11.Розкрийте особливості та зміст роботи з розвитку зв»язного мовлення…

Завдання розвитку зв´язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Навчання зв´язному мовленню одночасно є і метою, і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв´язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

Розвиток зв´язного мовлення в дошкільному віці відбувається паралельно з формуванням розумової діяльності, збагаченням життєвого, емоційного та мовленнєвого досвіду, ускладненням форм спілкування.Виділяється чотири групи узагальнених умінь зв’язного мовлення 1інформативно-змістові; 2структурно-композиційні; 3грматико-стилістичні; 4редагування.Співвідносяться з основними етапами творення тексту (орієнтування,планування реалізація,контроль) Група інформативно-змістових умінь забеспечує оволодіння змістом повідомлення.Вона включає уміння орієнтуватися в умовах спілкування,усвідомити тему основну думку висловлювання та добирати для нього необхідний матеріал.будь яке висловлювання розпочинається з орієнтування у ситуації спілкування.Мовець повинен чітко уявляти,про що він хоче розповісти,для чого,як,яким способом буде викладати свої думки.Оволодіння уміннями добирати матеріал для висловлювання,фіксувати його,користуватися ним у творчій практиці.Збір матеріалу для висловлювання безпосередньо зв’язаний із його систематизацією.Зібраний і систематизаційний матеріал може бути по різному.Мовець обирає певній спосіб викладу думки-розповідь,опис чи міркування.Критика власного тексту є,за визначенням психологів,рушійною силою в оволодінні монологом.

Способи організації навчання-це раціональний шлях засвоєння знань,умінь,навичок враховує програма,передбачаючи три етапа володіння способами мовленнєвої діяльності:1початкове ознайомлення із способами побудови зв’язних висловлювань у процесі опрацювання розділу «текст» 2розвиток комунікативних умінь у їх взаємозв’язку в процессі вивчення граматико-орфографічного матеріалу; 3взаємозвязане навчання розповідям,описам,міркуванням на уроках розвитку мовлення.

ТИПИ КОМПЛКСНИХ ВПРАВ:Виликий розвивальний ефект мають такі вправи як 1відновлення,поширення,редагування,переконструювання тексту з опорою на картину чи кадри діафільму; 2побудова речень на основі графічних форм,вільний диктант,переказ з попереднім аналізом структури і мови вихідного тексту та використанням ілюстративної опори; 3побудова самостійних висловлювань різних видів у їх взаємозв’язку за даним початком,опорними словосполученнями із використанням текстово-ілюстративної або текстово-ігрової опори.

Визначити методику навчання молодших школярів різних за формою і жанром висловлювань і методику написання переказу. Цінність докладного переказу як прийому розвитку мовленнєвої  компетентності полягає в тому, що він сприяє збагаченню й активізації  словникового запасу школярів, формує вміння правильно використовувати  виражальні засоби мови, сприяє виробленню правописних навичок. Дослівне  відтворення прослуханого чи прочитаного тексту сприяє також  зосередженню уваги, розвитку пам’яті й мислення учнів.  Добираючи текст для переказу, слід керуватися такими критеріями.  Текст має бути доступним і цікавим дітям відповідного вікового періоду, не  переобтяженим новими для них словами і зворотами, нескладним за  композицією, з невеликою кількістю дійових осіб (якщо текст сюжетний). Учні  мають добре зрозуміти його зміст, мету, образи і мову. Необхідно  враховувати також граматичні вміння учнів: у тексті не повинно бути  малознайомих морфологічних форм, ускладнених типів речень і т.п. Теми  текстів для переказів мусять мати виховну й освітню цінність, розширювати  пізнавальний досвід учнів, формувати їхній світогляд.  Результативність формування в школярів умінь будувати докладний  переказ тексту значною мірою залежить від уміння вчителя правильно  спланувати роботу учнів над переказом. Учням пропонується складений і записаний  на дошці план. Вони читають текст і ділять його на частини відповідно до  плану. Можна записати план непослідовно. Тоді школярам, перш ніж почати  працювати, доведеться поставити пункти плану в належній послідовності. Обов’язковою має бути словникова робота, яка полягає не тільки в  тлумаченні незрозумілих школярам слів, а насамперед у збагаченні й  активізації лексичного запасу дітей. Доцільно спонукати учнів до  спостереження за синонімічним багатством прослуханого тексту. Дітям варто  запропонувати знайти й записати на дошці синонімічні ряди, використані  автором, з’ясувати, з якою метою він їх використав. Учні можуть доповнити  синонімічні ряди, На початковому етапі навчання зв’язних висловлювань переважають ігрові прийоми. Постановку завдань, розповідь-взірець учитель вводить у сюжетну канву гри. Доцільним є створення мовленнєвих ігрових ситуацій, які спонукають дітей до висловлювань. Частину таких ситуацій закладено в системи вправ, що є у підручниках з української мови. Активізується мислительна і мовленнєва діяльність зображенням предмета, який діти описують за аналогічним описом-зразком. Спрямовується їхня увага на виділення характерних ознак його, конструювання речень, необхідних для побудови власних висловлювань. Мовленнєва ситуація для навчання дітей складати твори на основі побаченого, пережитого увиразнюється робочими матеріалами: зачином, опорними словосполученнями, реченнями, сюжетною картиною. Мета цих прийомів – пробудити уяву дітей, певною мірою підказати план, композицію. Важливими прийомами мотивації мовлення є такі форми роботи як конкурси на кращіоповідання, ведення щоденників спостережень, журналів з відгуками про прочитані книги, випуск класної газети, усні виступи перед класом на різноманітних заходах.