виділень… заключна проводиться після видалення джерела з осередку. Методи дезінфекції:

- фізичний (механічний-вентиляція і фільтрація, термічний, променева енергія),

- біологічний (аерація і мікроорганізми),

- хімічний (бактерициди і бактеріостатики).

41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб

Дезінфекція - процес знищення або видалення в навколишньому середовищі збудників інф хвороб (бактерій, вірусів, рикетсій, токсинів, найпростіших, грибів).

Впливає на механізм передачі збудників, 2 ланку епідпроцесу. Оскільки основною метою дезінфекційних заходів є знищення збудників на шляхах їх передачі від джерела до сприйнятливих людей, є суттєві відмінності цих заходів при різних інфекціях, що обумовлені специфікою механізму, шляхів і чинників передачі їхніх збудників.

Так, при кишкових інфекціях профілактичні дезінфекційні заходи, спрямовані на очищення і знезаражування води (питної, стічної), харчових продуктів, сміття та відходів. При зоонозних кишкових інфекціях (бруцельоз, сальмонельоз і ін.) дезінфекційні заходи проводяться в місцях утримання, тваринної сировини та продуктів харчування, що можуть бути відправлені на утилізацію, промислову переробку, тощо. При інфекціях дихальних шляхів основною метою дезінфекційних заходів є зниження кількості збудників у повітрі, що досягається шляхом провітрювання, ультрафіолетового опромінення, вологої обробки поверхонь, знезараження об'єктів.

Частина збудників кров'яних інфекцій нестійкі в навколишньому середовищі (кліщовий енцефаліт, бореліоз). Щодо них не проводяться дезінфекційні заходи. Інші патогени відрізняються високою стійкістю. У зв'язку з цим, дезінфекційні заходи щодо збудників кров'яних інфекцій проводяться при зоонозних інфекціях (чумі, туляремії й лихоманці Ку) та антропонозних (гепатити В, С). Важливим є дотримання дезінфекційного режиму на об'єктах, де працюють із кров'ю (лабораторії, пункти переливання крові й ін.).

Особливістю багатьох збудників інфекцій зовнішніх покривів є їхня висока стійкість до впливу фізичних і хімічних чинників, особливо якщо вони здатні утворювати спори (збудники сибірської виразки, правця, клостридіозів тощо). Для їхнього знищення необхідно застосовувати дезінфектанти, що мають не тільки бактерицидні, але і вірулицидні, фунгіцидні і спороцидні властивості. Неодмінно проводяться дезінфекційні заходи в лазнях, душових, басейнах, перукарнях і ін. При зоонозних інфекціях зовнішніх покривів дезінфекційні заходи проводяться в місцях утримання худоби; сировини і продуктів харчування.

Ефективність дезінфекційних заходів значною мірою залежить від якості дезінфектантів, що застосовуються, і оцінюється за ступенем знезаражування об'єктів, тобто кратністю зменшення кількості життєздатних мікроорганізмів і швидкістю їхнього відмирання після застосування того чи іншого дезінфікуючого засобу.

42. Контроль якості дезінфекції

Візуальний контроль дозволяє визначити санітарний стан об’єкту, своєчасність,метод та повноту проведення заключної чи поточної дезінфекції. Контроль за роботою дезінфекційних камер – контролюють температуру, час, тиск і вологість.

Хімічний контроль використовують з метою перевірки правильності приготування дезрозчинів(концентрації робочого розчину та відсотку вмісту активнодіючої речовини(АДР), а також виявлення залишкової кількості дезінфікуючих розчинів- за допомогою йод крохмальної проби або індикаторних папірців(експрес-проби). Для лабораторного аналізу сухих деззасобів та їх розчинів проводять відбір проб та скеровують їх в хімічну лабораторію. При визначенні вмісту хлору в хлорвмісних препаратах використовують йодометричний (розгорнутий) метод та експрес-пробу(ментолову та йодкрохмалеву), для дослідження глутарового альдегіду застосовують р-н піросірчаного натрію. Розповсюджений метод експрес-контр. Дезінфектантів, що дозволяє протягом декількох секунд визначити концентрацію розчинів за допомогою індикаторних папірців: «хлор тест»- для хлораміну і хлорного вапна, «пероксид-тест» = Н2О2, «час-тест» для хлоргексидину біглюконату(гібітану) в спиртовому розчині. Суть експрес-методу: при опускані індикаторного паперу на 1 секунду в досліджуваний розчин він швидко змінює своє забарвлення в залежності від концентрації АДР. Через кілька секунд полоску порівнюють із шкалою колірності, де кожному кольору відповідає певна концентрація розчину у відсотках.

Бактеріологічний контроль: а) забір змивів на наявність патологічної флори з продезінфікованих предметів; б) бактеріологічні тести з культивуванням E.coli, S.aureus- по 15 бак.тестів(у бязевих мішечках) розміщують у 5-ти точках(по 3 шт.) дезкамер. Потім посів їх на середовище.

43 ПОНЯТТЯ ПРО ДЕРАТИЗАЦІЮ,ВИДИ І МЕТОДИ Дератизація-комплекс заходів боротьби з гризунами – резервуарами та джерелами збудників інфекційних хвороб для людини, а також тих, що завдають істотних економічних збитків.

ВИДИ:

профілактична-проводиться з метою недопущення гризунів у житлові та господарські прміщення, а також позбавлення іх корму, води,звичних шляхів пересування та міст гніздування.У об»єктах населеного пункту профілактика складається з низки санітарно-гігієнічних та санітарно-технічних заходів.У сільській місцевості крім того проводять агротехнічні заходи;

Винищувальна, яка включає такі етапи :

Обстеження об»єктів та територій з метою визначення особливостей гризунів та комплекс профілактичних та винищувальних заходів , який передбачає використання механічного, хімічного та біологічного методів дератизаціі.

МЕТОДИ:

-механічний, який полягає у використанні капканів, пасток і є найдоступніший для населення.

-хімічний, полягає у використанні проти гризунів отруйних речовин, які мають назву- ратициди. Для дератизаціі застосовують такі хімічні препарати: кишкові отрути-гліфтор, цинкофосфід, ратиндан, монофторин, зоокумарин; та фуміганти –це препарати що потрапляють до організму гризунів через дихальну систему:метилобромід, сірчаний ангідрид, хлорпікрин;

-біологічний, полягає у застосуванні патогенних для гризунів мікроорганізмів (бактеріі, віруси, гриби, гельмінти) якими обробляють харчові принади.